чого ми без них варті, або яке щастя бути мамою...

Я ще встигну набутись сама, —У той час, коли виростуть діти,Може, буде тоді зима,Ну а може, цвістимуть квіти.Я ще встигну набутись сама,Повертатись до чистого дому,Бо якщо там нікого нема –То й смітити у нім нема кому!Я ще встигну набутись сама – І читати книжки вечорами,Бо в дітей буде сво́я сім’я –Вже не треба буде́ їм мами.Я ще встигну набутись сама,Ну а поки – перу та готую,І від ранку до ночі синам і донькамВсю себе віддаю і дарую!І я дякую Богу за те,Що у мене такі є турботи,Ну і що, що у хаті гуде,Наче там десь біжать бегемоти?Неповторні ці миті в житті,Ми не раз ще захочем вернути,І я дякую, Боже, Тобі,Що це щастя змогла осягнути! 

P. S. Слова не мої, просто захотілось з вами поділитись...