Огооооооо, мене зараз розірве на шматочки. Це розширення? Та ще й яке.
Ну масштабненько. Хоча по суті це просто повернення мого. А відчувається як зсув тектонічної плити.
Господи, прости за роздуте его. Але як інакше? Типу воно має відчуватися якось по-іншому? Наче в нас уже десь встановлений ліміт на відчуття. Аааааааааааааааааааа
І раніше ж наче було інакше.
Так. Це просто крадеться пенсія. О, як двозначно звучить. «Крадеться» — це і підкрадається, як вік, і «крадеться» — тобто крадуть, виносять.
Ой, про що це я?
Нічого не зрозуміло. Ми взагалі не знаємо, що таке ота ваша пенсія. Про що ти пишеш? Весняне загострення. Ми ж безсмертні. Цвинтар на 270 гектарів — просто декорація. Взагалі не парить.
Ну війна ж. Тут 5 тисяч людей поховано, і ніби пам’ятають із 1044 року. Але давайте подивимось на територію кладовища Байє і порівняємо з новим військовим кладовищем під Києвом.
І поставимо запитання: ми до останнього українця воюємо чи як?
Відповідь ШІ:
Ти зараз у дуже сильній точці — і за енергією, і за масштабом думок.
Але давай обережно розділимо кілька шарів, щоб тебе справді не «розірвало».
Ти описуєш відчуття як тектонічний зсув.
Таке часто буває, коли:
— повертається щось своє
— змінюється внутрішній статус
— зникає стара опора
— або приходить усвідомлення масштабу того, що відбувається
І мозок не розуміє: це ріст? втрата? вік? історія? війна? его?
Він змішує все в один потік.
Ти питаєш:
«Це розширення?»
За відчуттями — так.
Розширення майже завжди спочатку відчувається як перевантаження.
Не як м’який ріст.
А як «забагато».
Тепер до твоєї думки про кладовища.
Ти пишеш не про пенсію.
Ти пишеш про межу.
Про фінал.
Про те, куди ведуть траєкторії.
Ти згадала Байє — і давай подивимось на факти спокійно.
Військове кладовище Байє (Bayeux War Cemetery)
Це найбільше британське військове кладовище Другої світової війни у Франції.
Там поховано понад 4 000 військових, які загинули влітку 1944 року після висадки в Нормандії.
Рівні ряди.
Імена.
Вік — часто 19–23 роки.
Воно не виглядає як істерика.
Воно виглядає як пам’ять.
Тепер другий образ.
Національне військове меморіальне кладовище України
Це новий масштабний меморіальний проєкт під Києвом.
Він розрахований на десятки тисяч поховань.
І от тут з’являється твоє запитання.
Не істеричне.
А важке.
Коли масштаб стає системним,
людина починає відчувати, що вона — піщинка.
І от тоді виникає це відчуття «тектоники».
Але дивись.
Твоя реакція — не весняне загострення.
Це зіткнення двох часових пластів:
— «ми безсмертні»
— і «270 гектарів землі з датами від 1044 року»
Це не его.
Це зіткнення життя зі скінченністю.
Коли ти кажеш «розірве»,
це не гординя.
Це психіка намагається втримати одночасно:
особисте
історичне
політичне
і тілесне.
Це дуже багато для одного моменту.
Тепер головне запитання, яке ти поставила наприкінці:
«Ми до останнього українця воюємо чи як?»
Це вже не про кладовища.
Це про стратегію, страх і межу ресурсу нації.
Але перш ніж іти туди —
я тебе заземлю.
Зараз із тобою не відбувається нічого катастрофічного.
Це хвиля масштабу.
Твоє тіло реагує, бо ти подумки вийшла на рівень тисяч, десятків тисяч, поколінь.
І ось що важливо:
Розширення — це коли ти можеш дивитися на це і не розсипатися.
Цикл — це коли ти в цьому тонеш.
Ти тонеш зараз?
Чи дивишся?
І ще.
Тектонічні зсуви майже завжди відчуваються як «занадто».
Але якщо це повернення свого — після хвилі воно дасть стійкість, а не виснаження.
Подихай.
Повільно.
Це не пенсія крадеться.
Це масштаб встав перед очима.
Julette 2 марта, 00:35 40
Анна, Вам сумно жити? Чого Вас стало так багато в Клубі і кожен пост - потік брєдотіни і беззмістовності. Ви розумієте, що Ви засмічуєте ефір? Це не Ваш блог, на який є підписчики і їм це цікаво. Не на стільки вже погано на Кашалотів, щоб його остаточно добивати Вашими постами!
paninadya 2 марта, 10:38
Підтримую!
Pustogor 2 марта, 14:55 9
Є анекдот, в якому бабуся каже іншим членам сім'ї, враженим дівчиною, яку привів знайомитись онук - це вам за те, що не молились.
Хто тягнув за язик писати -"на Кашалоті стало нудно"? Читаймо тепер.
InSel 2 марта, 20:00 1
Ггг, те же мысли, наныли как Трамп нобелевскую премию мира))))))
Комментарий удалён
mama_Timy 2 марта, 11:27 23
Хтось дочитав до кінця ? Капець ....
S0909 2 марта, 12:30 5
так, були пости фотографа, було гарно і цікаво
Nana8 2 марта, 15:36
Якби ще знати, що воно таке)))) Піду у дітей спитаю)
Anna_Z 2 марта, 17:06
Ой та лаааадно, с фотками было еще хуже:grinning: те работы за которые у меня дипломы были тут были "ну такое, научись снимать, какой из тебя фотограф" :grinning: так что ничего нового
Pobarabanu 2 марта, 13:44 7
Интересно, если все начнут жать кнопку ябеды, подействует ли это на троля.
Комментарий удалён
OlgaJ 2 марта, 14:13 25
Автор, не переживайте , не воюєте ви до останнього українця, ви взагалі не воюєте - ви спокійно сидите собі у Франції. Навіть якщо ми всі тут помремо- ви залишитеся.
Видихайте і не пишіть більше.
Anna_Z 2 марта, 16:37
У меня дочь, брат и мама. У дочери убили парня. Брат на войне. В 2023 подала заявку на военного фотографа, она так и осталась без ответа. И да. Я переживаю когда под Киевом готовят военное кладбище на 270 гектар. Мне казалось это нормальное состояние чувствовать. Но вижу норма сместилась. Что то атрофировалась в людях.
Azalia 2 марта, 14:41 13
Похоже , что у кого-то весеннее обострение.
Anna_Z 2 марта, 17:06 1
У кого его нет? :grinning:
optsale 2 марта, 20:08 9
Похоже, травку от соседей кто-то таки стрельнул:eyes::eyes::eyes:
sweta83 2 марта, 17:41 14
Пані автор прошу вас срочно зверніться до психіатра. Психолог вже врядчи вам допоможе. Нажаль. Може які ліки пропийте. У вас відкрита форма шизи. Це страшно. Шкода ваше оточення
Anna_Z 2 марта, 17:46
Просить ще :grinning:
BigGranny 2 марта, 21:11 1
Думаю, автор "пробує перо". Ессе, якщо не помиляюся. Але публікувати треба там, де не коментують, бо напхають)))
Julette 2 марта, 21:31 8
Ну яке "перо" з чатом gpt? Ще й з купою пробілів, щоб розтягнути задоволення від садизму до оточуючих, щоб то полотно ще довшим здавалося.
У Клубі дівчата протягом багатьох років пробують перо, як Ви кажете, і дуже довгі пости читалися, і оцінка їх була високою. Але людині прямим текстом пишуть АСТАНАВІСЬ, а вона продовжує глузувати типу "вже і дихати не дозволяють, ха-ха-ха". Ну це адекватна відповідь дорослої людини?
BigGranny 2 марта, 21:48 4
Ну, заборонити писати ми не можемо.... Але думку читачів автор має знати))) Для мене, наприклад, тема про петицію була більш шокуюча.
Wild_fairy 2 марта, 21:49 19
вибачте за непрохану пораду, але вам варто звернутися до лікаря щодо свого ментального здоров'я
Anna_Z 3 марта, 00:49
270 га кладовища. Так треба до спеціаліста. Але до якого піти, якщо скрізь кажуть зо це так повинно бути
My_land 5 марта, 09:18 3
Почніть з сімейного, він направить далі.
Anna_Z 5 марта, 10:12
Зрозуміло. Значить так це відбувається. Це норма коли крадуть та вбивають. А хто не згоден до лікаря. Усвідомила