Фотоподорож до Монте, що в Черкаській області

Листала вчора свої фотографії і вирішила, що в мене є багато таких, якими б хотіла поділитись. Ще й знову Київ засніжило, а на фото літо і тепло. Якби не війна, навряд чи я б потрапила в ці шматочки країни.

Так сталось, що влітку 2022 року мої рідні орендували собі квартиру в Монастирищі Черкаської області,  і рік прожили там (фото за той період). Це невелике містечко, яке місцеві називають скорочено Монте і ця назва часто зустрічається в назвах кафе, магазинах. Містечко має давню історію, раніше входило до складу Вінницької області, та  і територіально воно межує з нею, але в 50х роках, коли була створена Черкаська область, відійшло до неї. До Києва, зважаючи на погані дороги , 2.5 години на авто.

Монастирище на мене справило враження затишного, дуже зеленого, такого камерного містечка. На фото - головна площа з цікавим фонтаном і безкоштовною каруселлю для дітей. Дуже височенні дерева, великий парк поруч, навколо містечка багато озер.

На головній алеї в центрі щодня сиділи продавці, що приїжджали з сусідніх сіл, і продавали свою городину. Стільки ягід (малини, полуниці, черешні), як того року, за такими дешевими цінами ми не їли ні до, ні після. 

Дуже багато вуличних котів, ніби Монте - кошача столиця Черкаської області. Вони живуть біля кожного будинку, їх дуже багато, а місцеві їх годують. Вони не лякані, йдуть до людей, можна погладити.

Природа навколо зачаровує спокоєм і красою. Озера, в яких рибаки ловлять рибу, сила багаторічних здоровенних дерев.

Є місця , де можна погуляти та насолодитись краєвидами.

На цьому озері ми зустріли лебедів, але я не встигла їх сфоткати, як вони поплили геть.

Колись в місті функціонували заводи, які закрились в 90-00 рр., останні роки до війни населення зменшувалось, а житло було дуже дешевим. Проте війна внесла корективи і зараз Монте знову відчуло приток народу, бо багато ВПО знайшли собі там новий тимчасовий або постійний дім. 

Житло суттєво зросло в ціні. В центрі міста переважно багатоквартирні будинки, далі - приватні будинки. 

Мене приємно вразила наповненість місцевої бібліотеки свіжими виданнями до 2020 року. На полицях дуже-дуже багато україномовних цікавих книг сучасних авторів. Там я вперше дізналась, що  можна спокійно зареєструватись в місцевій бібліотеці і брати класні книжки, не витрачаючи на це кошти (бо в мене були упередження на рахунок асортименту бібліотек). А тому при поверненні в Київ ми з сином пішли в свою районну бібліотеку. 

Звісно це не туристичне місто і спеціально в нього ніхто не поїде задля нових вражень. Але мені хотілось показати його таким, як побачила я. Сподіваюсь , вам було цікаво.