Субота перед Великоднем завжди була і буде заклопотана. Саме в цей день, як і багато поколінь назад всі наші жіночки, я топчусь на кухні, як помело.
Правда піч ми замінили на духові шафи, традиційне прикрашання прісним тістом - на зефірно-ватну глазурь, годинне вимішування тіста нам за хвилини робить тістоміс.
І поки та великодня магія відбувається на кухні, то я згадала все:
- як бабуся завжди робила 20+ пасок і через тиждень знову повторяла
- як інколи мили саму страшну каструльку, бо тіста знову намісили, як на весілля, чи - біжино до Нінки і попроси 3 кастрюльки!
- як дітям (нам) діставали першу пасочку у літрових кружках
- як поки пеклась пасочка, дід витягав з погреба бутиль березового соку на сушених яблуках із тієї ж печі, та, розливши в 3х літрові банки, ставив у коморі
- як паску з "кашкетом" зʼїдали першою, а вже потім форемні
- як дзюбали ізюм з тіста і думали, що того ніхто не бачить ;)
- як мамкали під дня - Ти ж розбудим, розбудиш мене в три ночі!...а потім мукали - Я НЕ ХОЧУУУУ вставати))))
- як під церквою заглядали по усіх кошиках - а яка там паска? А ті яйця ти бачила?
- як гребли садки і біля хати в чистий четверг, а потім палили усе сухе лисття та гілля, покриваючи усе димом.....
Яке щасливе дитинство ми мали. Наші діти то все будуть чути лиш у переказах, бо час змінюється, прогресс бере своє і то як було, вже не буде.
Сьогодні я перший раз у свої 40+ рочків вбрала паску у сучасне, бо діти просили, але..... ту саму, яку колись я “пекла” із бабусею, а потім з мамою, крутившись весь час під ногами, як те кошеня, я також зробила.
Я згадала усіх бабусь, дідусів, прабабусь та прадідусів. З ким не була особисто знайома, а лише маю імена, подумки подякувала за життя, що маю.
Великдень для мене дуууууже сімейне свято, свято поколінь!
Люблю усіх своїх пташок! (читай жінок роду)
Паска з птахом та яйця у цибулині, як то робили бабусі.
А це вже моє сучасне ванільно-зефірне виконання.
Та головне, що я із задоволенням поєдную ТОДІ і СЬОГОДНІ.
Всім мирного Великодня!!!!
Ksenya8416 20 апреля, 21:10 1
Дуже душевно написано і пасочки дуже -дуже гарні :heart: зі святом ! Христос воскрес!
Lamantina 21 апреля, 00:55
Воістину Воскрес!!!
modno 20 апреля, 21:11 1
Христос Воскрес!
Lamantina 21 апреля, 00:55
Воістину Воскрес!!!
Brend 20 апреля, 22:32 2
Христос воскрес! И ч вспомнила детство) мы в вербное воскресенье шли в ярок ламали кис-кис(вербу) в рощу рвали пролиски, расставляли по хате. А с понедельника начиналось: генеральная уборка дома, во вторник продолжалось мытье и иногда покраска окон, стирка штор и тюль до машинки вручную, потом уже машинка конечно, гребем во дворе, в среду догребаем метем во дворе и гребем за двором, в четверг в 4утра в пол четвертого мама набирала воду в банки нас будила младших купаться старшие уже только умывались и читали молитву, родители ездили скуплятся, мы белили деревья, бардюры, сарайчик и туалет во дворе)), в пятницу ничего нельзя бабушка приходила нам рассказывала о тяжелых былых временах, о Боге, о голоде, о войне, читали молитвы, взрослые ничего не ели мы тоже на минимализме каком-то, в субботу пеклись паски, праздник уже в воздухе витал, родные созванивались на сколько идём, кто что принесет, раньше ложились спать, в 3 утра подъем идем в церковь, мест зачастую нет, стоим мерзнем на улице, додремываем возле бабушки, в подростковом уже сами ходили, и бац огни песноопения подходит батюшка с веником бабуля высовывает нас с корзинкой наперед батюшка кропыть, стоишь мокрющая, но счастливая, прощаемся с родными и знакомыми, рассвело, идем домой, далеко ходить было, приходили и съедали по освяченому яечку по кусочку пасочки и спать, просыпались поздно и начиналась беготня сборы идем в кладбище на 12.30 обычно, сначала к маминым туда приходят и все родственники, но как-то в разное время иногда встречаемся, потом к папиным, туда также приходят папины все живые, поминаем, кладбище забито, весь городок здесь, иногда можно увидеть было заробитчан: друзей и знакомых которых не видели по нескольку лет. Идем домой, по приходу находим оставленную рюмку не полную, подвыпивший папа говорил это покойная родня приходила, бабушка плевалась на это, мы шушукались верили)) дальше приходили соседи,или мы к ним, жарили шашлык сидели допозна. Позже начали ходить в кладбище и на проводы что считалось более правильным. Так много теплых воспоминаний
Lamantina 21 апреля, 00:54
Наче щойно кіно подивилась.
Про заробітчан 10000%
Mariia_k 20 апреля, 23:08 3
Христос воскрес! Я три роки зустрічала Великдень на чужині і пекла там пасочки, фарбувала яйця і пригощала нових знайомих. А в цьому році зустріла Великдень вдома, і це найкраще свято. До Великодня, поки мала час, з'їздила з сином на кладовище, до своїх рідних і тепер, ще до полеглих Героїв, бо зараз - це
суцільний біль, ці прапори майорять перед очима.
Сьогодні святили пасочки - до нас в село вже третій рік приїзжає священик зі службою, у нас замість церкви - ліс.
Lamantina 21 апреля, 00:52 2
Біль, якому не має кінця(((((
Katusha 21 апреля, 07:55 3
Такі теплі спогади, я тільки розмірковувала на цю тему перед Великоднем, мої мама та бабуся були дуже працьовиті, вже був газ, але в бабусиній хаті випікали паски в печі, так десь штук 30, майже цілий день. Я не готова на такі подвиги))) моє дитинство - 90ті, коли все таки був обмежений вибір продуктів в магазинах і грошей все це купити, тому для нас дітей- це було мега свято. Сьогодні ж можна купити паску на будь-який смак або швиденько спекти в духовці та сучасні діти не дуже хочуть її їсти,
явно не так , щоб прокинутися о 3-й))). Коли дивишся очима дитини - це ледь не чудеса, але вже зараз коли сама доросла, то на це дивлюся інакше, мама і бабуся працювали, в суботу майже не спали , десь з 2-3 години починали пекти паски, потім готували, наче на весілля, прибирали в хаті і знову майже не спавши йшли її освячувати.
Lamantina 21 апреля, 16:08 3
Я не знаю, де вони на то все черпали сили. Дуже шкода, що мами та бабусі мали таку важку молодість. Нам вже в рази легше, дітям нашим буде ще легше.
Katusha 22 апреля, 08:58
Наші предки жили зовсім інше життя, часто недоїдали, тому кілька десятиліть був "культ їжі", це стосується не тільки Великодня. Я років 15 тому святила паску в якомусь селі біля Куп'янська, потрапила туди зі знайомими випадково Це був дикий сором, бо ми єдині хто був з великими " кашолками" набитими доверху з ковбасою і т.д. а там церква дуже маленька і люди йдуть без корзинок або лишають все це в коридорі. Я вперше святила паску без паски, вже потім після служби батюшка запропонував бажаючим освятити кошики. Я більше не святила паски, бо зрозуміла, Великдень це про інше, точно не про корзину їжі.