Одразу скажу, що я не читала Гаррі Поттера, тому як авторку Ролінг взагалі не уявляла. Сюжет, як на мене, важкий. Декілька родин в одному маленькому місті, же життя настільки розмірено протікає, що тільки жаби не квакають. І ось помирає член місцевої ради. І з цього моменту в місці розпочинається тиха війна і нам відкриваються таємниці та чомусь саме найвідразливіші риси тих, хто з першого погляду міг здатися непоганим. Книга важкувата, але піднімає велику кількість важливих питань. Кінцівка сумна. Ось прям щемлива. Було навіть таке враження, що я трохи забруднилася після цієї книги. Але інтригуюча.
Детектив з досить простим, на перший погляд сюжетом. Купка пенсіонерів намагається розкрити кримінальну справу колишніх часів, яку "винесла з роботи" одна із їхніх подруг. Але дуже скоро сюжет повертає до реального вбивства. Але це аж ніяк не лякає відчайдушних пенсіонерів у їх пошуках. І в решті решт вони розкривають не одну справу. Був момент, коли я сумнівалася, хто ж вбивця. До речі їх там кілька було. Атомосферна приємна книга. Чекаю на екранізацію.
Ось ця книга розбила моє серце. Життєпис геніального митця, чиї роботи були оцінені лише після його смерті. Автор провів велику роботу збираючи матеріал та відтворивши його у вигляді такої прекрасної історії. Місцями книга важка, як і життя Ван Гога в період пошуку себе та свого призначення. Що вразило більш за все? Любов та віра молодшого брата Тео у талант та який поклав своє життя на підтримку брата. Тео пережив Вінсента десь на пів року. Рекомендую всім.
Знову важка книга. Є в ній сцена зґвалтування маленького хлопчика. І є в ній сповідь іншого, який бачив це і нічого не вдіяв, але життя подарувало йому шанс все виправити, взявши свого часу опіку над сином першого хлопчика. Історія цікава з точки зору знайомства з іншою культурою, а саме Афганістану, із устроєм життя, відмінностями суннитського та шиїтського ісламу. Вона просочена атмосферою Близького Сходу.
Цікава, цікава, цікава. Головна тема цієї книги бідність, жебракування та виживання. Наче що ж в цьому цікавого? Особисто мені було цікаво побачити Париж того часу, а саме ресторано-готельну галузь. Водночас було цікаво спостерігати за порівнянням державної підтримки, системи контролю та іншої допомоги безхатькам у Парижі та у Лондоні.
Сьогодні бути безхатьком у Франції - це свідомий вибір. Знаю реальну історію колеги мого чоловіка, батько якого більш ніж забезпечена людина, і той сам маючи дохід близько 3000 євро щовечора йшов ночувати у притулок.
Окрема увага автору. Що не кажи, талановитий письменник.
Історія в стилі Ремарка. Незважаючи на важкість тем, дуже шаную його як автора. Ця ж історія про німецьку сімейну пару, яка втратила свого сина на фронті і обрала для себе шлях боротьби у вигляді розповсюдження антигітлеровських листівок. Сьогодні важко уявити, що так може бути. Відмова підтримати агресора обертається для людини важкою мукою та стратою. Як ми розуміємо ця прекрасна родина все ж таки була викрита, і обоє загинули. Але кожен помер сподіваючись, що інший жив.
Місцями бувало нуднувато, але якщо налаштуватися, то книга досить легко йде.
Lynxx 15 марта, 12:01 1
Цілковито погоджуюсь з висновком про "Несподівану вакансію". Не стала дочитувати через відчуття якогось бруду.
Ось серія про Корморана Страйка, як на мене, іншого формату.
Kroshkin_dom 16 марта, 20:16
Дякую, подивилася про цю серію. Тепер хочу почитати.
Aledatoys 15 марта, 12:24 1
Мене Несподівана вакансія вразила, дуже сильна,як на мене, мені здається, я навіть фільм бачила за мотивами
Kroshkin_dom 16 марта, 20:19
Так. Я б сказала місцями огидно, місцями відштовхуюче, але дуже сильно емоційно.
de_la_Fere 17 марта, 11:42
Читала Случайную вакансию в марте 23. Скажу так, на меня не произвела особого впечатления, да и попала в тот разряд проходных книг, которые выветриваются из памяти. Хорошо, что пишу себе маленькие заметки сразу после прочтения, а то потом иногда сложно и вспомнить))).
Вот мой отзыв после прочтения:
Джоан Роулинг.
Случайная вакансия.
3/5
Неспешная книга о маленькой городке, полном сплетен и большой трагедии в итоге людского равнодушия.
Книга написана сочно, добротно, без экшена, мягко и неторопливо. Читается плавно, не сложно, хоть и чувствуется некая затянутость. В конце встряхивает, не в самом приятном смысле. Не мой жанр, но рада, что прочитала.
Kroshkin_dom 17 марта, 17:08
Вы не представляете как я рада вас видеть в комментариях. Я несколько раз заходила на вашу страницу, узнать бываете ли вы тут. Я вроде внимательно читаю комментарии под другими постами, может я проглядела вас. Вы же трёхмушкетерница
Kroshkin_dom 17 марта, 17:19
Я согласна с вашим отзывом. Не шедевр, но о себе не могу сказать, что я её быстро забыла или забуду. Я прочитала её немного раньше, просто разбавила отзыв ею. Почерпнуть для себя что-то из неё можно врядли, но я бы сказала, что автор подсветила фонариком всё тёмное человеческой природы (даже эта зависть жены мясника к красивой и благородной скорби жены Барри). Я не люблю мифическую классику(что-то крутится в голове, с чем сравнить, но даже не буду браться), но для меня это сродни с этим. Город больших и мелких пороков, которые в итоге привели к ужасной трагедии. Вроде противно, вроде и не хочешь читать, но понимаешь что "ну жизненно как-то".
de_la_Fere 17 марта, 19:03 1
Спасибо огромное), скучаю за книгообсуждениями)), а вот писать самой совсем нет желания. Читаю и записываю себе памятки). Хотя читаю немного меньше чем до войны, наверное подстегивало то, что было с кем обсудить прочитанное и узнать для себя что-то новенькое... а сегодня вдруг захотелось что-то сказать))). Спасибо за то, что помните и за Ваш пост!
Maksi 20 марта, 11:57
Яке гарне прочитане!
Ірвінг Стоут "Ван Гог", то моя окрема любов. Так гарно та не нудно написати біографію відомої людини, то треба мати неабиякий талант.
"Клуб убивств по четвергам" колись починала читати, але закинула. Так мені було нудно та нецікаво.
Орвелла "У злиднях Парижа та Лондона" маю в бажанках. Сподіваюся, що колись таки доберуся до цієї книги)
Maksi 27 марта, 09:21
з перелічених Вами читала лише Кабре - "Моє каяття" та "Голоси Памано". "Каяття" читала не відриваючись, а от "Памано" зайшло гірше. Можливо тому, що там, як на мене звичайно, забагато релігії. А я цю тему не дуже люблю в книгах
Maksi 27 марта, 09:24
Згадала! Шейбона "Місячне сяйво" теж читала. Але як і Вам книга йшла досить тяжко та повільно. От зараз не можу навіть до пуття згадати про що ж там було.
Kroshkin_dom 31 марта, 17:18
Дякую! Тоді + до Каяття