Дуже цікава та, як на мене, чуттєва історія про дівчинку англійку, яку під час другої світової війни батьки з міркувань безпеки відправили у американську родину. В мене ця книга викликала багато емоцій, в більшості теплих та приємних. В мене лишився присмак саги, хоча події книги зачіпають буквально два покоління, але вона наче вся просочена родинною атмосферою.
Книга не нова, навіть екранізована, але руки дійшли тільки зараз. Америка часів Кеннеді, проблеми сегрегації та боротьби кольорових за свої права. У книзі із самого початку постають досить складні питання і в решті решт біла жінка бере інтерв'ю у кількох чорних служниць та видає книгу, яка приголомшує суспільство, розкриває всю неприємну правду, а інколи навпаки підкреслює випадки, коли білі роботодавці поводили себе достойно по відношенню до своїх служниць. Книга мені сподобалася, окрім кінцівки. Я не очікувала хеппі-енду, я навіть не уявляю як його туди можна було вписати. І якщо поглянути тверезо, то все досить непогано закінчилося для головних героїнь. Але лишилося якесь неосяжне відчуття несправедливості.
Я прочитала 2 із 3, і зараз читаю останню частину. Намагаюся ніколи так не робити, але цього разу так вийшло, що не можу зупинитися. Напевно я дуже давно не читала такий детектив, де я б до останнього не розуміла, хто саме вбивця. У другій частині я в принципі так само не уйвляла хто, але там розв'язка із поясненням прийшла майже в кінці, а все попереднє воно наче і пов'язане із цим, але наче як і другорядне. Третя частина, мені здається, буде гірше за попередні, але подивимося. Мені вцілому сподобались.
Взагалі я не дуже люблю короткі історії, але ця книга мені сподобалася. Актуальна, цікава, місцями пронизлива та емоційна. Про всіх нас, про наше сучасне життя. Зручна для поїздки. Я читала її після двох наркозів, ледве могла збирати думки до купи, а ці невеличкі історії потроху тренували мізки.
Чудове продовження Смажених зелених помідор. Я навіть не уявляла, про що там ще можна сказати. Наче всю історію вже було розказано, але авторка змогла мене приємно здивувати. Звичайно що не обійшлося без "щасливих збігів обставин", але така собі казочка для дорослих мені прийшлася до душі. Тепла, щира, місцями дуже знайома атмосфера; люди, яких встиг взнати та навіть полюбити; місцина та звичайно кафе "Зупинка".