Вітаю вірш написаний в травні 2022 року
Я МРІЮ ПРО ТОЙ ДЕНЬ...
Я мрію про той день, як вічна ніч мине,
Як змовкне грім і крик, і болю тінь пройде,
Як тиха радість, мов роса на трави впаде,
І зцілить землю, змучену вогнем.
Я мрію про той день,
як вітер у полях
Нам принесе весну в розпалених снігах
,Як заблищать блакитні очі рік
,Зцілюючи все те, що впало в злий утік.
І світ засвітиться, і зацвітуть сади,
І вільна пісня знов розірве пута біди
,Мов сонця промінь, вдарить нам у груди,
І вкаже шлях, де зло забути будем.
Та йду я, мовчки ступаючи крізь сни,
І бачу рідний дім, що зранений стоїть,
Де камінь кожен має давній біль і слід,
Бо пам’ять буде вічна між людьми.
Я мрію про той день — він прийде,
мов зірка з неба,
Як воля щедра, як земля для хліба,
І рідний край, зцілений та сильний,
Здійметься знову у своєму вільнім співі.
Я мрію про той день.
natajnna 25 октября, 23:30 7
:thumbsup: гарно!
Приєднуюся до мрії про той день...
День Перемоги
чи може правильно день Звільнення
чи може день закінчення жахіття
чи може день, коли не буде тривог і вибухів в жодному куточку країни
Про це мріють 99,999% українців
Нехай всі мрії збудуться!!!
taniaVerbenko 28 октября, 11:41
Дякую за коментар)
mamaEsenii 26 октября, 01:24 8
Тільки що поруч знову зруйнований будинок і плаче моя дитина від страху,а я мрію коли здохнуть ці виродки всі до останнього
IraUa30 26 октября, 11:12
100% поддерживаю.
taniaVerbenko 28 октября, 11:42 1
Це жахливо... нехай їм повернеться це стократно. наші діти не повині плакати вд цих жахіть...
Nikki 26 октября, 23:01 1
Я також мрію...В мене з першого дня було розуміння, що це все надовго, а от зараз вже відчай, бо кінця взагалі не видно (((
taniaVerbenko 28 октября, 11:43 1
Ми стльні ми вистоїм.. Ми повині.
taniaVerbenko 28 октября, 11:41 1
Вірш народився після спілкування з переселенцями з Чернігова, які пережили наступ ворога. Вони ховалися у підвалах, стали свідками втрат і небезпеки. Разом із ними був їхній маленький син, якого я знала ще до війни як активного, веселого хлопчика. Після всіх цих подій він став тихим і зляканим, реагуючи істерикою на будь-який гучний звук. Цей вірш — відлуння їхніх переживань і віра в те, що, попри всі труднощі, настане день, коли надія переможе біль.