Ми виїхали в січні 2024 в Німеччину. І перше враження - це жах. Начебто я потрапила на 15 років назад :fearful::fearful::fearful:.
Ну паперова волокіта я морально себе готувала, з паперами доволі часто, тому думала справлюся:rofl::rofl::rofl: Ага ,щаз.
Лікарні, перше запитання: "Як вони вижили в коронавірус?!!!!!!" :fearful::fearful::fearful: З їх ібупрофен і свіже повітря, від усього температура, перелом, цистіт і та усе ібупрофен :rofl:.
Переїзди по соцжитлу: за 8 місяців ми переїхали вже 5 разів:sob:. Знайти житло без знання мови, на джобцентр та ще й з собакою , це з ряду фантастики ( в мене вже більше 180 відмов, я їх зберігаю:shushing_face:). Один арендодавець начебто вже і документи дав, я в джобцентр все підписала, а він договір з іншими підписав, хто так працює. А нас ледь виплат не лишили.
Виплати::face_with_symbols_over_mouth: це треш!!!! Кожний переїзд і кожного разу тебе намагаються їх лишити, бо соціал не передає ваші документи, що це вони вас перевезли на нове соціальне житло. З нами була родина багатодітна, їх за 8 місяців 4 рази затримували виплати на 1.5 міс орієнтовно. Як хочете так і живіть, добре що поряд були українці, які допомогали один одному. Бо така ситуація була у всіх !!!
Школа: ми чекали поки соцпрацівників знайдуть школу більше ніж 4 місяці, знайшли. Проходила 4 тижні і нас перевезли за 1.5 години до неї в нове житло. А тут школи нових не хочуть брати, а в ту школу коли вона поїхала, насварили, мовляв далеко тобі не можна так їхати. І знову ж таки, допомоги О. ( Я не сиджу на місці і також пишу на емейли бо не розмовляю німецькою, курсів ще не було, а сама я весь цей час займаюся грьобаними документами і моя остання нервова клітина, вже вмирає).:face_with_symbols_over_mouth:
Я знала , що ми кращі, але нам не дають бути кращими, бо заздрять та бояться!!!! Тепер я в цьому впевнена на всі :100:.
P.s. для тих, хто примикає ядом будь ласка йдіть повз, виїхала тільки заради дитини. В західній частині була ВПО, бачила все що потрібно. Тому і повернулися з дитиною під обстріли. Але на другий раз вже виїхали за кордон, думали хоч якийсь спокій хоч трішки. Але я помилялася!!!:sob: Як же вдома під обстрілами і то спокійніше, бо моя нервова система вже просто йде у відмову.
Mariya1981 вчера в 13:56 9
Если бы я выезжала сейчас,то только в страну,где понимаешь язык,или выучишь его,или понимают его местные жители: Болгария,Польша,Молдова.
И работать,работать...только так.Не надеясь на социальные программы,они не вечны.
Или учить язык до одури и снова работать,не расцитывая особо больше,чем физический труд,они для этого нас там и ждали и никак иначе.
Как- то так.
Olala13 вчера в 14:01
Автор нащо вам там адаптуватися ? Отримати ВНж майже неможливо , нагадуйте собі кожного разу що ви там лише через війну , подивитися фото з сьогоднішнього обстрілу руськими міста Херсон
Oksana_S вчера в 15:00
*порада
Olala13 вчера в 22:43
Як!?
Gogo_Sikvaruli сегодня в 00:21
Працювати і отримати робочу візу, Німеччина дуже легко дає документи, було б бажання
Esteer вчера в 15:38 3
Отлично адаптируется.Первая страна Израиль.Приехали со знанием Шалом,Ма шломех)))Прилетели в шабат,в воскресенье вышли на работу)Мне нашли работу во французской семье,4 детей.(работала с детками)Через 2 месяца более менее понимала иврит,и пошла в отель.Да и зп там круче...Потом год Сейшелы,4 года Франция.Сейчас в Марокко..Но меня мужа везде спасает работа))сразу связи,друзья,общение...Скучать некогда...Следующая остановка Япония)все никак не доедем,мы с мужем уже лет 10 изучаем японский)))надо как то и пожить там)))Но язык да важная вещь,лучше выбирать страну язык которой знаешь..А работа лучший лекарь.У меня последний контракт во Франции 2 года,пролетел как один день...Столько событий,друзей,общения...Когда рабочая виза закончилась,с коллегами тяжело было расставаться(((Пролетело как день....
Olala13 вчера в 22:48 4
Нащо ви це тут пишете , це вас не стосується , ви не бігли від війни
Elena_St вчера в 23:46
так тема об адаптации в иной среде, а не только для тех кто со статусом защиты, правило общее везде это знание языка/диалекта в том регионе куда вас занесло и/или планируете ехать (не как турист)
Inga79 вчера в 15:51
Ми виїхали до Молдови 3 місяці тому. Всі проблеми з паперами вирішили легко – електронна черга, і приходиш у свій день у свій час. Зробили тимчасовий захист. На базі захисту зробили реєстрацію на виплати та реєстрацію у сімейного лікаря. Медицина +- як у нас. Виплати - зараз дають лише 2 місяці, потім верифікації і незрозуміло будуть чи ні. Ми за 3 місяці лише 1 раз за 1 місяць одержали і все. Житло: всі центри розформовують, шукайте житло самі. Ціна на житло 1кім. кв. - 300-400 євро + комуналка. Діти – старший вступив до вишу Молдови з атестатом України, просили лише переведення атестату, бюджет. Менший – дистанційка у школі України. Мову я знаю дуже добреб діти - тільки розуміють . Я працюю віддалено. Бажаю офіційно працювати, та покі не знайшла потрибне мені. Можу пійти в школу на вчителя, места є, якщо маєшь папери захисту, то на роботу беруть, та у них у вчителів як і у нас дуже нізки виплати. Мені не буде вистачати і на житло, і на усе інше...
danon вчера в 18:19 3
привіт батьківщині))) Я не залишилася у батьків, поїхали до сестри в Польщю, я не змогла слухати проросійські настрої мої рідних і знайомих, у нас місто нажаль дуже ватне((
Julka вчера в 16:07 1
З медициною так майже по усій Європі.
Адаптація залежить від самої людини.Все відносно та індивідуально.
Fialka345 вчера в 16:23
Польща. Працюємо, і прибирання також. До речі це досить добре оплачується і можна підібрати години праці , коли дитина в садочку.
Fialka345 вчера в 16:27 4
Навіть прибиранням можна утримувати і себе і дитину. Не розумію. Головне , що легально знаходимося і можна працювати без усіляких паперів. Медицина , як на мене аналогічно українській. Безплатно треба почекати , А платно все досить швидко.
danon вчера в 17:29 3
Польща, з початку війни тут. Перші пів року були дуже складні у всьому, також важко дочка -підліток адаптовувалася, працювала з психологом, все налагодилося через рік. Взагалі вже до всього звикли і мені тут подобається, бо є в місті наші клініки з нашими лікарями, ресторани з укр.кухнею, є різні кружки для дитини з нашими дівчатами з України і т.д. Отримала нову освіту, мову вивчила до B1 і далі підвищую рівень.
Mariia_k вчера в 20:56 1
Німеччина дуже різна. Я була 1,5 роки в Польщі ( працювала з 2 місяця як приїхала), потім за сімейними обставинами переїхала в Німеччину. Документи чекала 5 місяців, цей час вчила мову за свій рахунок. Ми не на соціалі. Німецька у мене в процесі, але виручає англійська, в великих містах в нашій землі майже всі ( лікарі, держслужбовці). говорять англійською.
Елементарно німецькою можу спілкуватися. Спочатку більше зустрічала людей, які не могли засвоїти німецьку, а зараз більше зустрічається тих, хто вже добре розмовляє, тобто інтеграційні курси потрібні.
Труднощі були спочатку до сліз із-за бюрократії, потім я розізлилася і почала писати їм листи, якщо щось не отримувала, це трохи прискорювало процес.
Наразі я вже знову працюю.
Можу порадити тільки інтегруватися і шукати можливість працювати. Хоч на складі товар добирати, ось сьогодні тільки бачила обьяву, що набирають на склади, треба тільки цифри німецькою знати. Їздиш на карі і збираєш товар. Це не легко, але і в Україні і в Польщі люди так само працювали на складах. Короче, шукайте можливості.
Mariia_k вчера в 22:19 1
Діти теж знайомляться з українськими дітьми, ми з їх батьками і ось вже є компанія. З місцевими дітьми молодшиц в школі спілкується, грає на перервах, до нього гарне ставлення - він один українець в школі, але рівень мови він за 8 місяців фізично не може догнати. Хоча двоє дітей з нашої школи, що приїхали раніше, за 2 роки наздогнали мову і пішли в гімназію.
alychakv вчера в 22:26 3
Вибачте, що вклинююсь, питання не до мене, але згадала розмову з волонтеркою з Німеччини, яка емігрувала в 90-х з батьками, коли їй було 14 років. З її слів, перші два роки в класі школи - з нею ніхто не розмовляв, не звертався, був просто повний ігнор. Коли вона вже почала спілкуватись німецькою, тільки тоді з'явились якісь приятелі. Це східна Німеччина (депресивна, як її ще називають). Один з прикладів про відношення.І тоді ще не було стільки сирійців, які бігають і кричать, що путін супер), це я також про дітей, але, як відомо, діти лише віддзеркалюють настрої батьків.
Mariia_k вчера в 22:43
Да ось доречі щодо ібупрофена - ми періодично з дітьми як і всюди ходимо до лікарів, за цей час ібупрофен не виписували, проте молодший отримав окуляри, невелике хірургічне втручання, середній - гіпс, очні каплі, сальбутамол, антібіотик від кліща, все по страховці. Так що деяка різноманітність у лікарів є.
Margood вчера в 22:00
По перге питання: яка у вас спеціальність? Чи маєте ви диплом і чи він відповідає німецькому ( перевірити можливо на сайті anabin)? Чи знаєте ви англійську? Якщо ви усе це вже зробили і у вас є англійська, то починайте шукати роботу за освітою. На сайтах є багато пропозицій ( якщо буде потрібно моду скинути у приватні на яких сайтах шукати). Резюме можна писати і англійською. Німецькою звісно краще + автобіографію. Коли буде пропозиція по роботі зможете шукати житло поблизу. Часто працедавець допомогає знайти житло. Для дитини школу обираєте за місцем проживання і пишите письмо на ім'я директора. Усе налагодиться з часом. З роботою буде краще і простіше
neSanta вчера в 22:09 1
Кстати, про школу подтверждаю. По прописке отказать не могут, тут как и дома правило действует.