Ми виїхали в січні 2024 в Німеччину. І перше враження - це жах. Начебто я потрапила на 15 років назад :fearful::fearful::fearful:.
Ну паперова волокіта я морально себе готувала, з паперами доволі часто, тому думала справлюся:rofl::rofl::rofl: Ага ,щаз.
Лікарні, перше запитання: "Як вони вижили в коронавірус?!!!!!!" :fearful::fearful::fearful: З їх ібупрофен і свіже повітря, від усього температура, перелом, цистіт і та усе ібупрофен :rofl:.
Переїзди по соцжитлу: за 8 місяців ми переїхали вже 5 разів:sob:. Знайти житло без знання мови, на джобцентр та ще й з собакою , це з ряду фантастики ( в мене вже більше 180 відмов, я їх зберігаю:shushing_face:). Один арендодавець начебто вже і документи дав, я в джобцентр все підписала, а він договір з іншими підписав, хто так працює. А нас ледь виплат не лишили.
Виплати::face_with_symbols_over_mouth: це треш!!!! Кожний переїзд і кожного разу тебе намагаються їх лишити, бо соціал не передає ваші документи, що це вони вас перевезли на нове соціальне житло. З нами була родина багатодітна, їх за 8 місяців 4 рази затримували виплати на 1.5 міс орієнтовно. Як хочете так і живіть, добре що поряд були українці, які допомогали один одному. Бо така ситуація була у всіх !!!
Школа: ми чекали поки соцпрацівників знайдуть школу більше ніж 4 місяці, знайшли. Проходила 4 тижні і нас перевезли за 1.5 години до неї в нове житло. А тут школи нових не хочуть брати, а в ту школу коли вона поїхала, насварили, мовляв далеко тобі не можна так їхати. І знову ж таки, допомоги О. ( Я не сиджу на місці і також пишу на емейли бо не розмовляю німецькою, курсів ще не було, а сама я весь цей час займаюся грьобаними документами і моя остання нервова клітина, вже вмирає).:face_with_symbols_over_mouth:
Я знала , що ми кращі, але нам не дають бути кращими, бо заздрять та бояться!!!! Тепер я в цьому впевнена на всі :100:.
P.s. для тих, хто примикає ядом будь ласка йдіть повз, виїхала тільки заради дитини. В західній частині була ВПО, бачила все що потрібно. Тому і повернулися з дитиною під обстріли. Але на другий раз вже виїхали за кордон, думали хоч якийсь спокій хоч трішки. Але я помилялася!!!:sob: Як же вдома під обстрілами і то спокійніше, бо моя нервова система вже просто йде у відмову.
Gogo_Sikvaruli 1 октября, 08:49 2
Франція, нормально адаптувалися.є питання до адміністративних справ але все вирішую. Медицина так, біда, але вже звикли. За рік буде легше вам але це неточно
juliytut 1 октября, 08:53
Та вже майже 10 місяць буде, легше ніяк. Тільки гірше:sob:
Gogo_Sikvaruli 1 октября, 09:11 8
Нині гірше завтра краще. Вы в безпеці, все інше вирішується
juliytut 1 октября, 09:17
Сподіваємося
Oksana_S 1 октября, 08:51 10
Старайтесь, по можливості, вчити мову. Це ключ до всьогоь- роботи, розуміння місцевих особливостей. Спілкуйтесь з місцевими, як би не було важко, хай це буде одна бабуся-сусідка чи продавецб з магазини, але хтось, з ким зможете практикувати мову.
Папери, бюрократія пригнічують повсюди, тримайтеся. Швидко не буде, але потроху влаштується.
Стадія відторгнення, коли все чужи і люди не такі, може тривати довго. Мені допомагала думка, що влни вдома, це їхня країна і культура і я мая бути гнучкою, яезо не хочу весь час псіхувати, бо все не таке
Тримайтеся.
irenika 1 октября, 15:58
В принципі реально, знайома вже працює там в музичній школі викладачем. Але на це пішло, звичайно, майже 10 років від приїзду
Iolanta 1 октября, 16:05 1
Ну, так навряд чи вона не вивчила мову за 10 років
irenika 1 октября, 16:14 1
Вже вивчила, звичайно. Але було важко
Lydmila408 1 октября, 09:03 1
Наші в Данії нормально живуть.
А ось другі родичі з маленькою дитиною після 2 -ох років в Польщі повернулись в Покровськ.Тьфу тьфу вже в Тернопіль переїхали..
Їм в Польща не зашла зовсім.
juliytut 1 октября, 09:05
В мене знайома в Харків вернулася з Польщі, каже не можу там.
Lydmila408 1 октября, 09:14
Наші теж нили нили і в червні повернулись в Покровськ.
Ми були в шоці.
4 роки дитині.
Слава Богу вже поїхали звідти.
А в Данії все нормально..Вже і бабушку з Покровська забрали туди.
irenika 1 октября, 09:21 3
Тримайтесь, більше нічого не можу додати.
Знайома ще кілька років тому заміж за німця вийшла. Мову вчила ще до переїзду, з житлом ясно що проблем не було, і його зп теж так-сяк вистачало.. Каже, що в перший рік ридала просто щодня(( Через рік стало легше. Головне - вчити мову, щоб розуміти людей. Ну і дещо в їхньому способі життя нам не зрозуміти :crazy_face:
Emma____ 1 октября, 09:43 7
Були в Польші з початку війни. Адаптувалися швидко і я і діти. Школа під домом, взяли одразу. Мову вивчили швидко. Жили нормально, нарікань немає. Повернулися додому в Київ бо тут вже більш меньш і чоловік теж тут, а сімя на відстані це не сімя
Lynxx 1 октября, 09:50 19
В Нідерландах дуже допомагають, особливо дружні до дітей.
Але дуже велика проблема - це житло. Орендувати навіть працюючим дуже важко, з дітьми треба їм окремі кімнати, а це в рази дорожче.
Держава надає лише койкомісце в гуртожитку зі спільною кузнею і вбиральнями, і дуууже різними сусідами, якщо ви розумієте, про що я.
Погода, постійний дощ, і в школу щодня га велисопеді 3 км, а потім на станцію ще 3 км, щоб їхати на роботу, а потім все в зворотньому напрямку, і
так щодня. Ну до цього начебто звикли.
І дуже психологічно важко через незрозумілий тимчасовий статус, навіть не внж. Жодних планів, жодних стратегій.
Мова важкувата, але вчимо.
Заради дітей можна витримати. Бо дітям дійсно добре. Чесно, недарма нідерландських дітей вважають найщасливішими в Європі.
Ну, і трохи тішить людське ставлення. За 14 років роботи в українському виші я чула "дякую" тілтки від студентів, керівництву завжди ьуло щось не так, і мало, і треба ще, а то "ніхто не тримає". А тут щодня мій бос каде мені особисто "дякую за роботу", і не тільки мені, усім. Міняє мій графік, коли через дітей це потрібно, бо "діти - це найважливіше". Хай це проста ввічливість і небагато коштує, але...
Mns86 1 октября, 09:57 3
Мы в Словении с марта 2022 года. Сказать, что адаптировались, то нет. Правда ребенок через неделю по приезду уже в школу пошел. Я работаю удаленно, для мужа работы нет - куда резюме не отправляет, везде отказ, хотя язык уже более менее выучил. И даже если устроиться, то зп везде минимальная. С медициной конечно хуже, чем в Украине. У мужа спина болела - в мае записали на прием к врачу на ноябрь... Думаем о переезде в другую страну, но где лучше непонятно.
GlamKid 1 октября, 10:08 2
А Ви працюєте? Можливо, чоловік не сильно хоче влаштовуватись
Mns86 1 октября, 11:02 2
Я работаю удаленно. Я имела ввиду не может устроиться именно на официальную работу, не официально он подрабатывает.
GlamKid 1 октября, 12:50
Зрозуміло
Chuchasonya 1 октября, 10:10 13
Скрізь гарно де нас немає. Без знання мови ви в жодній краіні не знайдете гарну роботу. Прибиральниця- це максимум. Ви обрали одну з найскладніших краін. Добре лише тим, хто має гроші і гарних знайомих (родичів) там. Всі інші, як правило, повертаються.
Виплати...Ну почекайте. Вони вже третій рік виплачують , скільки ж можна? Розумієте, якби приймали лише із зон бойових дій, тоді діло одне, але ж наші поперли на радощах туди звідусіль. Там тільки із Західноі певно 50% потікали від війни, живуть на виплати, а своі будинки здають за бешені гроші украінцям... Знаю що говорю, була там, з ким не спілкуєшся- в усіх то діти, то сестри з братами в Польщі, Німеччині, Чехіі...От не можуть платники податків Європи кормити усіх. Тому лише знання мови і пошук роботи. Це вкрай складно, але реально.
До речі, в Чехіі наших дуже багато, в кожному магазині Праги є обовязково , як мінімум 1 украінець, а то і більше. Наші скрізь. Вже відчуваєш себе в Украіні, бо скрізь чути наших, до війни такого і близько не було. Мова набагато легша. Можливо вам подумати в сторону іншоі краіни?
А стосовно медицини... Моій подрузі у Парижі призначили для дитини з ротовірусом колу і банан. Але цю ж саму подругу в Парижі вилікували від раку у 4 стадіі. Чоловік мій теж в Чехіі отримав травму хребта, то зробили операцію і через 2 дні вже виписали. Операція усспішна, все дуже добре зробили. Тобто, не все так там погано з медициною, як може здатися на перший погляд. Але ж в Німеччині треба місяцями чекати, аби потрапити до спеціаліста. Ми до цього не звикли, а вони вважають це нормою.
Висновок один: якщо ви виіхали із ціллю емігрувати, то треба вчити мову і шукати роботу, сподіваючись лише на власні сили. Якщо на час війни і плануєте повернутися додому- я би іхала у іншу краіну, більш прийнятну до нашого менталітету. Ну ще є третій варіант- життя в Украіні триває. Є міста які більш-менш спокійні. Люди, які приіхали , наприклад, до нашого міста із Покровська- дуще щасливі і взагалі не збираються нікуди іхати. Це мій особистий приклад, бо люди арендують наше житло.
irenika 6 октября, 11:27
Майже з усім погоджусь.
Єдине - серед них теж люди різні. Розумні розуміють, що не всі такі, і не всі хочуть тільки виплат. Але дисонанс справді є((
Nothing 6 октября, 11:33
Згідна
optsale 6 октября, 11:42 2
Так, я тому й пишу, що є різні люди, це факт. Але "кружите меня, кружите" це ж не з нашої подачі пішло, але ця концепція спрацювала на ура.
Хтось встояв, хтось злакомився і пішов у відрив.
Проте, 3 рік як не як. Гості - це тиждень,ну два. Три роки- це уже не гості, а тягар.
Дивно, що люди цього не хочуть розуміти.
Комментарий удалён
neSanta 1 октября, 10:14 29
За 2,5 года жизни здесь могу точно сказать, что Вам никто не должен и на блюдечке приносить не будет. Ваша жизнь здесь зависит только от Вас.
Поэтому за 9 месяцев язык хотя бы на уровень А2 Вы должны были выучить самостоятельно, это не сложно при желании, возможностей куча и Вам легче.
Квартира… не надо хранить отказы, зачем они Вам? Думать какие все негодяи? Уже после 5-10 отказа надо было сесть и подумать: а что я делаю не так? Пошуршите по чатам, спросите как составляли письма те, кому удалось снять жилье, какие есть особенности поиска в вашем городе, включите платную функцию на иммоскаут, загрузите Schufa в профиль, активно пользуйтесь при составлении писем чатом GPT. 180 отказов это дохренища, что-то идет не так.
Медицина. Если Вам реально плохо, Вам помогут. А если верить в корвалмент и ждать назначения 100500 ненужных препаратов как дома, то да тут не по адресу явно.
Выплаты. Спасибо что они есть, и немаленькие. Да, с бумагами надо повозиться. Но тем не менее, курсы, жилье, страхование и кучу всего оплачивают. Вам надо лишь поднять жопку, заполнить, съездить и отдать. Да, напомнить о себе в сотый раз. Есть другой вариант- идите работать, не зависьте от ДЦ. Работы валом и никакой социаламт о Вас не забудет, что заработали, то Ваше.
«Я знала , що ми кращі, але нам не дають бути кращими, бо заздрять та бояться!!!! Тепер я в цьому впевнена на всі» - тут смешно ))) кто Вас боится? Что Вы сделали для интеграции и чтобы не зависеть от выплат? Любят тут тех, кто не ноет, а учится и работает. Возможности дают, главное сказать об этом.
Короче, нытье в сторону, хвост пистолетом, думайте как исправить ситуацию, ищите жилье, работу, курсы. Все это можно делать параллельно. Да, сложно. Но реально.
Я к этой стране не привыкла, и не смогу тут чувствовать себя как дома. И накрывает тоска от того, что буду тут жить как в гостях наверное всю жизнь. Но ехать домой чтобы не дай боже детей хоронить, точно нет. Ради них я здесь, они не слышат бомбежки и тревоги, учатся. Тут для них есть перспективы, в отличие от дома. А к остальному можно привыкнуть.
Nothing 4 октября, 13:09 1
Я не знаю, як в Німеччині чи інших країнах Європи. Я знаю,як в Польщі. Польща не надає тимчасовий прихисток українцям котрі вже отримували його в інших країнах Європи. Але дозволяє легально знаходитися на своїй території допоки діє закон про надання тимчасового захисту українцям.Можна жити,працювати і навчатися.Але мед.страхування або купуй приватно або працюй і сплачуй податок на здоров'я.
Marys 4 октября, 18:32 1
Інші країни не надають право на работу без оформленого прихистку чи робочої візи. Легально можна жити тільки поки в тебе є дні безвізу, потім ти вже нелегал. Викинути з країни тебе не намагаються, але й проблем набагато більше.
Nothing 4 октября, 20:52 1
Надають.Польща точно. І якщо влаштуватися на роботу, отримувати хоча б мінімальну зарплату, то можна подаватися на карту часового побиту,яка надає право на легальне проживання протягом 3 років, мед.страховку,навчання працю і перетин кордону з іншими країнами Європи.
ChildrensPlace 1 октября, 10:16 9
Мы в Словакии уже больше двух лет! Тяжело только мне наверное! Супруг в командировках постоянно ему не особо нужно интегрироваться, малой счастлив! Говорит жизнь заиграла другими красками как переехали :rofl::rofl::rofl:Хотя мы и в Харькове жили не плохо. Язык не очень сложный, но я буду учить уже 3 раз. Так уровень А1 есть и начальный А2 беседу могу поддержать со словаками но этого мало. Работа только на заводах как повезет кто-то пристроиться будет легко кому то не очень! Цены за два года выросли очень, жилье очень дорогое причем тоже селят каждому по комнате! Редко можно снять однушку на 3 или 4-х. Медецина как и везде печаль. Я теперь поняла почему многие словаки беззубые:crazy_face::crazy_face::crazy_face:у них не парятся с лечением сразу вырывают. Спасают ситуацию украинские врачи но цена консультации часто от 50 € и это без анализов. Сервис на все просто ужасный, люди ленивые и никуда не спешат от слова совсем. Мы уже 10 лет путешествуем и точно знаю что Украина до войны самая лучшая страна в мире.
Grsvetlana1967 1 октября, 10:27 5
В мене донька рік прожила разом із своїм сином і свекрами в Нідерландах. Повернулася додому,в Харків,до чоловіка. Було важко? Так , важко!!! Онук ходив до школи,вона працювала на складі. Звичайно,що потрібно вчити мову і шукати роботу. Потрібно пам'ятати,що це ви до них приїхали, а в них інші звички,мінталитет,мова. Вони не зобов'язані вас утримувати третій рік.
il_sole 1 октября, 10:38 5
Живемо у Німеччині вже 2 рік. Ви знаєте, мені загалом подобається. Нещодавно отримала підтвердження мовного рівню В2. Це при тому, що до того, як я потрапила у Німеччину, моє знання німецької було на рівні «Айнс, цвай, драй Поліцай» :joy:
Так, є недоліки з бюрократією та медициною, але адаптуватися можна до всього. Для мене це краще і спокійніше, ніж сидіти в очікуванні і боятися, куди ж на цей раз прилетить :(
il_sole 1 октября, 14:52
Ми це - дитина, чоловік і я. Чоловік офіційно працює з самого початку. Я займалася волонтерством, вивченням мови, налагодженням зв’язків. Дитина майже 8 років (на той момент) через 2 тижні пішла до школи.
Якщо ми були зайняті, то тут як раз табір був у нагоді. Більше ніж половина людей у цьому таборі, це - українці. То ж ми одне одному допомагали, якщо треба було «посидіти» з дітьми. Ну тобто діти гралися на подвір’ї, а дорослі просто наглядали.
il_sole 1 октября, 14:53 2
Ще дуже допомагала і досі допомагає місцева церква. Вони організували кілька гуртків для українских дітей, тож іноді з ними там теж можна було залишити дитину.
Olala13 1 октября, 22:40 5
Буває по-різному ,нижче ви пишете що ви з чоловіком , тут і розмовляти немає за що
Justyna 1 октября, 11:01
Спочатку жила думками, що ще трошки і повернемось. Далі прийшло розуміння, що найближчим часом точно ні. І стало легше.
R9bina 1 октября, 11:21
Співчуваю. Бажаю знайти вже оренду, тоді не буде таких проблем із соцжитлом і переїздами. Ми шукали квартиру через фірми, що цим займаються, це простіше, бо у такої фірми зразу декілька будинків під здачу, вони знайомі з тарифами джобцентрі і зразу можуть підказати чи є в них житло, де можна з тваринами. Ми теж в Німеччині, але збираємось повертатися. Та в мене свої причини, а пристосуватись я до всього можу.
Zaina 1 октября, 12:05 18
Я хочу тоже высказать свое мнение и готова, чтобы закидали тапками:)) Автор, уж извините, но Ваш пост- это нытье. Нельзя расчитывать на плюшки заграницей, хотя многие так и живут, кому как повезет. Язык, как Вам и сказали- ключ ко всему, а Вам он не подходит, как понимаю. Если там там так плохо-возвращайтесь, есть а Украине возможности на Западной Украине. Куча работы есть.
Медицина: да, бюракратия, бумажки, ждать термина долго, но если надо, то сразу помогают. У подруги, например, диагноз рак матки на ранней стадии- мгновенно сделали операции, дали инвалидность, отправили на 2 месяца бесплатно на воды,спа,....санаторий типа, а она еще не довольна была питанием. Мы все с Марса что-ли? Кому и за что надо платить? Да..война, они помогли, а дальше вы сами, как говорят. Приехали, так будьте добры, хоть в уборщики, если не можете другое в этой стране, либо возвращайтесь. А вот это...жить под под бомбами на третий год войны уже не проходит.
Zaina 2 октября, 07:15 1
Там, де подруга...вона розповідає, що можно вільно потрапити до лікаря з дуже проблемную хворобою. Ви стільки часу чекаєте аналізів....кошмар?:(((( Запитаю сьогодні, як у неї було. Вам бажаю здоров'я, щоб все було добре.
Esteer 2 октября, 18:58 1
У меня подруга в Барселоне уже лет 16 живёт.Говорит пошла к врачу,типа тут колет,там..А врач говорит..Праздники сейчас начнутся.. Иди танцуй...Молодая разнылась...Танец все снимет)))Но она там балдеет жить...Всегда говорит свою страну я нашла..Помирать есть где)))
Комментарий удалён
Комментарий удалён
Olala13 1 октября, 13:26 6
Все що ви написали то мала частина реальності , в Німечені треба мати як і в Україні свата брата кума , багатьом дали норм житло з першого дня , а інші по 2 року живуть в різних смітниках . З лікарями взагалі не зрозуміло нащо та страхова , дитині нічого навіть не виписують , не те що дорослому . Довгого можна розповідати . За арабів котрі ріжуть людей серед біло дня
tina_1983 1 октября, 21:17
+++
juliytut 2 октября, 10:03
Так 1000 відсотків правда.
Комментарий удалён
Oksana_S 2 октября, 10:34 5
Я вас читаю і не розумію, чого ви від Німеччини хочете.
Комментарий удалён
Комментарий удалён
Zaina 1 октября, 13:48 1
Я робила тему про адаптапцію закордом 1.5 роки тому. Можливо зараз інші реалії.
https://kashalot.com/club/post-73837977/
Gogo_Sikvaruli 2 октября, 13:21
Я живу здесь и ребёнок ходит в эколь примейр, есть английский. С колледжа начинается ещё и испанский. Со мной начинают говорить по английски все, внешность славянская переходят на френч когда убеждаются что я хорошо говорю. Это парижский регион,
Unitra 2 октября, 23:39
Английский учат с 6 лет. С 11 добавляют второй иностранный. Чаще всего немецкий или испанский. В старшей школе, с 14 лет можно и взять третий язык. Но тут дело в качестве обучения. Они не парятся ни о чем. Поэтому языки хорошо знают либо те, кому действительно интересно, либо те, кого родители контролируют.
Esteer 3 октября, 08:10
Сейчас увы молодёжь вообще учить языки не хочет.Сейчас Тик ток,инстаграм..И прочее зло..Мы в 13 странах работали,и часто знают свои диалекты и больше ничего(