Хочете пригод - створіть їх самі. Мені хотілося в Карпати. Цікава була культура і побут гуцулів. Куди ще для цього їхати, як не у Верховину, неофіційну столицю Гуцульщини? Писатиму багато, фоток мало. Хто думає, їхати чи ні, читайте і їдьте.
Музеї, природа, гірська річка... Та чи цікаво там буде дітям? Страхи були різні, здебільшого, невизначені, неконкретні. Боялась, що не знатиму, куди йти і що дивитись. Тому перечитала про Верховину все і склала приблизний маршрут подорожі. Найскладнішим було лише купити квитки. Але все йшло так, як треба, а значить поїздка буде вдалою.
Отже, мімімум речей і взуття, 2 рюкзаки і вперед назустріч пригодам. Ми ні разу не були в Карпатах, а тому вже з вікна потяга від захвату сльози навертались на очі.
1 день. Ворохта, вокзал. Звісно, там вже краса. Зорієнтуватись дуже просто. Сіли на автобус до Верховини. Година шляху з крутими поворотами - вже атракціон. Верховина уявлялась меншою. Будинки розкидані між горами й по них, і це створює незвичну для погляду красу. Заздалегідь забронювала кімнату у приватній садибі. Від вокзалу йшли хвилин 10-15. Черемош вразив красою. Але що говорити, все вражало красою. З дороги відпочили пару годин і пішли шукати оглядову вежу.
Це одне з визначних місць Верховини. Кажуть, з неї видно все місто. Підіймались довго, з відпочинками. Сиділи на траві, милувались природою, вітались з місцевими. Так, там вітаються з усіма. Люди приємні і відкриті.
Стежка на вежу.
Кілька разів ми повертали не туди, але нарешті дістались вежі.
Вона здається низькою. Але насправді круті сходинки. До того ж, я страшенно боюсь висоти. Підіймаючись, я чиплялась за все, що можна і стояла на ній, боячись поворохнутись. Але з неї справді відкривається чудовий вид (на першому фото). Діти ж нічого не бояться і їм було цікаво "підкорювати вершини". Спустились ми тією ж дорогою, і я думала, чому немає вказівок. Виявилось, що ми пішли не так, як ходять люди, а як вздумалось нам самим)))
Дійшли до місцевого ринку, бо треба було поглядіти, що там є. Чаї, сири, вина, дерев'яні вироби, вишиванки, сувеніри - очі розбігались. Треба було повечеряти десь. Кортіло скуштувати місцеві страви. Юшка, книші з мандибурки, бануш - та все смачно. Находились до самого вечора. Ноги печуть. По дорозі додому Черемош. Підвісний міст, з якого стрибають прямо у воду. Там кам'янисте дно, глибина по пояс, та місцеві знають, куди стрибати. Діти просто покупались, і хоча вода холодна на дотик, та для купання вона тепла здавалась. Качки верховинські плавали поряд, зовсім не боючись людей. Помочивши ноги у прохолодній воді, втома не відчувалась. Можна було йти далі, та був вже вечір. Пішли додому. Перша ніч у Верховині. Спали, як кажуть, без задніх ніг.
2 день. Сніданки в нас були нашвидкоруч свої - вівсяні кашки, бутерброди. Ми випадково приїхали в той день, коли у Верховині свято - 600 років з дати першої писемної згадки про село. Мав бути концерт. Я подумала, що дітям то не має бути цікаво. Нас манив прапор. Прям навпроти садиби була гора, а на ній майорів прапор. Треба до нього дістатись. Фото не зробила, лише з відеоповідомлення. Збільшене.
Вирушили вивчати місцевість. Перейшли по підвісному мостику. Вже не так страшно. Йшли по лісу, по кущах вгору і вгору. Виходимо з лісу - а там вулиця. Звичайна вулиця, аптека, лікарня. В горі. Дивина!
Йдемо далі. Треба слухати, що каже гуглкарта. Вона вела по стежці, хай крутій, але стежці. "А, що ти там розумієш, гугл-карта? Чого нам йти по крутому схилу, якщо є плавний?" Пішли по рівному. Дійшли до приватного двору. Дороги вперед нема, назад далеко. Каже синок, та полізли навпростець. Дітям легко, мені важко. Полізли. Наче в сон потрапила, в якому лізеш на гору, а вона все вертикальніша робиться. Та видерлись. Як раз до прапора. Ото там краєвиди! Відкриваються ті гори, яких знизу не видно. А які ж вони гарні, коли огорнуті хмарами та синявою!
Там було жарко. Дуже. Тому кілька фото і вниз.
Тепер вже по стежці. З перепочинками. Додому перевдягтися і в центр, до людей.
З нагоди 600-річчя Верховини багато музеїв були безкоштовними. В який піти, щоб дітям було цікаво? Фільм "Тіні забутих предків" ще не дивились. Ми де? У Гуцульщині, а значить йдемо в музей Гуцульщини. Багато кімнат - побутові інструменти, одяг, інтер'єр житла. Верховинці у свято одягнуті в національні костюми. Вони гарні, яскраві. Молодички у вишиванках, постолах, прикраси - згарди, силянки. Хлопці - з бартками (топірці), в кресанях. Стільки нових слів!
Ще були неймовірно гарні писанки, кімнати виробів сучасних майстринь, які можна було купити.
Подивились, походили. На годиннику 15.30, а це значить, що лишається півгодини до закриття музею музичних інструментів Романа Кумлика. А це зовсім поряд, хвилин за 10 пішки. Побігли!
Музей знайшли швидко. Знаходиться він на 2 поверсі приватного будинку. Екскурсію проводила донька Романа Кумлика, засновника музею. Надзвичайно цікава розповідь! Дітям те, що треба. Їм можна було грати на тримбіті, дути в ріг, сопілку, окарину, дзенькати по цимбалах, бринькати на дримбі, танцювати, стрибати, все оглядати і запитувати все, що заманеться. Екскурсія затяглася більше ніж на півгодини. Цей музей варто відвідати, якщо відпочиваєте з дітьми у Верховині!
По дорозі назад ми, гуляючи, забрели на дитячий майданчик, потім зайшли повечеряти, і, звичайно, покупатися в річці, щоб зняти втому і повернутися на вечір до садиби.
3 день. Йдучи до музеїв, треба поцікавитись, коли плануються екскурсії, щоб доєднатись до груп. Вирішили відвідати музей гуцульського побуту "Галєрія". Дізнались, о котрій екскурсія. Доєднались. Як же це автентично і цікаво! Це не просто оповідь екскурсовода, а взаємодія із слухачами. Цікаві факти про життя гуцулів, мову, звичаї. Дітям було зрозуміло і не нудно!
Аж ось раптово почався дощ, ливень, грім, блискавка. Довелось викликати таксі та їхати кудись обідати. Йти було неможливо. Після дощу пішли гуляти в центр Верховини знову, на ринок купити різні іграшки чи сувеніри. Так поруч є музей штопора. Треба йти.
Прийшли, а там як раз починалась екскурсія. Яких там тільки штопорів нема. Півторитищі зібрано в колекції. Цікаві історії їх винекнення. Слухати власника - одне задоволення. Цікаво всім! Це те, що треба відвідати теж обов'язково.
І знову настав вечір, знову річка, втома, спати. Але це приємна втома. Діти жодного разу не скаржились і ми ходили стільки, що я три дні відчувала крепатуру.
4 день. Завтра треба їхати вже. В планах залишилось відвідати "Форельхіл". Діти марили тим, щоб вловити рибку і одразу ж її з'їсти. Нарешті діждались. Зателефонували, поцікавились, чи є вільні столики. Нас чекали. Але туди треба було йти далі, ніж до музею інструментів. А потім підніматись вгору. Це не проблема. Ми ж в горах, і тому це класно. Це круто, тобто крутий схил. Але ж яка краса навкруги!
В обох дітей вийшло піймати рибку. Це такі емоції в них, таке щастя! Ми вирішили приготувати одну рибку, бо знали, що до риби йде гарнір, та й порції у Верховині дууууже щедрі скрізь. Кулеш, форель, салат, узвар і хліб - нам вистачило ще й лишилось. Смакота неймовірна! Але був дощ і ми не встигли поспілкуватися з тваринками власників. Форельхіл можна відвідувати щоразу і, здається, не набридне ніколи.
Ну от, 4 дні - і все що планували, те й відвідали. Пішли гуляти по місту. Повечеряли десертами та й пішли на вечір готуватись до від'їзду. Та по дорозі Черемош - каламутний після дощу.
На фото просто вид з моста, не після дощу.
5 день. Приїхали у Ворохту. Заздалегідь заброньована кімната знаходилась дещо далеченько від вокзалу. Ну що ж, прогуляємось. Що сказати про Ворохту - така ж краса навколо! "За горами гори, хмарами повиті..." Ми не змогли гуляти в цей день, бо був страшенний ливень. Тому відпочивали. А ввечері пройшлися недалечко. Прут шумів так, наче його хто гнав. Цей звук такий приємний до слуху!
6 день. Синок хотів подивитись на віадуки. Не проблема. Потяг уввечері. То пішли удень гуляти. Віадуки побачили, на ринок сходили, повечеряли, на потяг сіли. Діти у захваті, я теж. На питання, чи приїхали б ще, сказали так. Відвідали все, що планували. А ще ж є тури на полонини, прогулянки на конях, збір грибів і ще багато музеїв! Повітря приємне, люди щирі й відкриті, Верховина - чарівна й смачна! Це дійсно край, де серце ЙОкає!
Tanjushka 20 августа, 22:36 1
Супер! Було цікаво почитати і навіть побувати захотілося!
natajnna 20 августа, 22:41 1
Вітаю з відпочинком!
Дякую за розповідь! Чудово! :thumbsup::fire:
Все так гарно написали, що аж самій захотілося :star_struck: , там побувати
Oceanlover 20 августа, 22:45 1
Туди варто поїхати. Там безліч цікавинок.
Rita_Rita 21 августа, 14:11 1
Я надіюсь, що це ваша перша подорож в Карпати, але не остання, і буде таких безліч
Oceanlover 21 августа, 15:04
Є відчуття, наче там щось залишилось і треба повернутись. Не те, що річ якусь забула, ні. А щось нематеріальне, частину себе. Це відчуття з часом проходить, якщо вдома довго бути.
Rita_Rita 21 августа, 15:30 1
У нас все життя відчуття наче щось там в Карпатах забув
Чоловік мій навіть жити хотів би
Я ні, мені подобається їздити туди на відпочинок
Torri 20 августа, 23:08 1
Від щирого серця дякую, наче там побували))
Barbus_ 21 августа, 00:08 3
З гарним вдалим активним відпочинком вас! В Карпати треба їхати з таким настроєм, як у вас в розповіді :)
R9bina 21 августа, 08:34 1
Вітаю з відпочинком! ))
Julka 21 августа, 08:45 1
Дякую за пост, ніби з вами там побувала))
SVET333 21 августа, 09:09 1
Супер!! Так розписали, наче з вами побували
Rita_Rita 21 августа, 09:49 2
Чудова подорож!
У музеї Романа Кумлика, я колись застала ще самого власника
В свій час попросили групу 18 чоловік супроводжувати на екскурсію в Прикарпаття
То він влаштовував міні концерти, а для дорослих ще й супроводжував все непристойними та смішними анекдотами
Oceanlover 21 августа, 10:44
Вам пощастило познайомитись з ним особисто.
Rita_Rita 21 августа, 12:06
Це чудово, що діти продовжують справу батька
tatkay 21 августа, 10:13 1
Чудовий відпочинок, не знала що у Верховині є стільки музеїв, для мене відпочинок в Карпатах насам перед піші прогулянки горами, тепер з дитиною буду орієнтуватися і на пізнавальний, екскурсійний відпочинок:blush:. Розкажіть ще по фінансам на що орієнтуватись. Дякую
Oceanlover 21 августа, 10:44
Можна дуже бюджетно відпочити, а можна із розмахом. Є житло без харчування від 280-300 грн за людину на добу, а є повний сервіс із сніданками, вечерями, басейном, майданчиком. Квитки на потяг - купе від 350 приблизно. Та можна більш комфортно - дитячі купе, наприклад, чи зовсім плацкарт. Їжа в закладах - бюджетна їдальня, де все свіже, смачне, недороге, або самостійно готувати, або ресторани, та вони не завжди відповідають своїй назві. Купувати сувеніри, чаї, сири, вина чи просто гуляти природою. Вхід в музей інструментів 60 грн, дітям 50, малим безкоштовно. Музей "Галєрія" - щось близько 100, штопора - 100. Тобто все в залежності від коштів, які можете виділити на відпочинок. Ціни не захмарні в маркетах, а заклади харчування різні. А музеїв багато, та не всі вони будуть цікавими. Ще розваги - джип-тур 3000 на полонину або бусами 600 дорослий, 400 дитина. Рафтинг, коні. Або без цього.
panya 21 августа, 13:33 1
Я у захваті від вашої розповіді. Цікаво, пізнавально і, навіть, весело. Добре, що дітям сподобалося, враження на все життя. Дякую за оповідь.
Oksana_18_ 21 августа, 15:21 1
Ми в цьому році теж вперше були в Верховині. Були без дітей тому музеї не відвідували.з 6 днів 5 йшов дощ( невеликий,але складно було бродити по горах.
Комментарий удалён
Oceanlover 21 августа, 17:15
Після дощу гори особливо чарівні, в хмарах, а з них виглядають вершини. Чи брали екскурсії на полонини чи ще щось?
Oksana_18_ 21 августа, 17:41 1
Ні,самі бродили. В минулому році кожен день десь їздили,в цьому вирішили просто місцевими краєвидами насолоджуватись. Навіть один раз купались)
Комментарий удалён
lyalya 21 августа, 16:02 1
Як ви гарно все описали... Аж самій захотілося туди. Ви молодці, що гарно відпочили)
Oceanlover 21 августа, 17:16
За можливості обов'язково з'їздіть.
sssvetok 21 августа, 17:30
Автор, вибачте що запитаю в вашій темі. Дівчата, які кросівки брати? Текстильні-намокнуть, в шкіряних-спекотно. Їдемо на наступному тижні в с. Поляна, група складається з людей, які мають інвалідність по зору. По горам навряд будемо ходити: термальні води, коні.
Oksana_18_ 21 августа, 17:46
Я ходила в основному в шльопках) брала ще текстильні кросівки.
В Поляні можна й в босоніжках,якщо не в гори
Комментарий удалён
sssvetok 21 августа, 18:17
Дякую дівчата, заспокоїли)).
lyudmilamalyshevska 21 августа, 20:59 1
Обожнюю Верховину, особливо взимку:star_struck:
Oceanlover 21 августа, 21:04
Розкажіть, як відпочиваєте там взимку?
lyudmilamalyshevska 21 августа, 22:25 1
Поблизу Верховини є село Криворівня, де знімали "Тіні забутих предків", на житло там дуже доступні ціни, ми завжди зупиняємось у тому керунку.Дана місцевість, мега колоритна і атмосферна. Як то кажуть, серце Гуцульщини. Вдень катаємось на тюбінгу, а ввечері чан, і у гірську річку або у сніг, а поєднанні з трав'яним чаєм і карпатським медом - то любов:star_struck: Я полюбляю такі місця, самобутні і колоритні, особливо на різдвяні свята, коли є сніг, там панує неймовірна атмосфера.
Oceanlover 22 августа, 08:15
Тепер хочу туди і взимку.
Londial 21 августа, 21:09 1
Гарна вийшла подорож! Наші Карпати чарівні, кожного разу можна відкривати щось нове і захопливе
IvanNa1977 21 августа, 22:15 2
Дякую за таку чуттєву розповідь!
У Верховині не була, а тепер хочу )
zorya 23 августа, 19:32 1
В Верховині є.вокзал?
Щоб напряму потягом туди?
Oceanlover 23 августа, 21:30 1
Ні, у Ворохті. Звідти близько години автобусом.