Як бути при спілкуванні з людиною, для якої все погано?

83 комментария

• Yulya_Cherry 25 сентября 2023, 19:04 7

  Тю, ну не хоче людина робити операцію, то нехай не робить! Чим більше ви будете носитися з цією людиною, тим більше буде вилазити вам на голову.
  Якщо у вас закінчились аргументи, то нехай людина сама собі їх придумає. Не хоче, нехай не хоче, це її життя і здоров'я!
  P.s. З маніпуляторами похилого віку завжди непросто))

Предыдущие 17 комментариев
• Akelina 25 сентября 2023, 22:27

  @Pustogor Чесно: я не знаю. Мабуть, так, я усвідомлюю, що ніхто крім мене цим займатись не буде.

• Pustogor 25 сентября 2023, 22:30 1

  @Akelina Ніхто, крім Вас, не буде, але чи точно Ви це повинні?

• Apriori 25 сентября 2023, 23:15 3

  @Akelina З власного досвіду: вас чекає довгий шлях Прийняття, відокремлення себе від поведінки матері (вашої вини немає, що б вона вам не казала) і вироблення поведінки/спілкування, яке буде найменьше вас зачіпати/трамувати. Можливо з психологом буде швидше.

• Tatusia 25 сентября 2023, 20:09

  Не наполягайте , дайте їй можливість обирати. В нас в тата ситуація , що можна було оперуватись і ходити без ходанків , ніхто в сім'ї не тисне на нього , бо знаємо випадки не вдалих операцій .Тут відповідальність велика на тому хто наполягає.

Предыдущий 1 комментарий
• Apriori 25 сентября 2023, 23:21 10

  @Akelina Варіант: мамо, або ви лікуєтесь, (і ви готові це спонсорувати і т.д.) або не жалітесь. Зовсім. Ніяк. Розмовляємо про пташок і погоду. Мати обов"язково образиться. Може на тиждень, може на місяць. Потім типу прийме вашу думку. Але з часом буде повертатися. Тут треба бути твердою: або щось робимо для вирішення проблеми, або не розмовляємо про це, бо в цьому нема сенсу, а тільки нервотрьопка. Вона знов образиться на сволочь-дочь, але вже на меньший час. І десь на-4-5 раз вже буде с поджатими губами казати "ну тебе ж не цікавл"ять проблеми/здоров"я матері". І ви повинні собі зрозуміти - вашої вини немає. Як дочь - ви ок. Ви готові допомогти. Але мати не хоче вашої помочі, а хоче тріпати вам нерви. Ось цю нервотрепку ви і відсікаєте. Так, це важко.

• Pustogor 25 сентября 2023, 23:45 1

  @Apriori Ну от же все розумно і логічно. А хрест нашо сюди тягнути?

• Apriori 26 сентября 2023, 18:46 1

  @Pustogor хрест, це образно. Бо як донька - з матір'ю спілкуватися прийдеться, хоч і неприємно, хоч і нервовимотно. Від цього не дітися нікуди. Тому треба виробити стратегію своєї поведінки ,яка буде найменш травматичною

• Viki16 25 сентября 2023, 20:28 1

  Я від таких людей намагаюся триматися трохи осторонь, від мами вже також, поки не попусте, іноді прямо навчилася казати, що мені то не цікаво, що там і де погано, мені мій стан дорожчий. Пам’ятаю, коли почалася війна, знайома жіночка похилого віку казала мені, що я повинна всіх підтримати, маму, чоловіка, я відповіла, що в мене не має на це ресурсу, тільки на дитину вистачало в тому стані…

• Apriori 25 сентября 2023, 20:34 8

  Головне - зрозуміти: будиш брати до серця - поїде кукуха. Є так звані "обо"язки" дочки: типу забезпечити ліки, допомогти з їжею таке інше. А дозволяти пити свою кров і витріпувати собі нерви - ні.

• irenika 25 сентября 2023, 20:51

  Можу тільки поспівчувати(( Татові треба постійно пити ліки від гіпертонії і дотримуватися дієти, але як тільки йому хоч трохи краще - все кидає. І жодні аргументи від мене, мами чи навіть лікаря не сприймає(( аж до чергового погіршення. А тоді винні всі, крім нього самого...
  Треба абстрагуватися якось. Інакше кукуха поїде. Зрештою все одно насильно ви нічого не зробите, на жаль

• Akelina 25 сентября 2023, 21:12

  Дякую. Так, треба абстрагуватись, щоб хоч якось адекватно реагувати на все інше

• sssvetok 25 сентября 2023, 20:52

  Людина з таким настроєм-не факт, що адаптується після операції. Ви надали інформацію, (плюси і мінуси) і скажіть, що приймете будь-який її вибір.

Предыдущие 2 комментария
• Akelina 25 сентября 2023, 21:36

  @IvanNa1977 Я не знаю чи це маніпуляція чи з відчаю.

• IvanNa1977 25 сентября 2023, 21:40 4

  @Akelina Скарги і паралельне "вмру і так і буде" - то не відчай. Якщо начхати на здоров'я, то які можуть бути скарги?... Це і є маніпуляція....

• JuliaSha 26 сентября 2023, 11:29

  @Akelina Маніпуляція 100%. Я на таке відповідаю, що всі ми помремо. І ніхто не знає коли саме. І діти помирають,і молоді, і зараз взагалі (((

• tatkay 25 сентября 2023, 21:24 4

  Має відбутися ваша сепарація від мами, навіть з мамою можна скоротити спілкування до мінімуму. Принаймні одразу завершуйте розмову, якщо починає жалітися:"Так мама, я знаю що тобі болить але є вихід, можна зробити операцію" і починаєте розмову про щось інше, на маніпуляції не реагуйте. З її боку така поведінка може свідчити про самотність і бажання привернути увагу до себе. Ви маєте для себе зрозуміти, що в цьому житті ви нічого не винні своїм батькам і людям яких ви любите

Предыдущий 1 комментарий

• Комментарий удалён

• Комментарий удалён

• JuliaSha 26 сентября 2023, 11:30 1

  @Akelina Вона егоїст. Її нічого іншого не цікавить, окрім її здоров'я. Або то вже деменція почалася (

• Olga_Gris 25 сентября 2023, 21:42 2

  Якщо починає жалітися: так, мамо, але ти що вирішила? Почекати? То я поважаю твій вибір. Я не можу за тебе вирішувати , як тобі краще. Це ТВОЯ відповідальність. Це твоє життя, якщо ти так хочеш, то значить, на цьому етапі так буде краще для тебе. Так, буде напевно важко, але ж ти робиш все що можеш, правильно?
  Те, що я написала, відгороджує вас від її відповідності

• tatkay 25 сентября 2023, 21:43 2

  Шукайте теми, інша людина це цілий всесвіт, у вас точно є спільні спогади, розпитуйте про її дитинство, розказуйте про те що вас хвилює. Починає знову жалітися, повторюєте попередню фразу, не розуміє по телефону ще легше завершити розмову: " Вибач мій автобус прийшов" і так по колу, поки не зрозуміє що на цю тему ви спілкуватися не бажаєте і не будете

• Akelina 25 сентября 2023, 22:25

  Те, що мене хвилює - це вже давно лише моя справа, все що я маю сказати, що в нас все нормально, якщо щось не ок - тоді трагічна пауза і "пока", типу засмутила я своїми проблемами. Простіше завжди говорити - все добре. Але зараз не про це...

• tatkay 26 сентября 2023, 09:38

  @Akelina Якраз про це, ви себе силуєте спілкуванням з людиною якій до вас ніякого діла не має, ви не зобов'язані з нею спілкуватися, ви нікому нічого не винні. Але якщо хочете встановлюйте нові правила, кордони, ви доросла людина і ви вирішуєте, як має бути, щоб було комфортно

• JuliaSha 26 сентября 2023, 11:33 1

  @Akelina Так то маніпулятор і абьюзер. Тому всі поради, що дівчата давали - реальний вихід. Абстрагуватися в своїх думках, переносити відповідальність за її здоров'я не неї. "Мама, я ж пропонувала операцію, ти відмовилася. Мені тебе шкода, я тебе люблю, але я нічого не можу зробити" Або прямо запитати, який вихід вона бачить

• Oceanlover 25 сентября 2023, 22:19

  А ви дійсно хвилюєтесь за неї, бо любите? Чи вважаєте, що це ваш обов'язок?

• Akelina 25 сентября 2023, 22:29

  І те й інше

• juliytut 26 сентября 2023, 06:33

  Ніяк,

• O_K_I_D_O_K_I 26 сентября 2023, 09:22 2

  Рішення про операцію має приймати сам хворий.Тільки но ви вмовите когось- одразу ж почуватиметесь винною,якщо операція пройде не вдало.

• Akelina 26 сентября 2023, 12:32

  Винна зараз, винна буду потім якщо щось не так піде. Я зрозуміла, відкинути геть почуття вини.

• Pustogor 26 сентября 2023, 12:35 1

  @Akelina Але це збіса важко буває, відкинути(

• Apriori 26 сентября 2023, 18:48

  @Pustogor ++++

• EvgeniaEvgenia 26 сентября 2023, 09:27 3

  Ооо, це моя мама. Вона недієздатна зовсім. І в неї є лише я, бо брат воює. Пів року пішло в мене на те, щоб прийняти її характер і перестати тремтіти від однієї думки про дзвінок або поїздку до неї. Стала думати так, що я маю в першу чергу турбуватися про свій емоційний стан. А якщо їй подобається страждати і бачити світ крізь сіре скло, помічати лише себе і ігнорувати мене з моєї родиною - то це її вибір і я не можу на нього повпливати. А мій вибір - вирішувати технічні питання, які вона сама не може зробити - продукти, ліки, сиділка, виконання якихось нескладних бажань. Ну і спілкування на якість легкі теми.
  Вам бажаю сил і терпіння знайти рівновагу. Знаю, що це дууууже складно. Особливо на початку.

• Zhadana 26 сентября 2023, 10:14 3

  У мене така ж бабуся. "Все погано, і їй найгірше зі всіх". Єдиний плюс, вона не потребує операції. Але будь яка хвороба - це суто її самолікування. Вона не дотримується порад лікаря, бо "її хочуть отруїти", "вона не може ковтати ті пігулки/сиропи", і т.д. Вона не слухається порад рідних. Вона старша і всі "мусять слухати її і не вести оці дивні розмови".
  Це все вік((
  Порадити нічого не можу, просто бажаю вам сил і терпіння. Бо це важко.

Предыдущие 2 комментария
• JuliaSha 27 сентября 2023, 10:30 1

  @Apriori "Мамо, мені вже 30/40 років, мені не цікава твоя оцінка. Це моє життя, і я живу так, як я хочу. Захочу, буду хоч кожен день шпалери змінювати.В тебе було і є твоє власне життя."
  Вам потрібно позбутися відчуття провини, бо інакше Вами легко маніпулювати.

• Pustogor 27 сентября 2023, 11:00 1

  @JuliaSha Як його позбутись? Коли самі лежали мокрі у пелюшках і верещали, хотіли поповзти або піти, а не виходило, коли ручка не слухалась і букви не хотіла писати - ніхто ж нам не розказував, що це наше власне життя і наш вибір, хочеш - повзи, а хочеш - мокрий лежи. В якийсь момент вони починають повертатись в той самий безпорадний стан, як малі діти. Тільки з нього вже нема дороги вперед, як у дітей.
  Позбутись треба, бо це руйнує. Але це не так просто.

• JuliaSha 27 сентября 2023, 21:38 2

  @Pustogor Ви не винні в тому, що мати старішає, хворіє і т.д.
  Звичайно, жалко наших рідних, потрібно їм допомагати. Але любов, жалість і співчуття - це одне. А відчувати провину за природні процеси - вбивчо для власної психіки і здоров'я!
  Ви ж не відчуваєте себе винною, що в дитини лізуть зубки, і їй боляче?
  Ви просто їй співчуваєте, допомагаєте, але не відчуваєте себе винною (бо дитина не маніпулює своїм станом). А, от, якщо хтось інший почне вбивати Вам у голову, що це через Вас у дитини дискомфорт через зубки- буде відчуття провини.
  Як позбутися - психотерапія (самостійно чи зі спеціалістом).

• Elena1988 26 сентября 2023, 10:35 1

  Автор, я вас хочу підтримати і побажати си і терпіння, в мене така сама близка людина... Вище правильно радять - навчитись переводити на іншу тему, звезти час спілкування до мінімуму.

• Akelina 26 сентября 2023, 12:33 1

  Дякую, і Вам сил і мудрості...

• Julka 26 сентября 2023, 12:35

  Можливо допоможе розмова "Все пізнається у порівнянні". Тобто треба дякувати Богу за кожний день, тим паче в умовах війни. Бо інші і того не мають чи взагалі рано пішли з життя...

• Akelina 26 сентября 2023, 12:43

  Не допоможе. Мама була в палаті з дівчиною, в якої онко в ремісії, але мама вважала "що їй, вона ж ходити може, їй ноги не болять, як мені"

• Комментарий удалён

• JuliaLesnaya 26 сентября 2023, 13:35 1

  Я не психолог), але максимально близька зі своєю мамою, хоча ми з нею дуже різні і завжди були у стані " я тебе дуже люблю, але не дай боже разом жити"))) Різні часи були, було, що я її доводила і життя не милим робила, , було що вона мене, як назло, відмовлялася чути, розуміти, наче навмисно робила/казала деякі речі, хоча зараз вона відкидає всі звинувачення і традиційно переводить на мій характер, якій дійсно з віком пройшов певну трансформацію. А вона завжди " янгол"))), це загальна версія). Її дійсно всі люблять, я ж не проти))) Але "скорпіон скорпіона бачить здалеку" , це я точно знаю, я взагалі очолюю наше кубло :laughing:
  Зараз я її більше розумію, певно, дійсно з віком. Завжди пам'ятаю, як багато вона для нас зробила і робить завжди, досі. Так, не завжди її допомога чи підтримка були влучною, але вона робила, як розуміла, щиро.
  І от я проаналізувала, що насправді я ніколи не відкриваю до кінця, що відчуваю, що переживаю. Я завжди тримаю "марку" і вважаю слабкістю деякі емоції, мені дійсно не потрібні, наприклад, жалість, не потрібно, щоб мене питали, як я себе почуваю. От, певно, навіть у найближчої людини - у мами, склалося враження, що я така собі кремінь, що я також мало кого жалію, що у мене нічого не болить і я завжди емоційно здорова. І наші з нею відносини в плані "хто кого морально тягне" стали кращими, коли я раптом спитала " Мама, а ти розумієш, що я жива людина, і що і мені буває і погано, фізично в тому числі, і боляче, і страшно, і хочеться на ручки, і соромно в чомусь зізнатися, і все таке інше, що і у тебе, і у всіх нормальних або не дуже людей? ")) Вона це наче знала, але типу не бачила приводу питати у мене, як я, або чи готова я зараз бути" вільними вухами ", розумієте? Вона сто разів спитає, як онук, її дуже Турбує його моральний стан, бо вони подібні, спитає, як мій чоловік і його здоров'я, бо вони одного віку, а я інша, завжди сильна і здорова, тьфу - тьфу, для всіх, навіть для мами. Це моя вина в першу чергу. Але коли я трохи залізла до неї на коліна, нагадала їй, що з дитинства я була "ну Юля ж розумна, все в неї вийде, сама розбереться, сама робить, що вважає за потрібне...", але це була моя ширма, напевно. Бо ніхто не міг подумати, що я не подбаю про себе. Бо лікарями сім'ї (в коло сім'ї входить ще і брат з дружиною, і іноді ще інші родичи) займаюся я, бо у кого яка проблема - спеціалістів чи поради шукаю я, а те, що чоботар без чобіт часто ходить , ніхто не зрозумів насправді))))
  Тому, я вважаю, що правила, як з іншими людьми, на найближчих/найрідніших не розповсюджуються, якщо вони не зовсім відірвані від адекватності люди, якщо вони завжди є і були у вашому житті, як сім'я, родина. Навпаки навіть, найближчому як раз можна сказати правду, мовляв, мамо, ти вже переграла свою трагедію, яка не трагедія і її можна вирішити, або приймай мою допомогу, і я з тобою буду ходити по лікарнях та все подолаємо, або ж тобі не так і погано. Але вже погано мені, бо ти вже мучаєш мене своїми розмовами. І не потрібно чекати від мене почуття провини, бо все, що я повинна, я тобі запропонувала.
  Так, вона перший час буде ображатися, але Ви залишайтеся непохитною в своїх почуттях, телефонуйте, як ні в чому не бувало, якщо вона знову за своє, знову прощайтеся, на день чи два)) І нагадайте їй про свої почуття та розкажіть їй про свої " болячки"))), спитайте поради. Вона скоро зрозуміє, що в цю гру можна грати гуртом) Та згадає, що як мама може піклуватися також і про Вас, навіть у цьому віці, відчує може свою силу, свої почуття до дітей, до життя....
  Так, літні люди бувають дуже важкими, може, дійсно то вже не вони вередують, а деменція ((( Але досі в голові лунають слова старенької сусідки, що робила шкоду і лаялася з іншими сусідами : "Мені вже нічого не потрібно, розумієте? Мені потрібна лише увага, я дуже самотня..."

Предыдущие 17 комментариев
• JuliaLesnaya 26 сентября 2023, 21:29

  @samsanty Так, тато дуже важкий був десь за пару місяців до смерті. Вже привезли його назад, в Київ, мама одна вже не могла звичайно. Він просто не давав спати, не давав спокою, ходив кудись, падав. В Києві ми чергували, але всім по роботах вдень, то на мамі було більше все одно. Він ходив вже з " переноскою", як там правильно, забула) Але в одну сторону йшов, а назад до кімнати вже стояв і не міг звав на поміч. І так годинами - привели його до кімнати, він сів, ліг, дві хвилини полежав і знову те саме. І ночами не спав, зовсім!, вдень може типу пів години, може під ранок годину, а так ні - не спав і хотів ходити, то ж потрібно було йому щось розповідати, якось не випускати з кімнати... То було пекло. Звичайно, скоро у всіх вже нервів не було, вже і прикрикували на нього, він брата трохи боявся тоді. А маму ні, навіть штовхнув раз сильно , а мама менша від нього втричі. Летіла через всю кімнату, грудьми забилася здорово, досі там іноді болить. То кожну мамографію я пальці тримаю хрестиком.
  Я тоді також тут радилася, що робити і як буває. Ми на той час почали шукати тату клініку, хоча б на час, а паралельно психіатра додому запросили. А вона мусила його питати, чи він визнає що агресивний, що поводить себе небезпечно. А тато тоді ще в першій половині дня ще був більш - менш спокійний, ходив - бродив, але не нервував, а після пів дня, ще й з агресією, з якимись фантазіями, постійно згадував конкретний період життя, з молодого віку... Ну правда, він на диво слухав лікарку уважно, і навіть сказав, що якщо сім'я вважає, що він агресивний, то нехай так і буде, мовляв, їм видніше, каже, я себе не пам'ятаю, що робив вчора... То ж вона виписала препарати, і знаєте, він на них різко і "пішов", десь тиждень як овоч лежав, і помер, правда перед смертю типу на мить трохи до тями прийшов, мама вже все зрозуміла, поряд сиділа. Він сказав, що любить (відверто, мало не вперше в житті), вона його за руки тримала, і він пішов... От прямо вона бачила його останній погляд і подих.
  Так, але то був вже не мамин чоловік, не наш тато, то була хвороба в його оболонці. А його самого вже давно не було (Тому ми подякували йому, що він пішов.
  Десь ще рік - півтора мама якось відновлювалася, бо видно було, що змарніла за час його хвороби. Але тепер вона живе спокійне життя, наскільки можна жити спокійно вже як жителька України, зрозуміло.

• samsanty 26 сентября 2023, 21:50

  @JuliaLesnaya Співчуваю вам.

• JuliaLesnaya 26 сентября 2023, 22:31

  @samsanty Дякую, нехай якомога менше людей зтикнуться з цією хворобою в житті. Та і з будь яким лихом, якомога менше. Хіба ж то було можливо (

• Legendovna 26 сентября 2023, 20:54 1

  Моя мама все жалілась на геморой, поки я не рявкнула, що або іде домовляється про операцію, або я похорон не оплачую и до мене більше ні з якими проблемами не звертатися. Я завжди така "бяка бука" для всієї родини, але ж це подіяло...чим більше сюсюкаємо, тим більше маніпулюють