Приветик ;-) Всех с великим постом! Вот решила узнать, сколько на сайте таких, кто начал поститься? Лично я слабачка, не выдержку, поэтому и не пробую даже. Один раз постилась 4 дня, сардельки всю ночь снились, хотя я не особо их и люблю, но тогда была готова их килограммами есть. Чем во сне и занималась))) А вот муж уже 4 раз начал поститься. Два раза полностью соблюдал пост, и один раз только первую и последнюю неделю. Вот думаю, чем его кормить? Сегодня на вечер овсянка и винегрет, у мужа...У меня с сыном другое меню. А у Вас что на ближайшие дни с постного? Поговоримо?))
Это почти про меня)
Ekaterina_Petrovna 28 февраля 2017, 21:56
Муж поститься. Сьогодні накрутила голубців з грибами та впреників з картоплею. Вчора пюре з огірком та кваш капустою. + вітамінні напоj
Ekaterina_Petrovna 28 февраля 2017, 21:56
Муж - чоловік
boltun 28 февраля 2017, 23:24
і в нас сьогодні голубці з печеричками, пісний борщик з лавашами. А так перекуси салатики, лінива капуста...С&A
Lyampampusik 28 февраля 2017, 23:29
А какие напитки?
MarinaSemenetc 1 марта 2017, 08:58 1
А в чем вообще суть поста? Я считаю,что пост это молитва Богу каждый час за свою нужду или просто молитва благодарение,пост это моя жертва своего времени,отказ от жирной еди,кушать частично можно,но суть в другом,во время поста мы приближаемся больше к Богу духовно,душевно,очищаеться больше наш разум,это время не для себя и плоти своей,а для Бога,а просто не кушать это как диета или голодание в чем ее смысл? если человек хочет очистить свой организм это можно делать в любое время не зависимо от поста,какое назначает церковь,Бог смотрит на сердце,написано в Библии "Он сердцевидец"а не на то,что сколько мы там накушали или нет,если мы молимся с чистым сердцем,смирением перед ним,плюс воздерживаемся от некоторых продуктов вот это пост,когда мы признаем,что все,что мы имеем это не наша заслуга,а Он нам дал по милости своей,а не по нашим делам.
Martha 1 марта 2017, 10:40 3
Девочки, даже кто-то пока просто соблюдает гастрономичнскую часть поста, но ради поста, а не ради здоровья, например, то Бог и такой пост ради поста принимает, даже, если пока не получается отказаться от греховных привычек, главное - цель, ради чего, если ваша гастрономическая попытка поститься ради Господа, Он её примет, важны наши помышления! Позже, в следующий пост, через пост, через 10 постов, а может и через 20 уже появятся и другие составляющие поста! Все мы как дети, которые учатся всему, и посту в том числе постепенно! И Если наш пост не ради экономии, диеты- похудения, или еще чего, а ради Господа, поститесь! Всем мира, добра, радости, не смотрите ни на кого, не думайте, что человек грешит, и постится, значит не прав, покаяние не заметно, а грех заметен, к тому же, возможно, чужой грех нам дано видеть, чтобы увидеть себя! Всем добра и благоприятного поста!
MarinaSemenetc 1 марта 2017, 12:59
Согласна
Lyampampusik 1 марта 2017, 13:26
Спасибо, взаимно!
vladalukina 1 марта 2017, 15:51 1
Марта,вы все так правильно говорите,спасибо вам.
Ksushka2016 1 марта 2017, 10:52 2
Постити чи не постити це справа кожного! Вихваляння тим що ти постиш це також гріх! Піст це не тільки обмеженні в їжі "ГОЛОВНЕ НЕ ЇСТИ ОДИН ОДНОГО". А для тих хто не розуміє навіщо це робити то раджу прочитати Біблію або поговорити із священником і знайти відповіді на свої питання.
Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити його на півтора місяця важкої і безглуздої дієти, рекомендуємо дотримуватися декількох важливих правил, пише Dyvensvit
1. Завжди радійте! «Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте» (1 Тес. 5, 16-18) – мудра порада апостола як ніколи актуальна у великопосні дні. Велика спокуса впасти у зневіру: «Як же я проживу без смачної їжі! Тепер ніяких розваг! Які довгі служби!». Тоді як причин для зневіри немає. Довгі служби – це і високі зразки середньовічної духовної поезії, і філософські роздуми про місце людини у вічності, й відчуття єдності з іншими людьми, що молилися, і спілкування з Самим Богом.
Не рідше, а то й частіше, можна стикнутися й з іншим боком великопосної зневіри: «Я не можу постити за уставом. Я пропускаю служби. Я відволікаюся на мирську суєту».
Банально, але від того не менш справедливо: пам’ятайте, що Богові потрібні не шлунок і ноги, а серце, Він бачить у душі людській щире прагнення послужити Йому, бачить і немочі. Ось це постійне пам’ятання про Бога – і буде нашою невпинною радістю про Нього.
2. Безперестанку моліться! Ні, звичайно, всі ми не мусимо за час посту перетворитися на ісихастів, але спробувати стати на півкроку ближче до ідеалу можна. Молитві варто приділити трохи більше часу, ніж зазвичай. Більше уваги на службах – іноді варто взяти з собою книгу з текстами богослужіння. Ретельніше виконувати молитовне правило – встати з-за комп’ютера на півгодини раніше і прочитати вечірні молитви. Додати молитву преподобного Єфрема Сирійського. В дорозі послухати або почитати Псалтир. З численними великопосними спокусами корисно боротися молитвою: на роздратування, гнів, зневіру самому собі відповідати короткою молитвою Ісусовою.
3. Храмова молитва. Домашні турботи, дорога в годину пік, галас на роботі – навіть якщо ми змогли організувати своє життя так, щоб їсти тільки дозволену їжу, читати молитовне правило повністю і навіть молитися протягом дня, від усієї цієї суєти ми страшенно втомлюємося. І тут нам на допомогу приходить храм. У монастирях і в багатьох парафіяльних храмах у більших містах під час Великого посту богослужіння відбуваються щодня зранку і ввечері. Варто перед або після роботи зайти хоча б на частину служби – це налаштовує на лад, що цілком відрізняється від навколишньої дійсності. Є богослужіння, заради яких не гріх і відпроситися з роботи раніше. Це Великий канон Андрея Критського в перші чотири дні Великого посту, «стояння святої Марії Єгипетської» ввечері в середу п’ятого тижня посту, акафіст Божій Матері ввечері в п’ятницю, служби Страсного тижня…
Хоча б один раз протягом посту добре побувати на Літургії Передосвячених Дарів – між іншим, у деяких храмах її іноді служать вечорами.
4. «Покаяння відчини мені двері, Життєдавче!» Піст потрібен не Богові, а нам. Великий піст складається з двох частин: Чотиридесятниці й Страсного тижня. Перша – час покаяння, друга – час очищення, підготовки до Пасхи.
Недарма Церква двічі за Чотиридесятницю пропонує нам читання канону Андрея Критського. Недарма кожну великопосну суботу на Всеношній ми чуємо спів «Покаяння відчини мені двері, Життєдавче». Недарма за три тижні до посту Церква закликає до покаяння: притчею про митаря і фарисея, притчею про блудного сина, нагадуванням про Страшний суд і вигнання Адама з раю. Саме для покаяння нам і потрібен час Чотиридесятниці. Якщо не збираєшся каятися, не варто починати й постити – марна трата здоров’я.
5. Стеж за здоров’ям! До речі, здоров’я. Якщо під час посту виникають проблеми із самопочуттям, ступінь стриманості слід негайно узгодити з духівником. Ні про який самочинний піст за уставом або навіть близько до уставу не можна й говорити, якщо є хвороби шлунка або пов’язані з обміном речовин. У сучасних умовах навіть монастирі в рідкісних випадках дотримуються дуже суворого посту – не засудить Господь і людини, що працює чи не має здоров’я.
(Нагадаю, що під час Великого посту в храмах здійснюється Тайна Соборування – помазання спеціально освяченою оливою з молитвою за зцілення хворих). Жодним чином не наблизить до Бога виразка шлунка, а може й суттєво віддалити – вкрай тонкою є межа між щирим прагненням виконувати церковний устав, не шкодуючи життя свого, і гордістю за свою ретельність.
6. Дивись у свою тарілку! «Пощу – марнославствую, і не пощу – марнославствую», – сумує преподобний Іван Ліствичник у своїй «Драбині досконалості».«Вихваляння постом» небезпечне своєю очевидністю і йде поруч із засудженням. Брат їсть рибу на першому тижні Великого посту, тоді як ти сидиш на хлібі й воді? Не твоя справа. П’є молоко, а ти навіть чай не солодиш? Ти не знаєш особливостей його організму (до речі, в семінаріях часто студентам дають молочні продукти). З’їв сосиску і наступного дня пішов причащатися, тоді як ти почав євхаристійний піст ще до Всеношної? Це його справа і того священика, що допустив його до Таїнства.
«Вихваляння непостом» – ще тонша пристрасть. У наш час існує такий персонаж, як митар, який пишається тим, що він не фарисей. І тут виникає інша тенденція: він не вживає рослинної олії – зате я вдома кладу сто земних поклонів перед сном! Він не вживає алкоголю – зате я каюсь на кожних вихідних!
Тому хочеться повторити заклик вихователів у дитячому садку: «Дивись у свою тарілку!».
7. Не хлібом єдиним живе людина І взагалі, менше міркуй про їжу. Як би не набила оскомину ця найпростіша істина, Великий піст є найменшою мірою лише зміною режиму харчування. Вегетаріанці ніколи тваринної їжі не їдять – їх це не наближує до Бога, ані віддаляє від Нього, цілком відповідно до слів апостола. Продовження відомої цитати – «але кожним словом, що походить із уст Божих» – ідеально підходить до великопосного періоду, коли читанню Біблії – Слова Божого – приділяється особлива увага.
За Великий піст прийнято прочитувати Євангеліє повністю. Також в цей період у храмах щодня читають Старий Завіт. Непогано було б почитати святих Отців – «Драбину досконалості», «Добротолюбіє», тлумачення на Євангеліє…
8. Поспішайте робити добро. Добре поєднувати зменшення інтересу до вмісту чужих тарілок зі збільшенням уваги до ближніх загалом. Зосередження на власному духовному стані не повинно перетворюватися на байдужість до навколишніх. Піст має бути корисним для виховання в собі обох чеснот: любові до Бога і любові до ближніх. Святитель Іван Золотоуст закликав витрачати зекономлені на пісній трапезі кошти на допомогу бідним. Кілька днів пообідавши в їдальні гарніром без котлети, можна купити рукавички жебракові або розвивальну гру в дитячий будинок.
Зовсім не обов’язково під час посту переривати спілкування з людьми, яким воно може стати в пригоді: з вагітною подругою, сусідкою, що хворіє, самотнім родичем. Бесіда з ними за горнятком чаю – це не розвага, а допомога ближньому.
9. Людинолюбство без догоджання. Добре ставлення до ближніх іноді обертається до нас найнеприємнішим боком – догоджанням. Насправді, ніякого доброго ставлення тут, зазвичай, немає – є власна слабохарактерність і залежність від чужої думки. Саме у Великий піст ця пристрасть загострюється.
«Зустріньмося в п’ятницю після роботи в кафе!» – пропонує подруга, і ось ти вже разом із нею замовляєш тістечко – не можна ж ображати! «Приходь у гості в суботу ввечері!» – кличуть сусіди, і ти пропускаєш службу, замість того щоб перепросити і перенести зустріч на пізніший час або неділю. «З’їж шматочок курки, а то я ображуся!» – відверто вередує родичка, і тут можна навіть повагою до старших прикритися, тільки це буде лукавство: небажання йти на конфлікт аж ніяк не пов’язане з любов’ю до ближнього.
Щоб звільнитися від гріха догоджання, можна згадати пораду Паїсія Святогорця: ми повинні приховувати наші особисті пости, щоб не постити напоказ, але піст загальноцерковний – це витривання у вірі. Ми повинні не тільки самі поважати ближніх, а й прагнути, щоб нас і нашу віру поважали. Найчастіше люди розуміють ввічливі пояснення. А ще частіше виявляється, що наші мудровані тлумачення – надумані. Подругу в кав’ярні зовсім не бентежить наше горнятко еспресо без тістечка, сусіди будуть раді зустрітися і після служби, а родичка із задоволенням пригостить тебе з нагоди посту картоплею з грибами.
10. Йти за Христом. Нарешті, найголовніше правило Великого посту – пам’ятати, заради чого існує цей період. Великий піст – час зосередженого чекання Світлого Христового Воскресіння. Чекання діяльного: разом із Господом ми спробуємо пройти сорок днів посту, разом із Господом підійдемо до гробниці Лазаря, разом із Господом увійдемо у Єрусалим, будемо слухати Його в храмі, причастимося разом з апостолами на Його Тайній вечері, пройдемо за Ним хресним шляхом, з Божою Матір’ю і улюбленим Христовим апостолом Іваном сумуватимемо на Голгофі…
Нарешті, разом із мироносицями ми прийдемо до відкритого гробу і знову, й знову переживемо радість: Його тут немає. Христос Воскрес!
Ksushka2016 1 марта 2017, 13:52
звісно повинні...але сучасне життя затягує нас в побутові проблеми, манить спокусами а піс той період коли ми повинні більше часу присвятити своєму духовному життю ніж зазвичай
Комментарий удалён
MarinaSemenetc 1 марта 2017, 14:33
Так ви праві, а знаєте, чому затягує, щоб у нас не було часу на Бога ось і все, ця суєта так затягує, що немає ніколи часу, зі свого життя можу сказати, що яка б не була проблема велика чи мала, для Бога немає нічого неможливого, навіть коли люди вам говорять, що це неможливо, говорю це власного життя, ми довго не мали дітей 6 років, лікарі говорили, що ми безплідні, аналізи це підтверджували, я б могла змиритися з цим, але не захотіла, я вірю, що Бог може зробити неможливе,якщо, ми не відступаємо, а просимо, молимоя незважаючи на обставини які оточують нас і сталося чудо, я завагітніла, і мая донечку вже 1,5 роки,хоча не один лікар говорив, що я не зможу мати дітей.
P.s Кому нецікаво не читайте
Marishe4ka 1 марта 2017, 13:08
нет и никогда не постилась.
Konvaliya 1 марта 2017, 21:05 1
Скільки себе пам'ятаю завжди в сім'ї дотримувались посту,не тільки брюхом,але і музики не слухали,були стриманими від забав,дн,свят,молились,менше дивились телевізор,і таке інше...Зараз пощусь в перший і останній тижні,і по середам,пятницям,протягом посту.