Ну це не оповідання на тему: "і повстали мертві з попелу і день став темним...". Ні, видихніть))), все ок. Я жива, здорова і мерці всі на місті ))) Було це минулого літа. Я живу в Києві, але сама родом з Вишгорода. Так от приїхала я з сім'єю до брата (скучаю за ним постійно), щоб вечором посидіти, пожарити шашлички і поговорити. Він у мене військовий і його відпустили на вихідні додому. Перший раз від початку війни.Ну думаю, поки хлопці розпалюють дрова, поки пожарять, я швиденько, поки сонце не сіло, схожу на кладовище і поставлю татові, бабусі і рідним квіти і солодощі покладу. Йти не далеко.
Заходжу, а після дощів трави повно, жесть просто. Я почала з могилок її обривати, і вже на чисті могилки ставити квіти і солодощі. І так сумно на душі, бо скучаю за ними. І раптом, як по щелчку (вибачаюсь але слово "клацання" якось не те) пальців, стало темно. Я наче очнулась від сну. Такого в мене ще ніколи не було! Щоб в одну секунду настала ніч. І тут я чую десь недалеко "Лєна! Лєєєєна!". Ви б мене бачили в тот момент! Я зупинилась як вклпана, по спині такий ток пройшов і в голові вихр думок: "Стоп, вони знають моє ім'я?!!! Ну звісно ж знають, це ж мої родичі! Але навіщо звуть? ... І такий круговорот думок з гіперзвуковою швидкістю проноситься в голові... Ви собі не уявляєте!!! І тут я бачу як включається ліхтарик. В одну секунду я видихаю з полегшенням, а в іншу мене накриває інша лавина думок "фууухххх! Це просто охоронець кладовища. Бліііін, охоронець!!!! Блін, блін, блін!!! І що я йому скажу?! Я в темряві лажу по кладовищу і щось роблю. (Скажіть виглядає це дивно?!). Як йому поясню, що я просто затрималась, а не проводжу чорні відьомські ритуали на могилах.... А ліхтарик до мене все ближе і ближе. А в мене мозок кипить від того, що я намагаюсь придумати якесь пояснення... і тут як толком вдарило: "А звідки він знає моє ім'я?" і знову, зовсім поруч, чую "Лєєєн!" І бачу я, що це мій брат, і в неме таке полегшення і запоздала істерика накривають "Ти дурак! Я мало від страху тут рядом в могилу не лягла! (А там реально недалеко від мене встановлювали новий пам'ятник і трошки розрили могилу. І я реально вже уявила як мене з квіточками в руках положило в цю могилку ). Фу, на тебе!" А він дивитися на мене у всі очі і каже "тебе так довго не було, а вже стемніло, я переживав. Пішли додому". І йду я за братом, і розумію, що по моїм відчуттям я зараз нахрджусь наче в вакуумі. Навколо мертва тиша, навіть вітерця не чутно. І в мене виривається "Я так сумую за ними! " І чую від брата "Я теж!" І тільки з цього моменту я почала чути звуки, відчувати запахи, і бачити що робиться довкола. Після, як ми повернулись, ми довго сміялися з цієї ситуації. Я розповіла все зі своєї стороны, брат зі своєї. А вночі я міцно спала і сон був чудовий. Зранку я прокинулася з впевненістю, що нікого на кладовищі я не потурбувала, але вони були поруч. Якщо б було щось не так, но ві сні я б вже отримала на горіхи від моєї бабусі. Вона інколи мені сниться і дає мені нагоняй, якщо я щось роблю не те, або попередити що буде якась небезпека. Але те відчуття вакууму я досі не можу забути. Час тоді наче зупинився...Ось такі мої кладовищінські пригоди. Але більше ввечері я туди ні ногою. Не так боюсь кладовищ, як не хочу турбувати його мешканців. І охоронця))).
Пи.Си. Історія, щоб трошки вас повеселити. Писати я не вмію. Тим паче укр.мовою прошки тяжко для мене. Але так захотілось почитати реальних кумедний розповідей з життя. Щоб мізки відпочити і нерви відпустило. Додавайте свої, посміємося разом. Бо сміх продовжує життя, да і стрес з напругою знімає )))
Barbus_ 8 июня 2023, 12:54 12
Пишите Ви гарно, не наговорюйте на себе. Але я з самого початку зрозуміла, що то вас шукали ваші, бо вже темно.
eLENKA_ 8 июня 2023, 12:56
Мізками я сама зараз розумію, але в той момент реально було лячно. Атмосфера там була така)))
Neonilla 8 июня 2023, 13:10
Дійсно, читати легко, але якось зразу все зрозуміло. Чи весела вона,-питання. Написано гарно.
Neonilla 8 июня 2023, 13:14
Чомусь згадала дитячу книжку "Детективи в Артеку" Андрія Бачинського.... )
natajnna 8 июня 2023, 13:06 1
І мені сподобалося, як написано.:thumbsup::fire:
Як кажуть в народі, треба боятись не мертвих, а живих.
Раніше любила слухати різні страшилки про кладовища.
Я виросла недалеко від кладовища. В дитинстві зовсім не боялася, а зараз , чогось буває мороз по шкірі.
samsanty 9 июня 2023, 10:03
Ви пишете про відсутність страху в коментарях під своєю розповіддю про переляк на кладовищі від світла фонарика.
eLENKA_ 9 июня 2023, 10:44
Тут я боялась живого, ніж мертвого. Я почала переживати, що я скажу охоронцю. Як я буду виправдовуватись. Ситуація, скажіть, трохи нагадує проведення ритуалів на кладовищі. А я знаю, що на кладовищах, особливо на тому що я була проводять ритуали. Часто, проходячи повз могили бачила сліди від дій магів. Особливо їх видно після дощів, коли трохи розмиває землю: прикопані яйця, речі, фото...
Думаю охоронці багато бачили такого.
eLENKA_ 9 июня 2023, 10:55
100% вы праві. Тато для мене авторитет. Він був і є для мене Супермен, Тор, Залізна людина... Він, ніколи мені нічого не забороняв, бо знав що я буду робити все навпаки. Якось я спробувала курити, коли тато дізнався він не кричав, не псіховав, а просто сказав "Хочеш курити - курити, але я б цього не хотів. Ти дівчинка (мені було 13 років) я за тебе переживаю, да і хлопцям не подобається коли дівчата курять " І з того моменту я не курю. Бо, по-перше, мені можна, по-друге, здоров'я і краса важливіше, і по-третє, мій тато цього не хотів, хоча і не забороняв.
Naturaliya 8 июня 2023, 13:59 3
Ви молодчинка! Чудово написано- читається легко і передається щирість Вашого відношення до брата та померлих рідних. Багато детально описаних відчуттів, які дуже схожі на ті, що, наприклад, розповідає моя сестра, а вона живе практично напроти кладовища і деколи бувають випадки, які вона не може пояснити .
З самих веселих історій згадується прикол, що стався з моєю подругою в далекі студентські часи.
Ми жили на окраїні міста Вінниці і маршрутки зранку ходили кожні хвилин 20 чи півгодини( вже й точно не пам'ятаю), але треба були виходити завчасно, щоб не пропустити свою, бо якщо не встиг на цю маршрутку- значить не встиг на першу пару.
Рання весна, слякоть і в моді сапоги з довгим тонким носком(думаю багато хто пам'ятає цю моду))). От моя подруга каже: "Виходжу на пряму стежину до маршрутки, а вона починає по-тихеньку розвертатись, щоб виїжати. Я починаю бігти, махати рукою і кричати -стій! Залишається ще метрів 10 до неї і водій таки помітивши мене зупиняє якраз дверима напроти мене. Я добігаю, відкриваю двері однією ногою стаю на сходинку, а іншою (довгим моднявим носком) зачіплююсь і опиняюсь перед водієм на колінах. Він повертається до мене і каже: "можна було б просто сказати спасибі". В цей час вся маршрутка зайшлась сміхом, а я червона, як буряк від сорому і з грязними колінами пішла займати собі місце."
Naturaliya 8 июня 2023, 14:53
О, і в мене дуже буйна фантазія))) Коли вона мені це розповідала, то я як ніби зафільмувала собі в уяві, так до цих пір пам'ятаю і хіхікаю)) Сестра теж розповідає про холодок по спині, про волосся на голові яке аж шевелиться від відчуттів чогось необяснимого...
Rouse 8 июня 2023, 20:30 1
Цікаво послухати і страшні історії від вас
Rouse 8 июня 2023, 20:31 1
Боюся дуже, але так люблю слухати такі історії. Пам'ятаєте хоч одну?
Mariya1981 8 июня 2023, 14:54 2
А у меня сестрёнка двоюродная,как подростком была любила проверять потенциальных ухажёров на трусость: ночью вместо дискаря тянула на кладбище.Остались рядом самые смелые мужчинки)
eLENKA_ 8 июня 2023, 14:54 5
А в мене чоловік ще той приколіст. Я завжди спокійна і врівноважена, а він моя протилежність- суцільна непосидючість і гумор. А найбільше він полюбляє приколюватись з мене на людях. В ті хвилини я просто титанічними зусиллями намагаюсь його не придушити або якимсь чином не нанести йому тяжкі тілесні ушкодження. Але він ще той розумник, мабуть відчуває мої емоції, і завжди відходить на безпечну для себе відстань.
Останнього разу було зовсім недавно. Я попросила його зупинити мені на зупинці біля якої розташоване відділення банку. Виходжу з машини і в сумочці копошусь, дивлюсь чи взяла паспорт. І тут чую у відкриті вікна машини: "І без мільйона баксів додому не повертався! І пістолет краще сховай, а то вивалиться з сумки!". А на зупинці людей стоїть море... Я думала, що зараз руками підніму шматок асфальту і зі словами "Я в домікє" сховатись під ним! Єдине, що змогла зробити, ще покрутити пальцем у скроні і викрикнути "Ідіот!". Народ в істериці, я бішусь від гніву і стида, а мій ненаглядний сидить такий в машині і на всі 32 посміхається. Придушила б гада!
Naturaliya 8 июня 2023, 15:06
:laughing::laughing::laughing:
eLENKA_ 8 июня 2023, 15:10 1
Класно придумали! А я в той момент, мабуть, нагадувала рибку. В перші секунди тільки і могла, що відкривати рота щоб набрати більше повітря. Уявляю себе зі сторони, аж самій смішно))).
Barbus_ 8 июня 2023, 16:45
:grin::grin:
Londial 8 июня 2023, 15:20
Так проникливо написали. Вас цікаво читати. Я не боюсь кладовищ. Але маю особливе ставлення до таких місць. Певний період життя, ходила на кладовище дуже часто, важко було відпустити рідну людину... Немає страху, але в пізній час стараюсь не турбувати. Місце спокою та умиротворення.
І поділюсь історією. В 14 років у мене помер батько. За життя я була дуже з ним близька. Це була величезна втрата...і подолати горе в той момент мені допомогло відчуття його присутності. Я підходила до мами та бабусі і постійно їх діймала запитаннями, типу : "Мам, а папа нас зараз бачить? Він бачить що я роблю? ітп " . А потім настав поминальний день, 40 днів. З'їхались рідні та друзі. І от одній нашій знайомій напередодні наснився сон. З моменту похорон ми не бачились. Увісні я ставила всі ці самі запитання батьку, а він ствердно відповідав, що бачить ...
І хоч я вже не маленька дівчинка, але він буде завжди поруч...
IRALEO 9 июня 2023, 09:35 1
У меня папа тоже рано умер. Нам с сестрой было 11 лет, брату 16. Сейчас мне 38, за все эти года папа мне приснился, ну можно на одной руке пересчитать. А так хочется, чтобы он чаще снился. Много раз себе задавала вопрос...почему он мне практически не приходит во снах :thinking:. Если бы он только знал, как я за ним скучаю !
Londial 9 июня 2023, 09:50 2
Аналогічно, мені теж дуже рідко сниться. Але у важкі хвилини я подумки до нього звертаюсь, прошу допомоги. І мені здається що це діє)
eLENKA_ 9 июня 2023, 10:29 1
Я б залюбки, але треба сідати за ноутбук, бо багато писати. А на телефоні це не дуже зручно: то букву не ту поставлю, то автозаміна(((
Одне із категорії "найяскравіших" це те, що вони мене за 2 місяці до війни попереджали про початок і хотіли щоб я поїхала на захід від Києва.
Все почалось з того, що вночі ві сні я опинилась в кімнаті свого брата в його будинку. Все було як в реалі: ніч, вікно з тими ж шторами що в будинку, речі на своїх місцях і мій брат який міцно спав на дивані. Це відчуття реальності було просто, навіть не знаю яке підібрати слово укр.мовою, на рос.це "непостижимое". І раптом я відчуваю, що іпоруч хтось за мною спостерігає, і я чую "на захід! Негайно!". І якась сила мене схвалила і за ноги протянула через весь будинок (я навіть відчувала руками структуру калима за який намагалась схватитись в той момент і рух повітря від швидкості мого пересування через весь будинок. І очнулась я від того, що мене наче з розгону загинуло у власне тіло в моїй квартирі. Я так здригнулась від цього падіння, і тіло почало боліти наче я впала спиною на землю з другого поверху. Після тієї ночі мене почала переслідувати совкова пісня "Киев бомбили нам объявили что началась война". Вона реально звондила мене з розуму Постійно вголові!!! Це був жах! Я всім тоді жалілась на це (А як почалась війна всі хто знав про цю пісню були здивовані). Але я не вірила і далі, і не звертала уваги. Потім, за 2 неділі до початку, мені приснився сон де я недалеко від кладовища. Стою і спостерігаю як небо затягують чорні грозові хмари і щось летить по небу. І знову я відчуваю що поруч хтось є. І чую сердитий голос "я казав тобі їхати!!! Чому не слухаєш?! На захід! На захід" і штурхнув мене в плече так щоб я зробила крок в перед. З того моменту до пісні приєдналось ще відчуття наче мене хтось штурхає в ліве плече. І тоді я зібрала валізи, щоб просто були готові на всяк випадок. Але ми не виїжджали, у всіх робота, бізнес да і надеялась що нічого не буде. А 24 лютого я прокинулася вся мокра. Я зрозуміла що почалось, і тут почула вибухи(((
Ось так. Мене попереджали, а я не послухала. Потім, як змогла повернутись додому поїхала на кладовище і просила пробачення за це.
Багато хто може після прочитаного сказати, що це моя уява або самовнушение (вибачте за рос.слово), але я в це вірю. Я вірю в добро та зло, я вірю, що є душа і вона вічна. І вірю, що наші рідні і близькі після смерті за нами наглядають.
А ось, доречі, місяць тому мені приснився сон, що я йду по коридору бізнес центру і заходжу в кабінет. Навпроти сидить чоловік. Я відразу відчула його силу, і погляд в нього був такий, я б описала це "таким людям не перечать", очі чорні і наче скинуть тебе. В моїй голові з'явидась думка що він Темний. Я не пам'ятаю про що ми говорили, але запам'ятати лише одну його фразу "Якби не Бог, цього б усього не було. Це повинно було статись, прийшов час...
І я прокинулась.
Oceanlover 9 июня 2023, 09:15
Так ви відключились думками, що не помітили, як стемніло?
eLENKA_ 9 июня 2023, 10:38
Я не знаю як це пояснити. В мене ще такого ніколи не було. Я наче була в вакуумі. Нічого не помічала, поки не почула своє ім'я.
IRALEO 9 июня 2023, 11:40 1
Снился мне сон, год назад. В памяти он мне сильно отложился...
Стоит очень-очень много людей и я с ними, а на верху ( гора скорее всего была) очень далеко идёт в нашу сторону огромный, жирный бурый медведь. Нам всем очень страшно, жутко... И по мере того как он к нам приближается, медведь становится обрюзглый, и видно что он худеет на глазах. Это зверь к нам дошёл, но в очень жутком состоянии и упал . Все люди и я конечно ликовали, радовались , что он помер. И вскоре за этой тварью пришли люди его забрать.
Oceanlover 10 июня 2023, 00:29 1
Війна? У кацапів мішка - один із символів.
IRALEO 10 июня 2023, 08:47 2
Я тоже так сон трактовало. Я надеюсь, что это правда...что эта тварь падёт, как у меня во сне.