Три книги_грудень 2022

Поки я другий день в Новому році борюсь з головним болем (а все виною пів келиха червоного вина, випитого під час проводів минулого року), давайте швиденько пробіжемося по прочитаному мною за грудень. 

1.) 

Це я вхопила на Чорну п'ятницю на сайті видавництва реально за пів ціни, чому дуже рада))

Головну героїню звільняють з роботи та вони з чоловіком переїзжають у передмістя, купуючи свій будинок. 

І ось, поки чоловік на роботі, жінка починає облаштовуватись. Намагається писати книгу та робити ремонт. І тут випадково знаходить речі попередньої власниці. Серед яких і записник з рецептами. Після чого історія розпадається на дві: сучасну (про людей які купили будинок) та минулого (про подружжя,яке жило тут до них).

Непогана така собі історія для відпочинку. Швидко читається, цікавий сюжет. Можу рекомендувати! 

2.) Далі я вирішила освіжити в пам'яті "Чуму" Камю. Бо практично нічого вже не пам'ятала з цього твору. Окрім того, що там описані події саме під час епідемії чуми. 

Книга доволі важка. Але ж як добре написана! 

Я по-новому поглянула на старання лікаря та його товаришів. Більше остро відчула всі страждання людей. І це може тому, що автор проводить паралель між війною та епідемією. Що мовляв і те, і інше дуже страшна річ. Та коли ти в цьому постійно варишся, через деякий час починаєш трохи звикати і вже сприймаєш страшні речі як щось буденне...

3.) Джон Ірвінг "Молитва про Оуена Міні"

Ну, Ірвінг є Ірвінг. В нього кожна історія то дуже незвичайні люди та долі. 

Це третя його книга,яку прочитано за минулий рік. Але найгірша на мій смак. Бо дуже багато релігії та Бога. От аж занадто.Через це бувало пропускала цілі сторінки книги. Бо читати про різні церкви та релігійні течії мені не дуже до вподоби. 

Ну а сюжет крутиться навколо хлопця, у якого в незвичний спосіб померла мама. І виною тому став той самий Міні, його друг. 

4.)  Тут я вирішила відволіктися від поганих думок та трохи себе розрадити і згадала,що ще з минулого року на моїх поличках стоїть Фенні Флеґґ.

Ну що сказати? Це не історія, а якийсь сюрр. Декілька разів поривалася покинути читання та виставити оголошення на ОЛХ)) Бо перші 80-90 сторінок, то був опис одного й того ж: як сусіди та знайомі побиваються за бабцею, яка віддала кінці впавши з драбини. 

Сама історія проста та наївна: бабуля падає з драбини,  начебто помирає і потрапляє в Рай. Бачиться там з Творцем, у якого розпитує про всяку маячню, а той в свою чергу повідомляє, що їй ще не час та треба повертатись додому. Ну і вона оживає, ледве не довівши до інфаркту бідолашного лікаря, який констатував смерть, медсестру та свою племінницю.

Короче висновок один: навіщо я це прочитала?) І книга таки піде з мого дому кудись далеко та назавжди))

5.)  Далі неочікувано для себе скачала ось цю книгу в розпачі після того, як не знайшла українською хоча б щось з Розамунди Пілчер. Де логіка? Та хто його знає)) 

Книга-откровення. Це історія з життя, яка насправді сталася з авторкою. 

Її маленька донька захворіла на рідкісну невиліковну хворобу. З якою вони починають боротись на початку книги. Усвідомлюючи те,що дитина скоро помре. При цьому дружина вагітніє за цей час,народжує ще одну доньку і в неї знаходять ту саму хворобу(( Важка, дуже важка книга. Але мені вона навпаки підняла трохи дух. Бо прочитавши про страждання дітей та батьків, я зрозуміла, що точно маю бути сильною в бородьбі зі своїми хворобами. 

6.)

 Історія про тернистий шлях до мрії. Шлях, який не завжди покритий конваліям. Про зневажливе ставлення зі сторони батьків,про насилля, любов, кар'єру.

Так, книга не має як такої глибини. Але сюжет цікавий. Героїня здається "захолодною" у відносинах та материнстві. Але я її трохи розумію. Бо вона не отримала достатньо тепла від батьків. Рано подорослішала та стала жертвою насилля. 

Трохи наївно написано. Бо тут героїня живе в горах в маленькому містечку,тут опиняється в Швейцарії, потом вже в Парижі, згодом в Бразилії, потім в Штатах... І чоловіки в неї на шляху прямо таки всі як на підбір: сором'язливий солдат, відданий поштар, професор, парфумер,музикант і нарешті взагалі магнат. Така от солянка))

Та читати мені було цікаво, як не крути.