Довго не могла почати писати знову. То не на часі, то бракувало потрібних слів, то ще одна з тисячі вигаданих чи невигаданих причин... Та й писати не було про що: ми всі заходимо в наш клуб за тією необхідною порцією книгоемоцій, яка дозволяє відчувати себе собою, а для хронік воєнного життя є інші місця. Коли читаю свої довоєнні огляди, то це виглядає як щось ніби чуже. Так уже не буде. Останній допис 23 (!!!) лютого: нові книги, нові емоції... Було відчуття, що все востаннє.
Останній Новий рік..
Останній День народження в улюбленому місці, яке згоріло..
Останні книгопокупки в магазині, який згорів..
Остання прогулянка із дитиною в ліс навпроти дому, бо тепер усе заміноване після окупації.
Останні царапки..
Останні обійми..
І перша ніч у безпечному місці на чужій землі..
... Насправді нові книги на новому місці були, але ділитися псевдорадістю ні з ким не хотілося. Коли ми покидали свій дім, серед необхідних речей виявився ящик книжок. І навіть коли ми їхали за кордон, місце речей зайняв цей ящик. Така от дивна мама. Потім зустріла іще одну таку саму з Харкова, з рюкзаком книг. Коли наше селище було в окупації, хвилювання були пов'язані з тими, хто там залишився, адже найцінніші речі в житті - то не речі. А коли друзі і деякі сусіди змогли виїхати, то додалася ще й туга за матеріальним як цілком природний процес. Проте вона була тимчасова. Навіть не думала, що так буває. Минулого, 21-го року, ми з Різдва і аж до війни працювали над новим проектом: увесь час, усі фінанси, пошук людей, ідей тощо - і в один момент гаплик. І тут ми такі з дитиною, хворим котом, кількома пакетами речей і поламаною машиною вже в кума живемо далеко від дому, і вже другий тиждень.... А, ще з ящиком книжок. Розумію, що це був навіть дуже непоганий набір речей, як виявилося потім. Бо зустрічала людей у халатах... 14 березня. У Вільнюсі. У міграційному центрі. Куди там мої проблеми.
У перші дні війни ми багато ліпили.. Це дозволяло більше мовчати..
Нещодавно була на зустрічі з психологом. Обговорювали наболіле. І ось серед речей, які дозволяють відновлюватись емоційно, був пункт "ХОЧУ", за який відповідає наш вказівний палець. Той, яким дітки показують на те, що хочуть. І домашнє завдання передбачає таку дію: зробити для себе своє "хочу", не залежне ні від кого. Як показала практика, моя писанина в клубі - це моє "хочу", бо покупка взуття і одягу не дала довготривалого ефекту. Я і раніше від цього залежна не була, будучи мінімалістом. Мені не треба багато нічого, окрім книг. І ще поділитися роздумами тут. Прошу вибачити за довгий сентиментальний пролог. Далі намагатимуся позитивно заатмосферити текст. Запланувала собі великий огляд - не так і густо за цілий рік. Перша частина буде про литовські книги, друга - про окремі литовські книги :) І обов'язково на Новий рік приготую книгошубу ;) Якщо буде світло та зв'язок і ентузіазм не накриється.
Ч.1. Книжковий привіт із Вільнюса
Це ми: мама Зоря, 39 р., і донечка Маргарита, 4 р. Живемо у Ворзелі неподалік Києва. На фото в незапланованій відпустці у Литві :)
Перші книги нас зустріли в супермаркеті.
У той момент пошкодувала, що ми не в Польщі. Бо купити хочеться, а литовської не знаю. І ціна. У Польщі я час від часу купую книжечки, тому цінова політика добре знайома, а от цінники в Литві вищі, суттєво вищі. Тому купувати просто так на поличку за немалі гроші навіть я не могла, будучи книгозалежною персоною. Тим паче взагалі в невідомості, за що далі жити, бо заощадження мають властивість закінчуватися.
Книги у нас усе-таки з'явилися, але то були подарунки. І свої ми давали читати - Кротик був на вагу золота. До речі, після Литви ми припинили його читати. До того всі три книги читалися 4-5 разів на тиждень упродовж майже 2 років. Коли я робила фото в магазині, не повірите - наче для КК :) Тобто як звичка. Це було дуже гіпотетично на той момент. І ось зараз розумію, що таки було недарма.
Середню книгу нижче (E. Dziubak "Horror") давно планувала придбати в Польщі. Але поки ще не намріяла :)
Зустрілися і знайомі книги.
Дитина зраділа знайомим персонажам :)
"Ведмедрівка"
Ще Каспаравічюс
Сплет
Петсон і Фіндус
"36 і 6 котів"
(Є ще один таємний особливий персонаж, про якого буде друга частина огляду :) )
Крута книга під знайомою обкладинкою
Іще класні енциклопедії.
Це така 3д-обкладинка. Фото не передає.
Книга, фото обкладинки якої або випадково видалила, або забула сфотографувати. Вона чудова.
"Мама"...
Книга без корінця, лише прошивка блоку
Книга, яку мало не придбала через ілюстрації. Тепер жалкую.
Моя улюблена Хайді в новому оформленні. Дуже цікаве, але свої люблю більше :)
Нільс
Шикарне видання Жуль Верна
Дуже цікаве оформлення "Таємного саду"
"Енн із Зелених Дахів"
Ще ми двічі відвідували книгарню з російськими книгами, але... вже рука не піднялася там щось придбати. Хоча в моїй домашній бібліотеці половина книг російських видавництв.
Тому просто придбали там китайських динозаврів і морських мешканців.
Записалися в бібліотеку.
У ній представлена "українська поличка". Є і російською.
Також там є література англійською і польською :) Я навіть Віллі Кінкейда польською знайшла:)
Для українських діток щосуботи проходили цікаві заходи: проводили майстер-класи, пригощали смаколиками. Можна було взяти книги, іграшки, одяг.
Ось наші подарунки, привезені з Литви додому :) Є ще четверта книга, але на фото її чомусь нема. Мама забула :(
Ці книги литовських авторів видані не для продажу.
"Веселка".
Під час перебування у Вільнюсі я згадала про комунікацію з головною редакторкою естонського видавництва ще в листопаді 2021 року. Планувала замовляти книги з Естонії. І будучи в сусідній країні, вирішила зробити собі цей подарунок на День народження. І подарунок відбувся - не як покупка, а як справжній сюрприз від чудової людини! Обов'язково про це напишу в огляді книг.
І ще в День мого народження Марго знайшла собі Ґруффала ;) А мама - радість в очах дитини.
В останні дні нашого перебування в Литві ми двічі відвідали просто неймовірний залізничний музей. І там теж "начиталися" :)
Дивовижне місце. Марго просилася повторно в цей музей.
Либонь, на цьому поставлю розповідь на паузу. Далі друга частина про особливого персонажа :) Хто вгадає, про кого? На фото натяк ;)
Marys 29 декабря 2022, 04:22 1
Зоряна, рада бачити, читати. Хотіла написати ще в минулому дописі, а текст не йде. Радість, горе, все змішалось.
Добре розумію про залежність від КК. Маю сотні фото книжок. Більше того в мене з Дня народження 1 фото світанку й 20 - книжки про 3 поросят, що допомогла скоротити час в черзі очікування міграційної поліції ))) Вважаю це діагнозом й не чиню спротив)))
Чекаю на 2 частину з равликом)
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 08:54
Вітаю :) Так, почуття зовсім змішані. Про фото смішно, звісно. То не найгірший діагноз.
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 08:55 3
До речі, так просвистіло хв 20 тому над нами, що текст уже і не пішов би. Тут би дожити до наступного тексту. Віримо в ппо :pray:
Marys 29 декабря 2022, 11:11
:pray:
Sanechka 29 декабря 2022, 05:54 2
Такий теплий огляд, дякую! Ми не так багато як ви, але дві книжечки взяли з собою, енциклопедію малому і Історію України Капранових старшому, а я тепер працюю в Українському музеї-архіві то маю стільки книжок! Аби час був.)
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 08:56
О, цікава робота, мабуть?
Sanechka 29 декабря 2022, 18:45
Так, цікава але в лютому будемо повертатись:hugging:
mamaEsenii 29 декабря 2022, 08:24
Дуже цікаво,дякую що знайшли час та натхнення поділитися!
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 08:56 2
Натхнення тяжко видобувалося...Пробую.
Schatje 29 декабря 2022, 09:38 1
Дуже дякую за такий світлий і теплий допис :heart: Перша частина, Ваші спогади, мені бракує слів, це тільки емоції, сльози на очах..
Дуже багато гарних книжок, надовго заліпла розглядаючи, і ще буду повертатися ))
Дуже гарно оформлена дитяча бібліотека у Вільнюсі, така собі дитяча книгопланета, так і хочеться сісти на такий килимок і зануритися в книжки ))
Залізничний музей просто надзвичайний!
Чекаю на другу частину з равликом!
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 13:22 1
Дякую, що завітали ;) Перша частина, на жаль, сумна. Але невід'ємна.... Коли написала цей огляд, аж на душі посвітлашало :) так хочеться і когось відволікти від чорних думок
tanyavesna 29 декабря 2022, 09:50 2
Дякую за те що поділилися, признаюся чесно, читаю мало, купую книжки в основному для доньки, але завдяки ось таким чудовим дописам почала більше цікавитись, велика шана таким людям)
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 13:22
Дякую за теплі слова :) Це так приємно ще й корисним бути :)
natajnna 29 декабря 2022, 11:54 1
Дуже цікаво :thumbsup: і в одночас сумно на початку розповіді.
Пишіть ще.
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 13:23
Дуже приємно, що вам цікаво. Напишу обов'язково. Аби дожити
de_la_Fere 29 декабря 2022, 14:17 6
Я все намагаюсь щось написати, з ночі ще...бракує слів. Я можу тільки написати, що я розумію. Все розумію та відчуваю,та поділяю. Пишу та видаляю, та знов пишу і знов видаляю. Я навіть не збагну ще, що коїться у моєму серці, але я так тебе розумію, Зоря! Кожне твоє слово лунає у душі, відгукується,тремтить. Особливо про моє "хочу". Але моє "хочу" померло, попелом вкрилося. Але ж я дуже чекаю другої частини твого дописа, це як ліки. Пиши, будь ласка.
de_la_Fere 30 декабря 2022, 18:34
Не відповідала навіть на смс, не знала, що писати. Як оніміння якесь.
Комментарий удалён
Agness 30 декабря 2022, 18:44
:cry::sob:
Dahlia1988 29 декабря 2022, 15:17
Дякую за допис. Дуже цікаво було побачити величезну книгу, яку гортає Ваша донечка.
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 16:23
Там ще поруч є така сама маленька. Це 2 копії. Ну це реально найбільша книжка, яку ми "тримали в руках" :)
Dahlia1988 29 декабря 2022, 16:44 1
Так, я бачила. Мені навіть через екран телефону було цікаво побачити - наче мама і донечка книги.
Дякую, що показали нам.
panya 29 декабря 2022, 17:48 1
Такий чудовий допис. І сльози навертаються, душа тремтить і ви так душевно все розповіли. Будемо чекати далі вашої розповіді-продовження.
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 18:38
Дякую за теплі слова )
R9bina 29 декабря 2022, 22:45
Супер. Ви молодець
zoria_zaycheska 29 декабря 2022, 23:40
Дякую :)
InSel 30 декабря 2022, 00:07 4
И плакала... и гордость за то, что мы сильные... и радость, что несмотря ни на что, мы живы и мы читаем, умеем находить радость в мелочах и красоту вокруг видим, несмотря на слой военного пепла в душе... Прорвемся!! Всё будет! Всё хорошее впереди. И новые книги тоже)
zoria_zaycheska 30 декабря 2022, 00:48 1
:pray::pray::pray:
Dominika77 31 декабря 2022, 00:29 2
Дякую за ваш допис:pray:❤
zoria_zaycheska 31 декабря 2022, 15:19
:pray::pray::pray:
Vasilisa01 3 января 2023, 10:14
Дуже рада,що КК оживає. Ми коли поїхали з дому,то мали з собою лише одну книгу (все вирішилось за лічені хвилини). Будучі в Польщі я дуже переживала за нашу книжкову шафу,одного разу навіть розплакалася.... Коли стало більш-менш спокійно,декілька книг приїхали до нас з дому.
З надією зазираю в КК,дуже рада бачити огляди
zoria_zaycheska 3 января 2023, 12:42
Треба якось жити, поки є можливість.
Vasilisa01 3 января 2023, 12:47
Звісно треба жити! Ділитися оглядами,тим,що підіймає настрій!
le313 8 января 2023, 19:24
Дякую за цей чудовий допис, повний оптимізму і планів на хитке сьогодні й на щасливе завтра! Від абзацу до абзацу хотілось то плакати від розпачу, то сміятись від радості. Наші життя так змінилися(
Приємно бачити, що для Вас з Марго книжки залишились такими ж любленими, бажаними.
Також дуже радію бачити у коментарях книгодрузів, які довго мовчали.
Сподіваюся на часті книгозустрічі у клубі.
zoria_zaycheska 11 января 2023, 17:03 1
Лесю, рада книгозустрічі :) :pray::pray::pray:
bedruk99 14 февраля 2023, 01:14
Плачу...Нещодавно, відкрила свій читацький щоденник. А там записи закінчилися на книзі "Щоденники воєнного часу" Ліндгрен. Записувала в лютому 2022. Перечитала і заціпеніла...Як давно те було, в іншому житті.
zoria_zaycheska 18 февраля 2023, 05:53
:disappointed_relieved: