Вижити і залишитись людиною: реальність та мрії.

"Подих людяності"

Віриш, ти до мене прийди,

Серце для надії чи ненависті?

Вільними станемо ми

Лише терни мусимо пройти.

Чи небо чує нас - покаже час,

Ти тільки почуй, бо земля стогне та вірить у нас.

Автор: Ірина Єфендєєва

Як допомогти собі і іншим людям не пересваритися, а жити далі? Риторичне питання, але в кожного відповідь має бути.


Теги: стих, стих про войну

3 комментария

  • Ksenya 1 июня 2022, 14:33 1

    В кожного своя правда. Нажаль люди деякі можливості сприймають як подарунки долі. І не думають про наслідки для країни і людей.

  • Memuk 1 июня 2022, 15:51 1

    Так, але при всіх можливостях і подіях потрібно десь всередині знаходити людяність і вчиняти правильно. Все мине, а спогади залишаться... Треба щоб від тих спогадів від самого себе не нудило...

  • AnnaNevi 2 июня 2022, 00:26 1

    Тільки час...
    Коли рани хоч трохи загояться, чи припадуть попелом...
    Але кожен продиває своє горе як може...
    Я наприклад дякувати Богу не втратила ні близьких ні даху над головою.Тому маю силу на те, щоб допомогти собі не втрачати людяність.
    Дуже впевнена в тому що нам всім потрібно звертатись до психологів наразі, поки є безкоштовні лінії, доки є проекти підтримки. Вже зараз звертатись і говорити про те, що болить, не чекати що пукан рване від люті чи зневіри.

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб