У кожного має бути свій Панді... Крістіна Нгуєн "Історії про Пандімуна"

Емоції переповнюють. Давно дитячій книжці не вдавалося викликати в мене сльози - такі, що не залишають плям, бо в них тоне душа, а очі з ними сохнуть мов пустельне полотно. Скільки ж у цій книзі несказаних слів, які можна почути лише серцем. І ні, це не чергова книга-картинка - тут багато написано для даного формату. За настроєм та філософською подачею можу порівняти її хіба лише з "Їжачком у тумані" та "Маленьким принцом". Три історії, які обов'язково свого часу почитаю з дитиною, міцно-міцно обійнявшись, і обов'язково потім скажу їй, як її люблю і що вона найкраща у світі, найрідніша і найцінніша. Бо все погане скажуть інші, далеко, а щастя поруч, там, де теплі обійми...

"Панді знав, що у цей момент у його житті відбувається щось дуже важливе. ЩАСТЯ...".

Книга зовсім не проста, і якщо ви не ознайомилися із сюжетом завчасно, як і я, то готуйтеся: буде нелегка розмова з дитиною. Це не розважальна казочка, а атмосферна мікро-повість про сяйво в наших очах і тепло в серцях поруч із тими, кого ми пам'ятаємо, навіть якщо... Не люблю спойлерити, але малюнки це зроблять замість мене. До речі, проілюструвала книгу наша Галя Зінько. Дуже гармонійно з текстом, пронизливо до мурах. Книга має доповнену реальність (як і інші книги видавництва "Біла Сова"), але я ще не розібралася, як це працює, хоча для мене це другорядне.

Отже, у кожного має бути свій Панді...

Дуже щемний момент :cry: 

І знову розрив серця...