Мій чоловік в АТО, скоро їх мають міняти. Я сподіваюся, до середини жовтня будуть вдома. Цієї ночі застрелили їхнього снайпера. Чоловік в шоці, у нього на очах, за пів метра від нього. Він там не вперше, але ось такого не було, Бог беріг, усі поверталися живими. Ранені були, контужені але ЖИВІ! Які знайти слова, як хлопцям пережити смерть побратима? Як дивитися в очі його дружині і дітям? Як підтримати чоловіка?
Тема не про політику, і не для сварок!здоров'я вам і вашим близьким! І миру всім нам!
Yavari 29 сентября 2016, 09:24
что тут скажешь(((война....
Marianna_ 29 сентября 2016, 09:25 1
Мій друг був в донецькому аеропорту в найстрашніші дні..йому слова близьких не допомагали,він змінився до невпізнання,як зовнішньо,так і внутрішньо..
Йому допомогла підтримка побратимів і лікарів,але попереднім,мабуть,вже не буде.
Сил Вам і Вашому чоловіку.
Моя найзаповітніша мрія,щоб це все закінчилося. Коли в краіні почалася війна,тоді розумієш,яке щастя мир і спокій.
Lesyutka 29 сентября 2016, 09:34
Чоловік мій також змінився, нервовим став, спати не міг. Пити почав, до АТО не пив майже зовсім. Не можу сказати про алкогольну залежність, але сам факт насторожує.
OlalyaOlya 29 сентября 2016, 09:39
Поверьте, мы и сотой доли не можем понять, что они пережили. Мой только курить начал, и разговаривает теперь постоянно на повышенном приказном тоном. Спит очень плохо, и постарел лет на 5 внешне. \5 волна\
Lesyutka 29 сентября 2016, 10:39
Я не претендую на те, щоб зрощуміти. Я не розумію його обов'язку, не розумію необхідності виконання безглуздих іноді наказів, не розумію цю війну! Як я живу з військовим? Мені самій потрібна психологічна допомога! Я приймаю все як те, що змінити не можу, не помінявши чоловіка. Ось так і живемо...
Asenka 29 сентября 2016, 09:28
Вот, кого поддержать нужно, так это его жену. Наши знакомые стояли в очереди на усыновление девочки 2хмесячной. Женщина написала отказ, тк мужа убили, она или от отчаянья, или от шока, но отказалась от девочки. Ее очень быстро забрали опекуны, сейчас уже идет усыновление.
Lesyutka 29 сентября 2016, 10:44
Я не знаю, як дивитися в очі його дружині :( Ніби як вину свою відчуваю. І чоловік все повторював, що не вберіг, хоча був поруч.
Ulia_ 29 сентября 2016, 09:28
Это должно идти от Вашего сердца,а не от советов других людей.
Lesyutka 29 сентября 2016, 09:40
Я пів ночі заспокоювала його. Але не чує. Ти тут не була, не знаєш, нерозумієш - всі слова. Коли запитала, чи хоче щоб я теж туди поїхала накричав і кинув трубку. Я розумію як важко втратити побратима, але він коли втратив бабусю таким не був! Яка його виростила, до речі...
mamby 29 сентября 2016, 09:52 1
советую Вам просто слушать! это помогает! не говорите, что кому-то повезло.!
нам сидя здесь за компом не понять!
а еще напрягает, когда осуждают, что мужики там пью и курят!!! а если ты понимаешь и знаешь, что в любую секунду ты можешь уже не жить! это не стресс на пару часов, это стресс сутками и в течении года!
таким ребятам очень важно потом общаться со своими товарищами!
желаю Вам сил потерпеть еще пару неделек и муж вернется!
возможно стресс будет не такой сильный т.к. это первая смерть и уже конец срока!!!
Lesyutka 29 сентября 2016, 10:31
Я не засуджую, що випиває часом, бо навіть уявити не можу, що хлопці там переживають щодня. Коли починалася війна, я знала, що туди мусить поїхати, адже він військовий, це не обговорювалося навіть. Був там 4 рази, кожного разу всі поверталися, слава Богу!
danon 29 сентября 2016, 09:55
Крепитесь! Пусть Бог бережет!!!! а по теме, может напишите психологам, есть бесплатные ресурсы с консультацией.
Marianna_ 29 сентября 2016, 10:57
На фб групи є. В нас дуже гарний проект є. Військові ідуть на реабілітацію в гори. Називається творча криівка. Безкоштовно. Просто записуватися треба,бо великий попит.
danon 29 сентября 2016, 13:06
можете задать вопрос на сайте у психолога http://lydmilagnatyuk.com.ua/kontakty, она отвечает на почту, правда не очень быстро(( но отвечает.. еще тут отвечают http://www.eurolab.ua/consultation/psychologist/
еще можно тут зарегистрироваться и задать вопрос и ответят несколько психологов даже http://upsihologa.com.ua/ask/
Lesyutka 29 сентября 2016, 13:53
Дякую!
Kaminskaya_Kseniya 29 сентября 2016, 10:15
Не нужно ему ничего говорить, просто будьте рядом. Дарите ему свою любовь. А когда об этом снова зайдёт разговор, скажите: да, я не знаю, как это... но, дай Бог, чтобы и наши дети не узнали (как-то так, чтобы он думал и о том, что делается всё это ради детей... если не думать о политических нюансах)
Lesyutka 29 сентября 2016, 10:33
Дякую!
Kaminskaya_Kseniya 29 сентября 2016, 11:05
Просто я у моего мужа много друзей погибли... и не только в Донецке. Никакие слова ОБ ЭТОМ не помогут. Только отвлечь хоть немного в сторону. Ненавязчиво, но так, чтобы он понимал, что жизнь-то продолжается.
Rosya 29 сентября 2016, 15:46
Тримайтеся.Хлопцям потрібна підтримка близьких.
Lesyutka 29 сентября 2016, 16:33
Дякую! Розумію це. Хай би вже швидше повернулися і закінчилася ця безглузда війна!