На початку літа я вирішила на 20 річницю подружнього життя переробити наші обручки. Чоловіку обручка була мала, і моя була широка і тісна. Знайомий чоловіка відкрив свою справу і сказав що зробить як ми хочемо. Дизайн придумали і зробили, але я на примірку не поїхала – хворіла. Моє було завелике на пів розміру, але я вирішила не міняти.
День Незалежності в цьому році друзі запропонували провести на базі відпочинку. База на березі притоки Дніпра, місце чудове. Дозвіл отримали і поїхали на один день. Поснідали на природі, діти грались і далі була запланована поїздка на лодках, я гребла вперше, в мене вийшло так гарно вписатися в ворота. Спину я зірвала, але то дурниця. І за весь день я ні разу не спохватилася обручки. Пам*ятала її тільки у авто по дорозі туди.
Далі був шашлик, дітей на кониках покатали. Вечері, коли спину намастила Алезаном і закрила очі – мене, наче струмом вдарило, де обручка?! За півгодини перерила всі сумки, розібрала всі речі, які через спину на завтра залишила і нічого. Спати не могла, потім провалилась у сон і мені приснилось що знайшла. Проснулась і зрозуміла що то сон. На другий день подивились фото і вичислили що я гребла вже без обручки, здогадалась, що вона могла злетіти в момент коли знімала куртку. Їхати 50 км шукати не хотілось. Так погано було на душі. Ні, не золота жаль… Думаю всі розуміють чого жаль.
Подзвонили і попередили, що можливо в будинку будуть прибирати то знайдуть, щоб знали що хтось шукає…
Пройшов майже тиждень. Сьогодні завела сина в садочок, чоловік каже - поїхали. Я не хотіла,бо «ранка» вже загоїлась трохи і я не вірила що в лісі у траві через 6 днів можна щось знайти. Поїхали. Всю дорогу я думала з яким я настроєм буду назад їхати, чи не буде гірше. На базі сьогодні людей аж 2 сім*ї, тихо. Я взяла з собою вилку з дому і ми перерили той квадрат який я показала своїм мужичкам. Так можна було ще довго шукати і тому я сказала все, їдемо до дому. І в цей момент під сосною у траві моя вилка зачіпляє обручку. Я кричала, стрибала, цілувала хлопців а потім мене сили покинули і я сіла. Чесно, я не вірила, але камінь з душі впав.
Я не забобонна, завжди іншим радила дякувати Богу, що взяв грошима, тобто цінностями).
Дякую всім хто прочитав і порадів зі мною.
Хто шукає – знайде)
P.S. Коли мені було 12 років, зимою, біля сільської бані у льоду я знайшла обручку. Ми з мамою вичислили чия вона може бути і повернули. Власник молодий хлопець, наш сусід засипав мене сплячу ввечері солодощами. Мені було так приємно) Може через це я і свою знайшла).
Фото дерева де вона була)
rit18 29 августа 2016, 23:38
Дуже рада за Вас! Мій чоловік загубив шлюбовану обручку кілька років тому, коли плавав в озері.Дно - глина. Не знайшов
NathaliaYa 30 августа 2016, 10:52
я теж спочатку думала що в озері і мені якось спокійніше було, мабуть від того,що я розуміла, що не дістати і ніхто не знайде
mrs_Elena 29 августа 2016, 23:56
Наталия, прочитала историю и порадовалась за Вас от души))
Вчера прочувствовала это неприятное ощущение-потери и приятное-когда вещь возвращается к хозяину.Дочь позавчера потеряла паспорт, обнаружили факт пропажи вчера и дочь уехала в райотдел писать заявление об утере паспорта.Я дома в ожиданиях и переживаниях и тут звонок в дверь, женщина принесла паспорт, который нашла не далеко от нашего дома.Вот как бывает))
NathaliaYa 30 августа 2016, 10:51
як приэмно) я завжди вірю в добро, рада що так у Вас закінчилося)
Vladka9295 30 августа 2016, 10:59
У меня сестра когда-то кольцо в квартире потеряла, обрыла все, нигде не нашла. Ложилась спать загадала чтоб ей приснилось где кольцо. Снится ей бабка которая говорит: "Твое кольцо в зале под батареей". Утром встает, сразу под батарею, точно, лежит ее кольцо. Главное верить.
NathaliaYa 30 августа 2016, 12:50
Я не дивуюсь) Головне вірити)