Лучше нет.Меня в детстве всегда в село к бабушке отправляли.И как-то раз я лежала там в больнице с ангиной и подружилась с дедушкой.Всскоре он умер и бабушка взяла меня на похорон ,не было лет 7-8 и я уже взрослая тётка и по сей день помню эту картину.Для меня стресс был.
Моєму сину було неповних 6, коли помер брат.На похорон його не брала,залишила вдома,то він закотив таку істерику,що мусили привести.Сидів близько ,розпитував,але не плакав.Через декілька днів сказав:" якби я не провів дядю в останню путь,я б вам не пробачив би ніколи"...
Життя продовжується,дитину від усього не вберегти,ні захистити не зможете,а от розтлумачити і пояснити так,щоб не нанести ій шкоди зможете тільки ви.
Не буду оригінальною, але дивіться по дитині. Мій син з малечку бував на кладовищі, йому пояснювали що це таке, розповідали, що люди помирають і їх закопують в ямку. Коли померла бабуся чоловіка, йому було років 3, ще занадто малий, нікуди його не брали, але пояснили де вона поділась. Він її пам'ятає і спокійно віднісся до всього. Потім помер мій дідусь, навіть я на похороні не була, бо в мене була новонароджена дитина. Коли померла моя бабуся сину було 7, на похороні був, але до гробу я його не підводила, я б сама не хотіла її так побачити. Але дитина повністю розуміла, що відбувається. Згадуючи своє дитинство, можу сказати, що травм від відвідування похоронів в мене не було, але то були чужі мені люди, бабуся брала з собою. Я так як мій син все розуміла, бо все бачила і про все відкрито говорилось. Важче стало, коли вже у більш дорослому віці почали помирати близькі родичі, бабусі і дідусі, прийшло розуміння, що ніхто не вічний і потихеньку прийде час і до моїх рідних. А потім ще були випадки, коли гинули фактично мої однолітки, знову ж прийшли висновки, що не старість єдина людей забирає.
Две недели назад умерла моя мама. Детям 10 и 14 на похороны не брала, но это их выбор. Бабушку они очень любили и видели ее еще более или мение здоровой(рак), хотя видели и лысой и когда плохо очень ей было. Не жалею.
Соболезную!
Не стоит брать - это очень сильный стресс для любого человека, даже взрослого...
Пусть лучше ребенок запомнит человека таким, каким его знал и эта память останется с ним навсегда!
Nadin89 6 апреля 2021, 19:59
Лучше нет.Меня в детстве всегда в село к бабушке отправляли.И как-то раз я лежала там в больнице с ангиной и подружилась с дедушкой.Всскоре он умер и бабушка взяла меня на похорон ,не было лет 7-8 и я уже взрослая тётка и по сей день помню эту картину.Для меня стресс был.
juliytut 6 апреля 2021, 20:25
Нет.
Я считаю нет. Пусть запомнит его таким какой он был. А не на похоронах
Iyliana 6 апреля 2021, 21:56 4
Не понимаю комментов в стиле : пусть ребенок попрощается. Прощание -это обязательно быть окола трупа? Нельзя придумать иное прощание?
Brusnyca 8 апреля 2021, 13:35
+++
future 6 апреля 2021, 22:05 2
Моєму сину було неповних 6, коли помер брат.На похорон його не брала,залишила вдома,то він закотив таку істерику,що мусили привести.Сидів близько ,розпитував,але не плакав.Через декілька днів сказав:" якби я не провів дядю в останню путь,я б вам не пробачив би ніколи"...
Життя продовжується,дитину від усього не вберегти,ні захистити не зможете,а от розтлумачити і пояснити так,щоб не нанести ій шкоди зможете тільки ви.
Veronka 6 апреля 2021, 22:06
Нет,я не брала.Папа умер, детям было 8 дочке и сыну 4 года. Им это ни к чему.
Veronka 6 апреля 2021, 22:09
Я была в таком стрессе,что сейчас даже вспомнить не могу первые пол года после папиной смерти,а тут дети...неизвестно как психика отреагирует ....
Ameli 6 апреля 2021, 22:16
Нет. Нечего там делать.
Valia 6 апреля 2021, 22:40 1
Не буду оригінальною, але дивіться по дитині. Мій син з малечку бував на кладовищі, йому пояснювали що це таке, розповідали, що люди помирають і їх закопують в ямку. Коли померла бабуся чоловіка, йому було років 3, ще занадто малий, нікуди його не брали, але пояснили де вона поділась. Він її пам'ятає і спокійно віднісся до всього. Потім помер мій дідусь, навіть я на похороні не була, бо в мене була новонароджена дитина. Коли померла моя бабуся сину було 7, на похороні був, але до гробу я його не підводила, я б сама не хотіла її так побачити. Але дитина повністю розуміла, що відбувається. Згадуючи своє дитинство, можу сказати, що травм від відвідування похоронів в мене не було, але то були чужі мені люди, бабуся брала з собою. Я так як мій син все розуміла, бо все бачила і про все відкрито говорилось. Важче стало, коли вже у більш дорослому віці почали помирати близькі родичі, бабусі і дідусі, прийшло розуміння, що ніхто не вічний і потихеньку прийде час і до моїх рідних. А потім ще були випадки, коли гинули фактично мої однолітки, знову ж прийшли висновки, що не старість єдина людей забирає.
Briar 7 апреля 2021, 09:37
Две недели назад умерла моя мама. Детям 10 и 14 на похороны не брала, но это их выбор. Бабушку они очень любили и видели ее еще более или мение здоровой(рак), хотя видели и лысой и когда плохо очень ей было. Не жалею.
Sasha_sale 8 апреля 2021, 08:43 1
Соболезную!
Не стоит брать - это очень сильный стресс для любого человека, даже взрослого...
Пусть лучше ребенок запомнит человека таким, каким его знал и эта память останется с ним навсегда!