Улюблений вірш

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Ну скажи — хіба не фантастично

Ну скажи — хіба не фантастично,

Що у цьому хаосі доріг

Під суворим небом,Небом вічним,

Я тебе зустрів і не зберіг!

Ти і я — це вічне, як і небо.

Доки мерехтітимуть світи,

Буду Я приходити до Тебе,

І до інших йтимутьГорді Ти.

Як це все буденно!Як це звично!

Скільки раз це бачила Земля!

Але ми з тобою...Ми не вічні,

Ми з тобою просто — ти і я...

І тому для мене так трагічно

Те, що ти чиясь, а не моя.

24.09.1962

3 комментария

  • EShvetz 15 августа 2016, 11:49 1

    "Ти знаєш, що Ти людина, Ти знаєш про це, чи ні? Усмішка Твоя - єдина, мука Твоя - єдина, очі Твої - одні.."

  • Rysia 15 августа 2016, 11:49 1

    Василь СИМОНЕНКО
    * * *
    Ти знаєш, що ти — людина?
    Ти знаєш про це чи ні?
    Усмішка твоя — єдина,
    Мука твоя — єдина,
    Очі твої — одні.
    Більше тебе не буде.
    Завтра на цій землі
    Інші ходитимуть люди,
    Інші кохатимуть люди —
    Добрі, ласкаві й злі.
    Сьогодні усе для тебе —
    Озера, гаї, степи.
    І жити спішити треба,
    Кохати спішити треба —
    Гляди ж не проспи!
    Бо ти на землі — людина,
    І хочеш того чи ні —
    Усмішка твоя — єдина,
    Мука твоя — єдина,
    Очі твої — одні.
    16.XI.1962

  • viola 15 августа 2016, 11:53

    Виставте його у флешмоб на головну. Зворушливо....

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб