До 11-го Дня народження КК мій "СПЕКТР-11"

Усім закоханим у книги...

Мій "геніальний" :rofl: план, як показати лише 11 книг 20-го року з-понад безлічі об'єктів пристрасного бажання, виявився досить простим. Те, що пішло на паперові літачки, не займатиме вашого вільного часу. Це не топ-11, це те, що гармонійно стало на свої місця в цьому огляді, те, що об'єднане емоційною звуковою силою саме зараз. Відібрані екземпляри - це не просто постачальники інформації в мозок, це мої канали комунікації з почуттями, які роблять мене живою. І можливо, оповідь сьогодні буде трохи прісна, дивна і псевдонаукова. Отже, мій "СПЕКТР-11" - це 11 об'єднаних емоційно книг з естетичною терапевтичною цінністю. Порядок їх не випадковий, це своєрідна шкала-спектр, що вимірює силу почуттів від найтяжчих до найсвітліших.

1. "Мифы Северной Европы" (художник И.Олейников)

Скандинавська міфологія зачаровує своїми легендами, але вона особливо жорстока і моторошна, без ціни за життя. Що, власне, не дивно, адже історично так склалося, що північні народи весь час воювали, тобто похмурих подій і справді вдосталь. Але все-таки ні, ця книга - це не катування себе негативними емоціями і не саморуйнівні потяги, це дещо інше. Динаміка подій, яка викликає холодний піт, - це естетична терапія.

2. Roch Urbaniak "Papiernik. Targowisko opowiesci"

Існує на світі ринок, який з’являється раз на два роки, і лише декілька людей знає, де його знайти. Ринок, де торговці з найвіддаленіших країн пропонують скарби. Ці скарби - це історії, і Папірники продають їх. Такі історії трапляються постійно: глибоко під землею та високо в хмарах, глибоко в морях та у світлі далеких зірок. Щоб пізнати їх, потрібно дістатися на цей казковий ринок.

Книга з динамічним сюжетом, містичними сенсами та унікальним візуальним наповненням.

3. Сара Пенніпакер "Пакс"

Про емпатію в абсолюті...

Востаннє так увійти в резонанс із чужим емоційним станом у книзі мені довелося ще напевно в шкільному віці. То була найтяжча книга мого життя ("Белый Бим Чёрное Ухо"). Історія про стосунки між людиною і твариною не нова, але авторка "Пакса" настільки вміло описує думки лиса та його діалоги з іншими тваринами, що стає моторошно: "Є одна хвороба, яка іноді нападає на лисів. Від неї вони перестають бути собою і нападають на інших. Війна - це така сама хвороба, але в людей"... Енергетичний зв'язок головних героїв Пітера та його лиса настільки сильний, що вони існують двоє, але не двоє, як у буддійській концепції - недвоїсто, недуально. Нероздільно: "Це не просто дровинка. Це також хмари, що принесли дощ, який напоїв дерево, і пташки, які на ньому гніздились, і білки, що їли його горішки..."

Книга поділена на розділи, які почергово належать то хлопцеві Пітеру, то лисові Паксу - і вони рівноцінні, провалів нема. 

"Мій хлопець не хворий на війну... У той день, коли я востаннє його бачив, він хвилювався за мене...з його очей текла вода... Я думаю, що та вода, коли тече, полегшує біль... Але дихання....він ковтає повітря, наче та больова вода може його втопити".

Коли розумієш без слів того, з ким міцне емоційне сплетіння. Коли ти думаєш, що заблукав, а насправді знайшовся. Коли ти маєш навіть більше, ніж потрібно - маєш спокій. І коли заради рідного ти готовий на все: "Ґольфстрім пропливе крізь соломинку за умови, що соломинка лежатиме узгоджено з його течією, а не впоперек" ... Розв'язка така, що перетворює повітря в легенях на попіл...

4. Маргарет Уайлд, Рон Брукс "Лис"

Текст глибокий наче океан, хоча його мало. Після першого швидкого прочитання в мене мимоволі провелися паралелі з "Іграми, в які грають люди" Еріка Берна. Не буду цинічно розбирати на деталі: це про ілюзорне "ми", фіктивну жертовність та невербальні маніпуляції. Але коли я "прочитала, споглядаючи", то в повітрі різко відчувся запах заздрощів, озлобленості та самотності; знайшлися інші сенси і посили. Чи можна повернути втрачене, подолавши тяжкий шлях повернення дорогою зради, навіть якщо, можливо, це все лише заради пробачення?..Таку книгу дійсно хочеться комусь подарувати, адже це своєрідна притча про естетику почуттів.

5. Helen Ward, Wayne Anderson "The dragon machine"

Казка про відчуття непотрібності...

Сюжет глибокий, переживання недитячі, малюнки дорослі. Така література повинна бути в кожної дитини, а майстерна подача тяжких переживань для малого читача заслуговує особливого місця на книжковій полиці. Сенс, який заклали автори, дуже важливий у сучасному оцифрованому світі.

...Джордж помітив свого першого дракона в дощовий четвер. І чим більше вдивлявся в небо, тим більше драконів бачив. Дракони залишалися непоміченими, як і Джордж. Джордж нагодував дракончиків зачерствілим печивом та сиром. Дракончики прийшли з Джорджем у бібліотеку і там знайшли мапу, на якій відшукали місце їх проживання. Хлопчик вирішив знайти цей шлях... Коли було забито останній цвях у машину, Джордж узяв трохи зачерствілих бісквітів та запашного сиру, і полетів. Але розбився в пустелі...У нього вдома була порожнеча.... Джорджа шукали в місті, на полях і знайшли в дикій місцині серед уламків драконячої машини...Хлопчик та його мрії повернулися додому. Усі були щасливі бачити Джорджа, і він був щасливий, що повернувся додому. Він більше не був непоміченим. Його зустріли святковим тортом та прекрасним подарунком...

6. Тамара Михеева "Бельчонок Тинки"

Дитяча книга, яка викликає необхідні для духовної зрілості емоції. Без зайвого натуралізму і досить доступно розкриває "дно" світу розваг з експлуатацією тварин і викликає правильні запитання про те, що нормально, а що ні. Для мене як круелті-фрі члена суспільства - маст-хев.

7. Браян Ліс "Лис Тимко та його сад"

"Я за тобою сумую. Поплачемо разом?" Дитяча книжка про смерть, про невиплаканість усіх сліз та злість як одну зі стадій горя. Як воно, коли слова книги потрапляють у душу немов кілок? Але надія є на найкращий еліксир - на час і внутрішні сили.

8. Таня Поставна "Коли я була лисицею"

А як це жити без батьків? Може, сумно, а може, ні... Наче нормально. Згадалася Ліна Костенко: "Страшні слова, коли вони мовчать. Коли вони зненацька причаїлись...". Чим заповнений світ дівчинки 5 років без батьків? Як зрозуміти дорослі проблеми, коли ти маленька. Чи можна зберегти дитинство, а не стрибати семимильними кроками у зрілість? А може, кожному просто потрібна особлива людина? 

Книга, яка намагається пояснити дитині тяжкі реалії: смерть та нове життя після цього... І те, що жити в місті янголів можна лише тим, хто зробив усі важливі справи...

9. Йоханна Спири "Хайди"

Історія світла, добра, трохи, мабуть, наївна. Про маленьку дівчинку з добрим серцем, яка живе зі своїм дідусем у горах Швейцарії, про дружбу, про чудеса - наче справжня казка. Звичайно, зважаючи на епоху написання, присутня доволі потужна духовна складова, що все-таки є добре, бо несе лише позитивний посил, незважаючи на моралізаторські моменти.

Текст наповнений ніжністю та закоханістю в природу. Як це, коли горять гори? Чому орел так кричить? Чи справжнє щастя - уперше в житті побачити зорі? І чи буває молоко зі смаком цукру та кориці?

У кожному вчинку Хайді - любов до життя та людей. Просто хочеться жити, читаючи книгу.

Рекомендую дорослим для перезавантаження себе як людини, а діткам - для хорошого приємного, щоправда, ще маленького життєвого досвіду.

10. Catarina Kruusval "Jablonka Eli"

Коли читала цю книгу, увесь час згадувала розбиті колінця. Була в мене бабуся... Ми пили калиновий чай і збирали гриби говорушки після дощу в саду. І була в бабусі яблунька. І то було таке щасливе насиджене місце. А потім бабусі не стало, і яблуньку зайняли чужі діти... То була моя історія... А тепер про книгу, точніше про яблуньку. Про найкраще місце на землі. Про те, що в дітей нема давно і потім - є лише тут і зараз, бо вони вільні від віку. І якщо трапиться лихо і твоє деревце зламається, можна посадити інше. І поділитися новим яблучком... Ви зрозуміли, для мене це книга про надію...і про розбиті колінця...

11. William Joyce "The fantastic flying books of mr Morris Lessmore"

Морріс Лессмор любив слова, і все його життя було книгою, яку він писав щодня....Але вона ніяк не окрилялася. Він уважав, що важлива історія кожного, писав про те, у що вірив і на що сподівався. І так зморшка за зморшкою написав усе своє життя. Він змінився, а книги не змінилися анітрохи. І коли було написане останнє слово, його книга злетіла і розгорнула свої сторінки для маленької дівчинки.... Історія знову почалася спочатку...

Тут кожен може прочитати себе, якщо наважиться...

А тепер відповідь на питання: так чим же об'єднані для мене ці книги? Вони всі зовсім різні, але кожна наступна обов'язково викликає одну емоцію, що є в попередній, і стає на одну світліша :sunglasses: Ось така загадка для уважних.

А зараз я хочу привітати нашу книжкову сім'ю з Днем народження!!! Нехай наші полиці не зламаються від нових "жильців", а в наших буднях знайдеться священний час для тет-а-тету з книгою.