Для повнолітніх естетів. Понад 6 метрів роздумів над клопотами щастя...

Одразу скажу, що може бути не цікаво. Усе-таки призначення книг - це читання. Проте справжнй бібліофіл-візуал відшукає безліч концепцій навіть поміж неіснуючими рядками. А це саме книга-концепція, яку я повинна була мати у своїй бібліотеці. Подобається вона мені чи ні. І вихопила я останній екземпляр в Англії, у Польщі вже не знайшла - точно чекала мене :sunglasses:

"Książę w cukierni" ("Принц у кондитерській") (Marek Bieńczyk, Joanna Concejo - Марек Бєньчик, Йоанна Консехо) - естетична досконалість нетипового розміру 145 x 330. 

Нетиповий книжковий блок

Можна і так

І так

І так

Книга безлічі деталей 

Розкладається суцільним полотном довжиною більше, ніж 6 метрів. Але такого фото в мене нема поки що. Тому подаю дозовано. 

Отже, ...зі щастям бувають лише неприємності, - говорить принц, один із героїв оповіді.   

"А найбільший клопіт - це те, що щастя вже було. Уже було. Але ж і смачна ця пампушка. Давненько не куштував такої смачної"...

Принц наводить приклади неприємностей, аналізуючи причини швидкоплинного характеру щастя. Його співрозмовниця веде з ним діалог на цю тему. Надзвичайно цікаві ілюстрації та оригінальний дизайн виводять світ кондитерської у новий вимір - на межі найкрасивішої мрії та реальності.

"Коли щастя є, його не помічаєш.  Узагалі про нього не думаєш. Смакуєш пишну пампушку чи наполеон у найпрекраснішому товаристві і навіть не знаєш, що нічого кращого не може з тобою трапитися. Принаймні сьогодні"

Він - філософ, вона - раціональна любителька випічки. І їх різні погляди на те, яким може бути щастя.

"Щастя минає непомітно. Сподіваєшся, що справжнє щастя буде завтра, за тиждень, власне, колись. І зовсім не підозрюєш, що проживаєш його тут і зараз. Смакуючи зі мною цей наполеон. Хоча порадив би пампушку - вона найсмачніша..."

"А зараз, принце, ти щасливий?"

"Мабуть, ні. На жаль, ні. Бо щастя неможливо відчути. Однак знаю, що мав би знати, що є щасливим, коли тут із тобою їм тістечка. Бо подобаються мені тістечка і подобаєшся ти. Але за рік чи за місяць, а може, і завтра знатиму напевно, що... що був щасливим сьогодні..."   

"...Маю за те щастя заплатити. Жахливо заплатити", - мовив принц. На що співрозмовниця відповіла:

"Моя пампушка коштує 2 злотих. Разом із корабликом 5 злотих. І може, це ще не кінець..."

"Але найгірше те, що щастя не триватиме вічно. І то, власне, так, наче його й не було..."      

"То візьмімо собі ще по тістечку і посидімо ще трохи. Ми нікуди не поспішаємо..."    

Замовили ще дві пампушки, і їли далі мовчки.     

Поява ведмедя - це, мабуть, аналогія з ієрархічною значимістю героя у світі людей, точніше величчю. І, власне, такий глобальний смуток у кожному маленькому моменті. А собачки - це спонтанне щастя, яке завжди поруч...

У кого є інші думки із цього приводу?