Решила отнести тему в раздел воспитание, так как, мне кажется, с этим явно есть проблемы у тех людей, с которыми нам пришлось сегодня столкнуться. Гуляли в Алуштинском парке сегодня и сын катался на детских каруселях - паровозик машинка и т.д, куда монетку бросаешь и каруселька двигается на месте. Так вот, бросили монетку и сел сынок в маленький вагончик, там спереди место и сзади место. Через пол минуты подходит, на вид, трехлетний мальчик и начинает туда залазить про этом тащит за собой маленького братика, по виду, ровесник моего ( 1.4), тут мама их подходит и молча наблюдает. Сын крутит руль и нажимает кнопочки, те начинают тоже лезть, Мама, так вяло одернула пару раз. Тут трехлетка у мамы спрашивает - вы сюда подсаживались? Она отвечает - нет. И катаются дальше. Хохочут и общаются. Паровозик остановился, они ушли. Сажаю сына на соседнюю машинку, бросаю монетку и тут нарисовывается мамаша с головасиком, я молчу, они просто стоят и мелкий трогает машинку, но меня это начинает злить. Если бы полезли, то я бы точно сказала, что хотим прокататься сами. Подлетает трехлетка с криком - давай и сюда подсядем. Тут мама сказала - не разрешаю, но там и места было одно для сидение, точнее, одно двойное. Вот, честно, мне не жалко, но такая наглость очень раздражает. Ну, спроси - можно мы с вами покатаемся? Но нет же, и, видимо, в этой семье практикуют это постоянно и дети считают это абсолютной нормой. Или все же я не права?
Kiro4ka 23 июля 2016, 02:26
Ви однозначно праві.
Але можна розглянути ситуацію зі сторони мами- можливо, вона нереально соромится.
Моя доня ще мала, їй ще тільки рік, але з іншої сторони - Їй ВЖЕ рік, а я ще з іншими мамочками не налагоджую контакт. Я соромлюсь в житті незнайомих людей, мені дуже важко перейти цей бар'єр. Коли бар'єр вже подолаю і знайдуться спільні інтереси, то я як душа компанії. Але з мамочками не так легко... І коли моя донечка тягнеться за чиїмось іграшками - я висмикую її відусіль... Кажу, що це чуже, не можна. Але на неї це не діє, вона не сором'язлива,як я... Вона пре і пре... І інколи моє терпіння просто уривається... Ніхто навколо не каже "це наші іграшки, не дозволяємо", чи навпаки "ви можете погратись - нічого страшного" і я просто дозволяю трохи погратись цими іграшками... Час від часу перепитую тих, хто з'являється поряд "це не Ваші іграшки?" ....
Факт в тому, що або просто мовчазно дивляться, або не дивляться взагалі і їм пофік на іграшки.
Ви маєте в першу чергу думати за свою дитину! Кажіть чітко і твердо НІ
Kiro4ka 23 июля 2016, 09:09
То може діти такі, що пруть усюди, а мама соромится, тому не гаркає ..... Або вже просто втомилась це робити, хто ж зна :smile:
planeta 23 июля 2016, 19:21
))) доверчивая простота)))) там уже все давно вошло в обиход)))
Kiro4ka 24 июля 2016, 12:42 1
Таких просто треба прощати і відпускати з миром. Нічого в них в житті не зміниться. Варто просто чітко казати НІ, щоб це не стосувалось Вас особисто