Привіт усім,
Я до Вас за порадою. Власне по темі. Морально не готова дивитись на сльози моєї доці (2 р та 1 міс), яка так сильно просить грудь. В обід пробую вкладати без груді, мене вистачає на 5 хв. Такий плач, і обіди((( (не істерика). Здаюсь, даю грудь - через 7-10 хв дитина спить. Де найти "моральний настрой" на завершення ГВ? -) Чи через 3-5 денний період плачу, який треба просто пережити, усі проходили? Мало ж хто з дітей відмовляється від груді сам. Одразу скажу, що ніхто цю роботу не зробить окрім мене, тато-бабуся тут не помічники, варіант кудись поїхати на кілька днів не для мене -)
Власне вона їсть тільки на засинання - на день, і на ніч. Вночі спить безпробудно годин 8. Тижні 2, як я перейшла спати в іншу кімнату, лактація суттєво зменшилась. Тобто з цим проблем не мало б бути. Істерик з приводу груді на людях нема, грудь не для заспокоєння. А просто як звичка - щоб заснути. Тобто якщо навчу засинати самою, автоматично відпаде і гв. Доречі якщо відлучати, то мабуть одразу і на денний, і на нічний сон? Як я поясню їй, що вдень груді нема, а вночі є. (тут метод пластря не спрацює ;-)
Інколи думаю, а може ну його..може ще погодую, мені ж не важко, на роботу поки не вихожу. Але з іншого боку, далі відлучити може бути ще важче? І доця дуже мамина росте. Начиталась молочних рік. Вони звичайно за те, щоб годувати подовше )) Навіть до 3х років. Хоча написано, що оптимальний період для відлучення 1,8 – 2,2. Воз рекомендує до 2х. Хто що про це думає? Доречі думка мам з великим досвідом годування була б дуже цінною. Чому ви годували так довго?
В теорії (внизу) все просто описано, а от як це реалізувати на практиці? (http://breastfeeding.org.ua/how/feed/bye-bye.html)
Очень важно, чтобы мама четко определилась как внутренне, так и внешне (до последней ее клеточки!), хочет она отлучать малыша или нет. В ее душе не должно быть «шатаний», страхов, сожаления или чувства вины. Подобные мысли, мамину неуверенность считывает ребенок и очень четко начинает на них реагировать тем, что еще больше начинает капризничать и «давить на жалость», все дальше отдаляя срок окончания вскармливания грудью. Надо понимать, что мама – ориентир малыша. Если мама спокойна, уверенна – ребенок воспримет все изменения нормально и сможет с ними справиться с минимальными переживаниями. Именно поэтому так важно перед началом отлучения поработать с собой, со своими мыслями, чувствами и ожиданиями. Найдите время для себя, когда вы сможете сесть и подумать обо всем этом. Не беритесь за отлучение наскоком!