Спогади про день закоханих.

14 лютого.... Чомусь, ця дата, викликає в моїй душечці трепет і я чекаю коли настане цей день. Ні не те що  аж "чекаю - не дочекаюсь", але думаючи про цей день в моїй душі, чомусь, так тепло.Цікаво, з чого б це? 

"Хм," - зухвало хмикає мій внутрішній "троль". "Хм"  - думаю я.

Прочитала допис одного психолога , де розповідається про цікавий метод :якщо в тебе є  почуття, але ти досі не можеш їх зрозуміти, спробуй задати собі низку запитань, цим самим отримаєш доступ до своєї підсвідомості і зможеш знайти відповідь.

"Треба спробувати" - думаю , і моє зухвале я, той самий "троль",  теж проситься  взяти участь. "Ну добре, починаємо!" і тут, моя бурна уява малює тітоньку з пишними формами розміру L, яка відчайдушно хоче влізти в костюм аувалангіста розміру S. Я навіть чую скрип. Знову  моє я "тролить" мене ж. 

"Я люблу тєбя, слішішь, пачіму ти малчішь, может любішь другова, ілі проста грустішь" - перша валентинка, яку я отримала, була з цим текстом. Окрім того, вона була душевно оформлена - акуратно вирізана з зошита в клітинку, і на ній були присутні дві  намальовані сраки, які тримались на ручки. Ну добре-добре, то були 2 серця, намальовані від руки.  Там навіть "лове", було написано. Продумано до дрібниць. Видно, що таємний прихильник, дуже старанно писав, а я запам'ятала  той текст з помилками. Для чого??? 

Мені здається, що в моїй голові, в моєму мозку є одне відділення пам'яті, яке не можливо стерти, або ж замінити іншими спогадами, лише дозволяється поповняти "колекцію".

Там відклались найпозорніші  моменти, наприклад, коли мені корова "запринденим" хвостом шмигнула  в "фейс" перед кавалером (він був не в курсі що мені подобається, а я була не в курсі, що листя з горіха не витирає коров'яче добриво з обличчя),або ж коли я, на спір, пробувала сечу черепахи, або коли кліщ присмоктався в саме делікатне місце. Також в пам' яті є  ще кілька передач програми з Нагієвим "окна", реклама з телемагазину "вібромасажери еліус- еліт - італія," слова пісень "Юний орел", "Піду втоплюся у річці глибокій", і ще купа всякого непотребу, який чомусь там, в резерві. Ця валентинка не виключення. Ну спитайте, для чого мені те все? Питайте! Спитали? А вам ніхто не дасть відповіді! 

Володар того відділення той самий "троль", який в самі пікантні моменти, видає той, чи інший спогад. 

Ок йдемо далі по спогадах. О! Наше з братом день народження. Народились ми кілька днів після дня закоханих і сестрі старшій дали волю вибрати нам імена. "Тут тітка Валя їй, чимдуж, допомогти хотіла:" Минув ось день закоханих,-вона це говорила - щоб гарно та логічно виглядала ця картина, давай назвемо двійню: Валентин і Валентина " Мій внутрішній троль  гиржить як кінь, аж заливається . Дякую, сестричкою , що вибрала інші імена для нас. Не дарма я тобі вірша присвятила. Віддячую як можу. 

Так, що там далі? Оооо, школа, старші класи, поштова скринька в виді серця посеред вестибюлю. Можна відправити анонімно валентинку. І це прекрасно.

Он Янка, з восьмого Б, їй ніхто ж не відправить. Їй хлопці копняки дають, дівчата насміхаються. Що ж. Йду на пошту, вибираю найкрасивішу валентинку, за 2,50, і підписую. Пишу що вона найкрасивіша в світі. Відправляю. Горіти мені в пеклі за це. А ні, не мені одній. Янка то 3 валентинки отримала, і всі анонімно. Значить, не я одна. Хух. Янка повеселіла. Скільки треба для щастя? 

А  он Ірка, яка з мене насміхалась, що я доношую речі за сестрою, отримає по заслузі... Хоча...Ні, не отримає. Не хочу нічого відправляти, бо одразу подумає на мене... Ой гвалт! Ірка отримала валентинку в конверті з текстом "ти товста свинюка". Вона плаче, її подружки сміються за спиною. Теж мені дружба. Хм, хто додумався їй помститись? Видно, не одній мені допекла. Справедливо. 

Олеська. Минулого року отримала 15 валентинок! Треба цього року її перегнати. Я то знаю, що вона сама собі штук 5 підписала. Я теж собі підпишу,4 штуки. Тадам! В мене в цьому році 13! Ее! Не я то писала, в мене інший почерк! Не треба тут, "ля ля" . Ну і що, шо я отримала 4 однакові валентинки з однаковим почерком. Не я то! (Конспіратор з мене так собі.) 

О! Іван з 11А класу. Його називають всі "шлангом", а він мені подобається. Блін, не знаю  чому. Він високий, худорлявий, в нього гарні очі... Написала йому валентинку, кинула після уроків, щоб ніхто не бачив.  Ех, завтра в нього 7 уроків, після 3 і 4 уроку, наші класи пересічуться на перерві. Я знаю весь його розклад на пам'ять. З його кепкують хлопці, а він, мабуть, і не знає, як мені  подобається. Анонімно все, бо з сорому  палатиму. Ні, не признаюся, а раптом буде сміятись. Ех. 

Цікаво, чого це Русланчик мені "бісики" пускає на уроках. Чого це він так підозріло підморгує мені. Хм - хм. 

Побившись черговий раз з братом, він мені видає "а знаєш я скільки валентинок від твого імені відправив?"Ох йой. Бідний Русланчик і всі інші. Брат продовжує"А Ірці я відправив, помстився за тебе!"  Мій герой! Йди поцілую! Мааам! Я його поцілувала в щічку, а він плюється!!! Веееее! 

  А шкільні вечори до дня закоханих. Зараз таких немає. А тоді..... Чекаєш, волосся крутиш на воду з цукром, в мами просиш тіні ruby rose, і летиш на крилах на вечір в передчутті а раптом він мене запросить на танець. А він не прийшов. Вечір перестає бути чарівним. Йдеш додому, бо мама відпустила лише до пів 10, адже вам, з братом, лише по 13, підрости треба. Саме в цей час починається дискотека. Твоя ціль - пройти максимально не поміченою. Пробігаєш повз, щоб не бачили.  Ой))))) 

Фух, добре шо в універі немає цієї сопливої скриньки.

Смс :" Вийди до пам'ятника, хочу тобі валентинку подарувати". Вах, як приємно!

Ах ти ж балабол, в тебе в руці ще 30 таких же ш валентинок і підписані Інна 10 п, Оля 22 м, Алла 13 д.! Валентинка "доживає" до найпершої урни. Скрізь блок! Те ж мені, друг. Дзуськи тобі, а не зошит з лекціями. 

2 місяці, як  живемо разом з майбутнім чоловіком.  Скоро цей день. Цікаво, що подарує? Треба прибрати в шафі, он який безлад. О, а це що за труси і халатик? Витягую те добро, тримаючи кінчиками пальців, несу до коханого  в гараж, розмахуючи :"Ей, яка це хвойда забула? Ти б хоча б прибрав!" "А  бірки тобі ні про що не говорять?" "Ой, пардон, я зроблю вид,шо не бачила, запакуєш?" Сором. 

Наші дні. Традиційний торт в виді серця. Холодець - улюблена страва чоловіка. Букет квітів і цукерки. Не в честь свята, а просто щоб нагадати один одному, що кохаємо.

На душі стає легко та світло. Все таки в юності було чудово - всі ті валентинки,перша симпатія, всі ті дрібнички приносили мені радість і щастя. Ці спогади я збережу в пам'яті. (Дякую тітоньці з розміром L, що таки влізла в костюм аквалангіста - мою підсвідомість, і випустила всі ці спогади!) 

Внутрішній" троль " затихає. Йому стає не цікаво.  Ми прощаємось, але не надовго, адже скоро день народження, потім свято весни. Щасливо! 

Дякую, що дочитали до кінця! 

А які цікаві спогади маєте ви? Які оригінальні подарунки отримували? Валентинки?