Писала, писала, так довго і так багато, тиць не туди і все пропало) стр. 3

Привіт всім. Приймати участь в конкурсах це дуже дивна для мене річ, але я спробую. Аже тема класна, погодьтесь.  Підтримайте мене, якщо  частинка цього теплого дня передалась до вас, або ви хоч раз  посміхнулись поки читали. 

Мій день не сповнений надзвичайними подіями, подвигами, чи красотами заморських країн, нажаль, адже я це все сама страшенно  люблю! Натомість, розкажу як пройшов самий звичайний день у звичайній родині коли  мамі випадково дали додатковий вихідний. 

Дія перша:- невелике місто, в центрі України,  п'ята ранку, у  домі вже двіжуха. Мама, тобто я,  вже феячу на кухні. Діти чоловік, кіт, собаки... Всі хочуть і щось смачне. Мультя варить кашу,  хлібопічка замісила порошок з пакета + желейна цукерка і порція кексів готова. По секрету всьому світу, це самий кращий кекс, а всі інші- ну таке, не вийшло одним словом, швидко але не смачно. Ну а каша як каша, толку її фоткати.

 Сьогодні у нас самий звичайний літній день і як завжди  треба встигнути кругом. Будимо дітей, які звечора наганялись і це буде не просто підняти в таку рань. 

Це моя доця Лолітка, сьогодні вона буде героїнею ОДНОГО ЛІТНЬОГО ДНЯ бо найкраще виходить на фото і любить фоткатись, навідміну він всіх нас. 

​​​​​​Підйом!!! - Скільки не говори, хоть в рупор кричи, а всі сплять сном правєдніка. Але ми маємо чарівну фразу:- "Хто їде з дєушкою на дачу?".  Це спрацьовує завжди, бо з дєдом цікаво він у нас Макаренка і Сухомлинського зачитав до дир і часто апелює цими книжками перед нами навігласами, коли наш виховний процес дає сбой. 

Тут ми виконуєм умову конкурсу, кому не видно, там є кодова фраза на конкурс. 

 Далі, хай вибачають зоозахисники і особливо вразливі люди, але з котом ми скрізь, навіть на горшку. Кіт звик бо донька його викормила піпеткою з пятиденного віку і він тепер думає що вона його мама-кицька, кругом слідує за нею. Так у нас щоранку.  в дорогу. 

Якщо пропускати матюки які приходили в голову поки ми обминали численні ями і вибоїни, то їхали ми мовчки ні про що не думаючи. Але ось воно місце де народились мої батьки, де росла я і де мої діти можуть відчути волю, побігати босоніж, зїсти немиту зелепуху,  запити молоком 4% жирності і сахарне печиво (хліб намочити водою і кинути в мішок цукру) і нічого їм при цьому не буде, ні кашлю, ні кольок, ні висипу. Ттт. 

Дія друга: Село далеке від траси. Нас уже чекають. 

Тут живуть працьовиті гарні люди, які трудяться як бджоли, щоб мати копійку, наладили трансфер в місто -герой Одессу екопродуктів, з цього і живуть бо роботи у селі немає. Треба заїхати привітатись і розпитати головні новини і основне що робиться у лісах, полях і на городах, бо ми самі полюбляємо ті екопродукти але на блюдечку їх ніхто не принесе, так що треба закатати рукава і попрацювати, але ми всі змалку привчені то нам не важко.   О, доречі це наш дєд. 

І це наш дєд,  фото старе стоїть на аватарці, вставлю, бо просто люблю це фото.І це він теж, поки ми жуєм бліни, дєду нада освіжитись.  Після сніданку хто куди- по інтересам. Син з племінником з металошукачем на копи у сусідній город.  ось такий улов нарилиЗвичайно, планували знайти скарби гетьмана Мазепи,  цього разу не вийшло але хоть щось) Ну а потім кататись або дурачитись. Хлопців два а вєлік один. Тому одному велосипед

а другому український сігвей і батут з панцирного ліжка.  А доця тим часом з бабушкою годують гусей, катається на гойдалці або побігла до подружки. Тут воля, тут безпечно, головне не лазити по деревах вище мами, ну і пісочниця, куди ж без неїА це я. Перед тим пройшов дощ і все село на грибах, тому ми з самого ранку і не мали спокою, це основна задача перевірити наші місця,  спочатку у мене не густо, а ходити в чоботах у 30 жари це жесть. Але я боюсь  повзучих гадів тому я краще так. це маслята, їх ніколи нема в  таку пору, але це літо якесь аномальне, і я наткнулась на одну сімью. Ну а далі пішли жовті яічніки, чи як їх там називають. Ми пізно приїхали, в лісі одні переростки але гуртом таки щось знайшли.   Ще покажу папину пристрасть. Голуби. Раніше батько не мав часу ними займатись, але як вийшов на пенсію зробив собі приємність. З другом зробили собі місце для релаксу. Кажуть прибуткова справа)))) але... Є дорогі пташки, є просто красиві, когось продають якихось міняють, як раз на корм і добавки вистачає, ну так у всякому випадку кажуть моїй мамі.

Тим часом ми находились, діти набігались, треба трохи відпочити і пора збиратись додому.  у нас благоустрій ще в процесі, маємо що маємо. 

Ну і гриби не ждуть, пора додому. Тим часом папа моїх дітей, він далекий від села, його ці сєльські прелєсті не дуже радують, йому треба двіжа, бубнів циганів з ведмедями...Телефон сто пропущених,  виявляється що у нас сьогодні званий вечір, він готується.  І  щоб ми бігом повертались бо в місті свято- випуск у школах і відкриття оновленої площі міста, ми по любому туди ідемо. 

Третя дія:- місто, друга половина дня. Вродило називається. Спека, по спині тече, але оце все переробити требадобре що є морозилка, бо катати це в банки в таку жару, вище моїх сил. Тим часом настав вечір. 

Дія четверта: 19.30 центральна площа міста.

Цукрова вата, від папи, це так щоб замурзатись одразу як прийшли ну і фотосесія від мамиВипускників ми толком не бачили, бо сила силенна людей на площі, але ми їх чули). У нас натомість, променат по парку і чекаєм головного дійства, концерт Нєангелів і відкриття нових фонтанів, тобто культурно проводимо час. Фото не моє а з вайбера, прислала мама дєвочки. Моя ж доця чекала коли відкриється карусель і більше їі нічого не цікавило. Дочекались! Концерт супер, звук як завжди поганенький, людей тьма. 

І ура, фонтани! Так довго будували цю площу, з такими проблемами і труднощами але,  вночі тут прекрасно. Таких фонтанів у нас ще не було, забавлялись бігаючи між струйками і старі і малі. 

Намокли, переодягнулись і дочекались каруселі

​​​​​​Все, пора додому.    Тим паче бабуся з дєдом з концерту йдуть раніше і забирають дітлашню до себе,  дві казки прочитали і спати.  А ми з папою  ще на каву, по дорозі у нас є гарне місце.До того ж  нас річниця весілля виявляється була пару днів тому а ми і не згадали і були у різних містах. Дітей роздали, спека спала, часу до ранку повно. Так що нема як спати, поки ще не старі і древні, треба ж і якусь романтичну вечерю придумати, тим паче що папа готувався.   Дякую всім хто найшов у собі сили дочитати мій опус до кінця.  Гарного всім настрою і побільше вам в житті  цікавих днів, про які хочеться розказати і приємно згадувати.