І знову привиди :)

До вашої уваги ще один розділ із моєї книги "Прогулянки з привидами". Одна з популярних чернігівських легенд

ПРОКЛЯТА КОЧУБЕЇВНА

Спускається ніч, огортає темним простирадлом кожен закуток старого парку... Промайнула між дерев біла сукня, почувся вдалині ледь чутний жіночий плач і стогін – ніби вітер прошелестів у верхівках дерев. А за хвилину все вже стихло, і примарне видиво зникло біля стін старовинної козацької кам’яниці.

Мабуть, кожен старовинний будинок має свої легенди, пов’язані з привидами. Неупокоєні душі колишніх господарів, безневинні жертви, прокляті злочинці... Наприклад, у Європі кожен поважаючий себе замок

повинен мати таких примарних мешканців. Самою лише старовинною архітектурою в наш час туристів не заманиш! Розповіді про привидів для мешканців Чернігівщини – не в дивовижу.

Одна з найвідоміших легенд – про неупокоєну душу Мотрі Кочубей – юної коханої Івана Мазепи. За свою любов до гетьмана нещасна Мотря була проклята своєю матір’ю і тепер змушена вічно блукати, не знаходячи собі спокою. Адже, за народними віруваннями, сила материнського прокляття настільки велика, що жертва його не знайде собі спокою ні на цьому, ні на тому світі. Проти кохання гетьмана та юної Мотрі, яка до того ж була його хрещеницею, виступали і її батьки, і суспільна думка, і церковна мораль. Їм так і не судилося бути разом. Пізніше Мотря таки вийшла заміж, а дні свої скінчила в одному з ніжинських монастирів. Втім, народна уява не могла допустити, щоб велике і трагічне кохання закінчилося так буденно. І з’явилася легенда...

Кажуть, що привид Кочубеївни, проклятої матір’ю, тепер охороняє  Мазепині скарби, сховані нібито у підвалі будинку полкової канцелярії на Валу. Чернігівцям ця споруда більш відома як „дім Лизогуба”. Будинок звели наприкінці XVII століття. Тоді він і справді належав чернігівському полковнику  Якову Лизогубу. По його смерті вдова могла продати будинок Мазепі. Після опали гетьмана будинок, очевидно, конфіскували і передали полковій канцелярії. Щодо переходу будинку від Лизогуба до Мазепи є ще одна легенда, але вона вже зовсім не вкладається в історичну хронологію тогочасних подій. Зате добре ілюструє народні забобони. Розповідали, нібито Мазепа за допомогою своїх чаклунських здібностей так зачарував Якова Лизогуба, завітавши до нього в гості, що господар сам подарував гетьману власний новенький будинок.

А от свої скарби Мазепа, якщо вірити легенді, звідси вивезти не встиг. Тому й стереже їх уже триста років привид нещасної Мотрі Кочубей. Розповідають, що кожного року, в ніч на Успіння Богородиці, 28 серпня, коли ще не заспівали перші півні, Мотря ходить навколо будинку.  З’являється вона рівно опівночі, вся в золоті, з розпатланими довгими косами, що спускаються їй на плечі. Дівчина слізно просить всіх зустрічних перехрестити її і тим зняти материне прокляття. Проте, ще й досі такого сміливця не знайшлося – всі, охоплені жахом, втікають від привида. Проблукавши до ранку, Кочубеївна зі стогоном зникає за стінами старовинного будинку. А скарби Мазепи ще й досі ніхто не знайшов. Тож, мабуть, привид – сторож надійний.