В кожного в житті настають моменти, які важко описати словами. Такі моменти були і в мене.
Наприклад, збираюсь я на важливу зустріч, на призначений час. Все сплановую звечора. От прокидаюся дуже рано, збираюсь, є багато часу, і тут настає цей момент. Цікавий такий.Знаючи, що я маю вдосталь часу, я втрачаю відчуття самого часу. До зустрічі ще дві години часу, добратися займає пів години. Отже ще година тридцять є в запасі. І тут мені "стукає" в голову спекти пирога, закинути в хлібопічку хліб щоб завтра не пекти, прибрати робочу поверхню на кухні опісля, закласти в пральну машинку плед "на відстрочку", помити дзеркала, перебрати речі в сумці, посидіти в інтернеті, а потім накрасити нігті,стерти лак, бо колір не до вподоби, накрасити знову і не давши застигнути лаку , витріпати коврик біля вхідних дверей,залишивши на ньому половину лаку. І вже перекрашувати не будеш, бо до зустрічі залишається 30 хвилин, і згадуєш що забула зробити ксерокопії важливих для тебе документів.
І тут настає цей веселий момент, який важко описати словами! А тепер спитайте мене, навіщо пиріг та хліб "на завтра", якщо їжі повно? Якщо я їх можу спекти після зустрічі? Навіщо саме в цей день прати плед?Нігті не могла вчора намалювати, та взагалі, їх так обов'язково малювати? Дзеркала мити? Ну спитайте мене - навіщо? ! Питаєте? Так от, вам ніхто не дасть відповіді!
От біжиш - летиш, згадуючи всі молитви які знаєш. Встигаєш! Але те, що переживаєш нічогенький стрес і не можеш зрозуміти для чого було те все робити? Для чого ? Як можна назвати той момент, коли тобою "носило"? І плачеш, і сердишся на себе, і багато слів нецензурних крутиться в голові. Але щоб конкретно описати цей стан - не виходило.Так як це все відбувається за лічені секунди.
На щастя, або ні, знайшлася фраза, яка поселилась в моїй пам'яті навіки. Було то випадково.Був ранок і ми з братом їхали в місто, на базар . В базарний день в нашому селі завжди ажіотаж та" лотерея" на рахунок "влізу в автобус чи ні. " Зазначу, що погода в цей день була безсовісно паскудна. Паскудна настільки, що сніг при плюсовій температурі та сильному вітрі щедро поливало дощем,як і людей, що чекали на зупинці заповітний автобус. Але люди зігрівали себе бесідами - контингент таки базарний : бабки, жіночки та ми з братом за слухачів. Розбавив цю компанію дядько Василь, "місцева знаменитість" .
Сам дядько був порядний, не пиячив, але після падіння з висоти на будівництві, в його голові пішов певний збій. З тих пір він здобув "славу" місцевого дурника і міг щось незвичне "вчворити". Міг ходити босим зимою, або ж викликати поліцію,, признавшись у вбивстві сусідки баби Мані, яка в той час собі спокійно копала картоплю і не підозрювала що її вже того,пропіарили, та наступний тиждень її ім'я та ім' я її сусіда не сходило з уст місцевих ЗМІ , бабок - цокотух, а потім в сільських" легендах-переказах" закарбувалось навіки. Коротше,Василь був колоритною особистістю.Та кликали його всі просто - Вася.
В той базарний ранок, настрій Василя був як і погода. На привітання він єхидно перекривив дитячим голосом "доблийланок" і демонстративно повернувся до всіх спиною, мовляв , не гідний простий люд його присутності. Бабки почали шептатись, а ми з братом дивились в сторону де стояла місцева "зірка ". Не те що ми були фанатами, ні. Просто невідомо звідки з'явився котик, чи то киця, яка почала тертись біля ніг Васі. І ми з цікавістю почали спостерігати реакцію дядька. На диво , він подобрів і завів діалог з котом."Що, котику, живеш , як я, сам і ніхто тебе не розуміє? Скажи ж що краще самому, здались тобі ці люди?" І котик почав підм'явкувати і подався по дорозі, в край вулиці, геть від Василя. Але той не хотів так просто відпускати свого нового друга і подався за ним. І всі , хто стояв на зупинці, провели Васю поглядом в той бік, де з' явився автобус.Місцевий вид транспорту оминув Василя, обляпавши дядька з ніг до голови мокрою, сніговою "кашею" , прогнавшись вулицею, різко загальмував на зупинці що аж люди в ньому синхронно похитнулись. Грузившись в транспортну "концерву" ми почули "пікантні "словечка зі сторони де знаходився дядько Василь. Постоявши на місці пару секунд, він стрепенувся і замахав руками, на що мій брат вигукнув попереджальний звук "о-о-у", а після видав фразу "А тепер Вася буде бігти!" І після весь автобус і всі хто "запихався", почали спостерігати як Вася біг, розмахуючи кулаками і кричав дуже непристойні слова, впереміш з погрозами, адресовані водієві автобуса...
Тепер кожен раз, як я кудись не встигаю, мій внутрішній голос, витягує з пам'яті цей спогад і "тролить" мене, прокручуючись в голові по кілька разів : " І зараз Вася буде бігти" ,мовляв, я ще той "вася" що докотилась до такого. І тепер в мене не плач і не відчай, а сміх і маленьке виправдання, яке заспокоює "Вася тоді встиг - значить і я встигну!"
P.S. розказала подрузі цю історію, а вона (подруга) в мене майстер з запізнень.Через кілька днів дзвонить, гиржить, каже " Ну тебе в баню , тепер і в мене "вася бігає в голові"".
Lorelea 8 января 2019, 17:53 2
Забавно :) i бiльш стилiстично вивiрено, нiж попереднi iсторii. ,я теж собi. ,,такi ,епiзоди нотую, коли бачу щось кумедне
Divashka 8 января 2019, 18:39
Дякую. Я старалась. Ще помилки виправлю як матиму час.
krem12365 9 января 2019, 00:57
:joy::thumbsup: Знайомо)))
OLGADIDI 9 января 2019, 17:47
Читаю ваши истории - нравится! Рада, что вы пишете! И к тому же я не знала, что здесь есть такое сообщество - буду знать куда зайти, почитать, отвлечься. Спасибо!
Lorelea 9 января 2019, 18:19
а сообщество появилось только вчера :). Как раз в комментах к теме автора и проскочила идея.
OLGADIDI 9 января 2019, 18:21
Да, я помню ее идею, но когда рассказ был уже отнесен в сообщество, мне показалось, что я что-то упустила. Я не знала, что это новое сообщество
OLGADIDI 9 января 2019, 20:07
Дивашка, я поняла, почему вы мне сразу понравились и чем вы меня "взяли" - лёгкостью написания! У вас есть это главное, и никого не слушайте - пишите.
Отдаленно, мне ваша легкость напоминает великого Дюма (отца, был еще сын)
Это такие ощущения, как будто ты ныряешь в историю, и все! букв ты уже не видишь...ты будто смотришь.
Не подскажу про ошибки, знаки препинания, стиль..но все это наработается, вы главное, не остановливайтесь.
Divashka 10 января 2019, 16:38
Дякую вам за підтримку!! Дякую Lorelea за те що спільноту створила. Що ж буду пробувати писати далі. Будуть успіхи - буду ділитись!
Ksanna 29 мая 2019, 12:24
Смешно написано и красиво, но вот слово "Грузившись" так ухо резануло, груз по украински вантаж. Вы наверное имели ввиду загружаясь, по украински будет завантажуючись. Но я конечно не спец в укр. языке)))
Divashka 29 мая 2019, 12:40
Хоча. Сорі.не виправлю. Так задумано. Наші маршрутки везуть людей як груз....
Ksanna 29 мая 2019, 12:43
Может и так не спорю, говорю не спец, просто, когда читала, то это слово прочитала несколько раз, и в голове пронеслось, что как будто, что-то не то.
Divashka 29 мая 2019, 13:11
Все добре.дякую що зауважили. Буду уважніше писати текст