Ваха. Завершення історії

Після новорічних канікул ,Ваха таки явився в школу.Високий, чорнявий, він витягнувся - це було видно якраз по тій злощасній куртці , яка вже стала помітно малувата  .

 Якраз в цей день двоє однокласників принесли цукерки в честь  свого дня народження. Роздавши всім частування, один з іменинників витягнув з торби новорічний подарунок з цукерками і демонстративно вручив його Людмиді Степанівні .Після уроків ,я прибирала в класі, а  Людмила Степанівна  попросила кликнути Сашка . Він повернувся і вчитель віддала подарунок зі словами " Бери,  занесеш братику , скажеш дід мороз передав ".І Ваха , сховавши пакунок в портфель погнав додому, а я подивилась запитально на керівничку ."  Сім*я в них неблагополучна. Іноді їсти не мають . Мама його знову запила , а тато взагалі в сусіднє село втік до іншої ,  ото єдиний порятунок бабуся - хоч іноді їсти зварить  .Сама ж бачиш, Сашко хоч і здоровило з виду, але хворіє.Його тому і в школу в 9 років віддали бо хворів дуже. Бідний він і його братик .Віддала я цукерки - хай хоч меншенький порадіє, може їм цього року взагалі нічого не дарували... "- пояснила вчителька. Весь вечір я думала за Сашка і його братика. Раділа що їм цукерки дістались ,уявляла як малий  зрадіє подарунку...

Одного разу  з Сашком сталась велика неприємність.І ця неприємність носила ім*я Таня.Вона вчилась в нашому класі. З нею ніхто не наважувався товаришувати , через її скажену маму. Не так дівчата , як хлопці боялись її зачепити.А після історії з Вахою взагалі обходили стороною.Сама Таня, була дівчинка  симпатична,голубоока , з ямочками на щічках , тиха,спокійна, трохи невпевнена.Якось я сиділа біля неї  і вона повідала, як п*яний тато виганяв маму і Таню з хати. Вночі.На мороз.І як вони босі бігли селом до бабусі по снігу , який дуже пік в ноги.Іншим разом вона розказала що тато переїхав в сусіднє село і вона їздить в гості до нього по вихідних. І що мама його ненавидить , а бабуся просить пускати Таню до тата. Батько все таки...

Повернемось до неприємної історії Тані з Вахою. Був теплий вересневий день .Перерва.Ми грали квача на траві. Всі роззулись. Роззулась і Таня, знявши свої чорні туфельки на низькому каблучку.  Кинула туди  куди й  інші.Один туфель "не долетів " трохи. І саме Ваха мав необережність наступити на нього .Туфлик хряпнув під "лапою" Сашка, а Таня заплакала. Так і не добула до кінця уроків "почалапала "додому боса.Була п*ятниця і наближались вихідні. Всі вже й забули за той інцидент.Та в понеділок інцидент нагадав за себе ...В вигляді мами Тані, яка влетіла в клас посеред уроку розмахуючи  тим самим туфликом Всі затамували подих , а мама Тані  зашипіла до Сашка : " Ах ти ж вилупок! Я тільки туфлі їй купила, а ти зламав! Ах ти ж здоровило таке!!! Віддай мені гроші за туфлі!"-проревіла вона. "Може ви все таки до його батьків підіть  - невпевнено запропонувала вчитель - він ще ж дитина" "Хто дитина? - ще голосніше захарчала мама - Цей бугай? Е ні!!! Він і відповідатиме!! Ходила я до його мами, я щойно звідти! Знаєте , знаєте що вона мені тоді сказала??? " І мама Тані дуже нецензурно залаялась , цим самим пояснивши куди її послали. Ми запитально глянули на керівничку, але судячи з її виду, вона боялась маму Тані не менше за нас .Вона просто заплющила очі і трусьнула головою." Так і сказала мені !!!Головне лежить п*яниця, навіть встати не в силах !- продовжила скажена мама - Хто ? Хто тепер мені відкупить туфлі?? Га?  " І вона , неочікувано для всіх, ляснула туфлем прямо в обличчя Вахи. "Ось тобі ! Ось тобі скотина, за те що зламав ! Ось тримай за твою маму алкоголічку ! Ось тобі ! Ось! Посилати вона мене буде ! А знати будеш як чужі речі ламати!".

Сашко закрив обличчя руками .Чорт забирай!. Його ніхто не захистив!Ми всі сиділи як миші і мабуть кожен молився аби йому не влетіло від Таниної мами.Навіть вчитель , яка  від страху завмерла- в неї трусились руки .Коли  скажена  мама вилетіла з  класу ще хвилин 10 стояла мертва тиша, яку сколихувало схлипування Сашка.А ми всі по черзі оглядались на останню парту де він сидів. Всім було шкода Ваху ...

Вчитель  почала писати тему уроку , а ми все оглядались .Після уроку  я підійшла до Тані ."Тань, він же ш не спеціально тобі зламав , всі ж бачили" - затягнула я . " Я знаю, я казала мамі, вона не стала мене слухати "- тихо відповіла Таня. Я відійшла.

Після уроків Ваха пішов додому і не з'являвся в школі наступний місяць. Про тривалу відсутність учня в школі повідомили директору.  Зібрали нараду  де було вирішено наступне: кілька вчителів разом з керівником класу підуть додому до Василенків і особисто проведуть розмову з батьками та учнем. Після"відвідин"  Ваха таки повернувся в школу, але не надовго. Через кілька місяців його  сім'я, а точніше мама, менший братик та сам Сашко, переїхали в далеке село. Причина була  цікава. Та й взагалі цю геніальну ідею подав новий співмешканець мами.  За його порадою продали будиночок  бо жити не було за що і за половину грошей в забитому селі  купили інший  навіть кращий будинок, цілі хороми, якщо порівняти . Стара хатина навіть цінності ніякої не мала, так як новий господар одразу розвалив її. Інше діло гарне місце і сама земля, яка в пригороді коштує немалі гроші. От тому і продали, ще й залишилось  на прожиття (або ж на пропиття). Яка різниця в якому селі жити або ж пити. Були б гроші. Отак Ваха покинув наше село... 

Минулого року я його зустріла,  в рідному селі. Не впізнала спочатку. Скільки ж часу то минуло. Йду, значить, вулицею, а мені "добридень" каже  якийсь мужчина. Я тільки розкриваю рота щоб відповісти і торможу... "Ваха,ти?" - вскрикую-"ану, засранець, ходи сюди!" - і ми дружно обіймаємось. Починаємо згадувати шкільні роки. Я його розпитую як він живе , він розказує. Балакучий такий став. В школі не можна було й слова витягти. "Яким вітром ти тут?" - питаю. "Живу я тут , в бабусі своєї"." Як добре що дива ще твоя бабуся" - щиро радію за нього- а братик твій з мамою? "" Вигнала нас мама, і мене, і брата -  він відповідає веселим тоном- а бабця до себе прийняла, добре що хоч так, та і батю маємо можливість бачити. Він живе тут." " Тут? - дивуюсь я і продовжую - З якого дива? Раніше він жив взагалі в інших краях. "" Та одружився мій батько. Ніколи не вгадаєш на кому....На Танькиній мамі! "- і Ваха закурює цигарку." Жартуєш  "- мої очі округлились до таких масштабів як і тоді в першому класі-  з ким-ким, зі скаженою? Та ну? " "Ага, саме з нею! - затягується Ваха і через секунду ми вибухаємо реготом." Анекдот дня "- не перестаю дивуватися я - дав же Бог тобі мачуху... Ваха, за які гріхи? " І ми знову регочемо." Та я до них не навідуюсь, здались вони мені. Одного разу зайшов до тата, так вони як налетіли на мене що більше я ні ногою туди. Нехай самі собі там колотяться. Батька я і в іншому місці побачити зможу. " " Ваха, а де працюєш, чим займаєшся, як на любовному фронті? "- завалюю його питаннями." Так підробляю зараз в колгоспі. Їм якраз потрібна підмога  в жнива. А скоро в АТО піду. Он комісію вже пройшов. Годєн! "- гордо  заявляє він." Саш, ти серйозно?- морщусь я - може сховався б десь? "" Е нє, хочу йти. Там обіцяють дати житлову площу, або ж шмат землі. Хоча б щось зароблю, що мені втрачати. Он моя не пускає, каже щоб не йшов, їй родити скоро. А я сказав - піду!!! Як тільки повернуся - женюся!! "" Ти станеш татом? Вітаю! А чому ж не розказуєш такі новини??? І чому женишся після, а не до?? "" Та вона не від мене вагітна. Ми зійшлися коли вона на 5 місяці була. Живе з мамою. Я одного разу так напився, що в школі всі троянди зірвав з клумби і приніс їй до ніг. Так вона мене ними побила. Зато теща майбутня за мене заступилась  і спати вклала. Головне, прокидаюсь  зранку, голова тріщить, нічого не пам'ятаю. Дивлюсь троянди по вазах стоять.Багато так. Я вже думав що помер. А нє. Заходить тьооща і наливає похмелитись. Я, якщо і помер, то в той момент воскрес. "І він знову регоче, а я морщусь." Знаєш, там   в АТО, наш однокласник  зараз воює? Той що Виговський. " Згадала Виговського. Ще один з непростої сім'ї." Хлопці - хлопці  як так?  Це ж вам не в розбійників гратись..."

" Та все буде" пучком" -ми ще й в одній бригаді будемо, задамо всім жару !  Побачимось на зустрічі  випускників!!! "

" Бережіть себе, хлопці. Вітання однокласснику від мене! "

І ми розходимось. Йду швидко. В голові купа думок..На серці так... Не дуже .. Купа питань ... Чому? Як так? Для чого? Для кого? Що буде потім? 

Чекаю з нетерпінням зустріч випускників. Залишився ще рік . Надіюсь побачити всіх живими і здоровими!