Цікаві книжечки для маленької дітвори. На підтримку конкурсу в категорії 0-6 років.

Доброго дня, шановне товариство цінителів прекрасного.

Мене звати Люда, я щаслива мама синочка Богдана, якому зараз 3,5 рочки.

Цікавитись книгами син почав досить давно. Ще в рік він активно погриз збірку колискових, а згодом розірвав Айболита. Заради справедливості варто написати, що коли була порвана остання сторінка, син вже напам'ять його знав, тож мені було спокійніше на душі. Скотч виправив ситуацію. Син вгамував свій інтерес до роздирання і розгризання книжок. Але не до самих книжок. З того часу наша бібліотека суттєво збільшилась.

Поповнення нашої бібліотеки також відбувається завдяки Книжковому Клубу. Я дуже люблю читати огляди гарних книжок, дізнаватись про новинки, читати особисті враження дорослих і дітей. Це просто чудова спільнота.

Хочу теж приєднатися до прекрасної ініціативи і показати свої книги.

Перша книга стара. Старішого в нашій бібліотеці немає. Дійсно з'явилась досить давно в нашій бібліотеці. Видана  2009 року видавництвом Ранок. Історія про маленького баранця, що шукав ліки від застуди для білочки, прикрашена яскравими і добрими ілюстраціями. На додачу до цього, ще й складається як пазл.

Друга книга – позичена з нашої міської бібліотеки. Видавництво Школа, автор – Сергій Цушко. Вона мене вразила різноманітністю віршів. Це невгамовні, кумедні, хоробрі, сонні, смачні, ввічливі, пустотливі, кмітливі, хвостаті, бджолині, пернаті, мокрі, морські, морозні сторінки з гарними віршиками. На додачу ще й абетка з віршами та патріотичний віршик.

Третя книга у весняних кольорах наша улюблена – Де спить рибка, автор Ірина Токмакова, переклад з російської Галини Манів. Видавництво Махаон-Україна.

Ця книга подорожувала разом з нами в лікарню декілька разів. Оскільки вона захоплююча, наповнена такими теплими малюнками, вірші так глибоко мене зачепили і це передалось сину.

Четверта книга нова. Велика книга казок, видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017 рік.

Ця книга дійсно вражає розмірами і яскравістю ілюстрацій. Найулюбленіші історії сина – просто Стаську та страховиськ, Маленьке поросятко та Бузковий вовк.

Так, тепер інколи вночі я чую, як мій син несміливо завиває. І я точно знаю чому)))

А маленьке поросятко таке кумедне і водночас сміливе. От Бузкового вовка я особисто не люблю. Це дуже велика казка, я втомлююсь, а син вимагає дочитати, інакше спати не хоче.

Дякую за увагу.