Пригоди Даринки та Краплинки

     День починався чудово . На дворі  яскраво світило сонечко, за вікном весело щебетали пташки, а з кухні плив запашний аромат чаю і млинців з полуничним варенням.

– Доброго ранку, матусю! – пролунав дзвінкий голос Даринки.

– Доброго ранку, донечко, – відповіла мама, – швиденько вмивайся і снідати.

    Даринці дуже подобалося заходити до ванної кімнати. Її завжди приваблювали різнокольорові скляночки з шампунем і рідким милом. Вона відкрутила кран і вже підставила руки, щоб набрати в долоні водички, та її погляд привернула дивна прозора цяточка на дзеркалі. Вона лагідно посміхнулася і підморгнула дівчинці.

– Ти хто? – розгублено запитала дитина.

– Я – Краплинка води. Живу у вас у ванній, буваю на кухні, допомагаю, коли ти чистиш зубки, миєш посуд чи просто поливаєш квіти. Ти добра, працьовита й охайна дівчинка. Давай товаришувати?

– Із задоволенням, –  відповіла Даринка, і вже через декілька хвилин вона пила чай з млинцями, а на підвіконні у маминому кришталевому графині  сяяла посмішка її нової подруги Краплинки.      

Після сніданку друзі вирішили піти на прогулянку у парк. Гратися з Краплинкою було цікаво і весело, але день був такий спекотний, що дівчинці захотілося пити.

– Не хвилюйся, Дариночко, неподалік тече річка, у ній ми і наберемо води для тебе.

– Що ти, подруго! Мама розповідала, хоча в річках, озерах,морях та океанах води дуже багато, та вона не придатна для пиття, адже у ній живуть мікроби, які шкодять здоров’ю людей.

Про мікробів Краплинка почула вперше, раніше вона вважала, що скрізь вода однакова.

– Якщо не  можна пити з річки, то , можливо, нам допоможе літній дощик. Гайда до Райдуги, вона все про нього розповість, бо з’являється на небі після дощу.

– Тітонько Райдуго! – звернулася до веселки Краплинка, - чи не знаєте ви, де знаходиться дощик? Нам потрібна його допомога, щоб напоїти мою подругу.

– Діти, не можна пити дощову воду. Краплі, падаючи на землю, збирають у повітрі пил, бруд і мікроби, – зауважила різнобарвна красуня.

– Дякуємо, що попередили, – збентежено  сказала Краплинка, і поміркувавши трішки повела подругу до свого дідуся.

У міському парку мирно спав старий  Бювет, а на його дверцятах висів величезний замок. Діти здивовано запитали:     

– Що трапилося, дідусю? Біля вас завжди було так багато людей, а зараз нікого немає.

– Зістарився я, поржавіли труби, крани зламались, а нещодавно, і зовсім біда, у мою воду потрапив злий Мікроб і зіпсував її. Тепер воду з Бювету пити не можна.

– Знову цей  нестерпний Мікроб, – прошепотіла Краплинка, – і що ж нам тепер робити?

– А ви підіть до бабусі Криниці, у неї вода смачна і прохолодна, – порадив дід.

Ох і зраділи Краплинка і Даринка, коли на сусідній вулиці знайшли Криницю. Швиденько зачерпнули відерцем води і тільки-но вже хотіли напитися, як почули страшний, їдкий запах.

– Що це з водою? – здивувалися подруги.

– Це я постарався, – почувся голос позаду.

Вони повернулися і побачили маленького Хлорика.

– Ти навіщо, Хлорику, воду зіпсував? – суворо запитала Краплинка.

– І зовсім не зіпсував, а навпаки врятував. У Криницю проник злий Мікроб, а я його знищив і воду через декілька днів можна буде пити.

– Декілька днів? – крізь сльози перепитала Краплинка, – але ж пити ми хочемо зараз!

– Не засмучуйся,  – заспокоїла подругу дівчинка,– ходімо краще додому, там щось вигадаємо.

Вдома Даринка розповіла мамі про їх пригоди, але матуся посміхнулася і промовила:

– Мої маленькі мандрівниці, я вам відкрию таємницю. Ми вже давно користуємося водою «Небесна Криниця». Вона очищена від усіх Мікробів, а тому дуже смачна і корисна.

Від тоді Даринка і Краплинка зрозуміли, що кращої води годі і шукати!