Весна 2008, Карпати, Драгобрат. Ангелику 5,5 місяців або наша перша важлива подорож!

Окрім спекотнього літноього відпочинку ми з родиною завжди полюбляли ще й сонячно-морозні дні в засніжених горах. Останнього разу каталися вже с синочком в животику :)
2008 року в квітні нам ще не виповнилося 6 місяців, але ми вирішили показати нашому Ангелику справжню українську зиму.
Тому на початку квітня ми взяли на підмогу бабусів-дідусів, братів та сестер і великою дружньою компанією вирушили на машинах з Києва в Карпати. У нас на повну вирувала весна, як і в Ясенях під горою Драгобрат. Але там, наверху, було зимно, але й по-весняному сонячно!
Дорогу синочок переніс чудово - їв цицю та спав, трошки грався в автокріслі, потім знову харчувався цицею і дрімав. Виїзджали ми вночі, тому до обід були вже під горою. Тепер нас чекав найтяжчий момент усієї подорожі - ми мали піднятися на вантажівках на саму гору, оскільки легковиками туди не виїхати. Назарика погрузили в крісло, міцно обняли я і бубася, і вирушили. Підйом був екстримальний. Не те, що небезпечний, але вражали пейзажі обривів та поодинокі кучугури снігу, які ми не могли перескочити. Малюк тільки блимав велики оченятами і час від часу чмокав, просячи цицю :)
Підйом ми подолали добре. Коли він залишився позаду, то всі полегшено зітхнули, оскільки переживали за дитину. Але найсвіжіше у світі повітря та тепле молочко дало про себе знати - синок спав дуже солодко)))
Зупинилися ми біля самої гори у друзів (вони там мають котедж). Проживання тоді коштувало по 180 грн в день з людини з 3-х разовим харчуванням. Годували на убій ;) Маленькому кілька разів давала кашку, а так ми нічого іншого не потребували. Взагалі є можливість окремо за тіж гроші просити і дитяче меню.
З приводу умов проживання - то вони чудові, все необхідне було в номері - тепло, комфортно: за вікном сніжна зима з 2-х метровими снігами, а ми "в теплі і в добрі")))



Поруч нас можна було сходити в баню, пограти в більярд та настільний теніс, поїсти смачних страв в шинку, але ми правда лише раз ходили гуляти, бо по-перше не мали сил, а по-друге - у нас своя найкраща розвага - синок!
Катання на лижах))))) згадую і посміхаюся! Всі мої обіцяні няньки зникали з усім обладнанням вправного лижника одразу після сніданку, а ми з крихіткою лишалися удвох...та ні, ми не сумували. Ми їли та збиралися...на лижі! Я клала Назарика в крісло, одягала спеціальний чохол та рушала дихати свіжим повітрям. Тоді покатавшись, хто підміняв мене, поки синочок спав, і я теж мала змогу відпочити фізично))) Потім бачила, як внизу тупцює і маше руками моя нянька і летіла вниз - бо внизу вже на мене чекав наш малюк!

 
Відпочинок видався чудовим і для нас (великої компанії дорослих) і для синочка! Всім наперекір він переніс його чудово, а головне - став лижником в 5,5 місяців!
Про ставлення до діток на такому не дитячому курорті - воно неймовірно тепле, гостинне, домашнє та відверто-добре. Всі дуже тішилися такому маленькому лижнику і допомагали як могли.
Ось невеличкий фото-звіт нашої родини про такий весняно-сніжний відпочинок:

  

Маленька дитина та гарний відпочинок - це абсолютно сумісні речі))) Будьте певні в собі та уважні до всіх деталей і по-меньше забобонів - і Ваша подорож стане для Вас щасливим спогадом!