Пологи в Боярці.

Боялась я, боялась народжувати в Боярці і, все таки, поїхала туди. Спочатку хотіла народжувати в 3-му пологовому (перші пологи там у 2010 році). Але якраз на мою дату пологів він закрився на мийку.

Тоді я вирішила підписати обмінну карту у колишньому сьомому (перинатальний центр), думала поїхати у п'ятницю 20-го числа підписати, але саме тоді змінювалась погода, мене так крутило сустави, що я злягла, лежала і ледь пересувалась по квартирі. Відклала підписання до понеділка. А в ніч з суботи на неділю відійшли води. Перейми були раз в п'ять хвилин (а до того кілька днів були, так звані, тренувальні перейми Брекстона-Хіггса, якщо правильно написала). Зателефонувала мамі (чоловік занедужав, домовилась, що зі мною на пологах буде мама). Взяли ми пакети і пішли у швидку, добре, що вона знаходиться в моєму ж будинку. Розбудили фельдшера (початок 5-ї ранку) і поїхали.

Переживати перейми у швидкій та ще й на наших "гарних" дорогах досить проблематично, але я старалась розслаблюватись незважаючи ні на що.

Приїхали, досить швидко оформили. Попросили 100 грн в благодійний фонд. Підняли на 5-й поверх, провели в родзал. Обстановочка така собі, але що вдієш, треба було раніше ворушитися і вирішувати питання, де народжувати. 

Подивились мене на кріслі, розкриття 7 см, було десь пів на шосту. Лікар сказала, що до восьмої маю народити... Ставлення до мене було більш-менш нормальним. Звичайно, побурчала, що розбудили їх так рано, потім пішли розмови між собою, щодо грошей, пологів у Києві і все таке інше. Мені було до того байдуже. Підписала дозвіл на активне ведення третього періоду пологів (народити плаценту за допомогою окситоцина). Лікар випитувала де я народжувала першого, чого зараз там не народжую, чого те, чого се... 

Туалет один біля ліфту. То ж майже весь час я прокурсувала від родзалу до туалету і назад. Дуже вдячна мамі, вона мені дуже допомогла. На переймах я могла просто повиснути на ній і чекати-дихати-розслаблятися. Мама терла мені копчик і тримала мене. При цьому я ще намагалась стрибати на м'ячику. Заходила кілька разів лікар, мене почало трошки підтужувати, подивилась вона мене, каже голівка вже дуже низько - давай на крісло. Подивилась я на те крісло, думаю, як же я там буду? Якось вляглась там, мені кажуть тримай ноги і тягни на себе. Ледь зрозуміла, що від мене хочуть. Одну ногу допомагала тримати мама... Лікар поставила акушерку і наказала її слухати. Як не дивно, але мені це вдалося і за три потуги, о 7:10 народилась моя дівчинка. Виклали її мені на живіт, потримали кілька хвилин і забрали на сусідній столик.

Після народження плаценти почався "трешняк". Такого болю я не пам'ятаю за весь час пологів. Але обдивились мене добре, а потім ще й обробили спиртом. Ох тоді я й закричала. Лікар ще "пожартувала", мовляв, нарешті ми почули твій голос. Потім мені вже видали мою донечку і мені було все байдуже. Залишили нас на дві години і потім перевели в післяпологове.

В цілому, я своїми пологами задоволена. Ставлення лікарів я б назвала "післясовкове"... Але не мені їх судити. 

Усім бажаю легких пологів. Якщо є якісь запитання, з радістю відповім.