Девочки, а давайте сделаем подборку стихотворений , современных вариаций стихотворений, возможно фейков в стихотворной форме на тему " Война в Украине"
Девочки, а давайте сделаем подборку стихотворений , современных вариаций стихотворений, возможно фейков в стихотворной форме на тему " Война в Украине"
Теги: война в украине, стихи, поэзия, стихотворение
kievljanochka 3 марта 2022, 01:21 2
Oceanlover 3 марта 2022, 04:21 5
Чого наш народ забув ці слова? З якого перепугу почали брататися, якщо ще з тих часів всі знали їхню підлу натуру?
kievljanochka 3 марта 2022, 09:15 3
Я бы сказала, что это современные вариации, но в словах- сила, мощь
solomina 3 марта 2022, 06:55 3
Не мелите ерунды, нет такого стиха у Шевченка. Но с содержанием полностью согласна
kievljanochka 3 марта 2022, 08:43 1
Я знаю, что такого нет, это фейк, я про смысл, содержание
Irina_Irina 3 марта 2022, 12:14
Не надо выдавать этот стих за стих Шевченко. Лучше написать имя настоящего автора.
Комментарий удалён
Kroshkin_dom 3 марта 2022, 12:43 3
Предыстория такова, что к украинской поэтессе обратились из российского издания с предложением сотрудничать.
Kroshkin_dom 3 марта 2022, 12:44 3
iva36 3 марта 2022, 16:52
Скільки минуло років а так актуально.
kievljanochka 4 марта 2022, 07:12
kievljanochka 4 марта 2022, 07:49
Юный русский мальчик, покидая Псков
Положи в кармашек семена цветков,
Семечки сырые, просо и фасоль...
На ресницах мамки пусть засохнет соль
Пусть ей будет больно, но пусть будет знать:
Сыну в Украине -- цветом расцветать,
А над головою -- мирная земля,
Что могилой стала vыблядкам Кремля.
Русские матрёшки -- блогерши, певицы,
Пусть вам лишь кошмары ночью будут сниться.
Каждый промолчавший -- соучастник тоже,
Хоть он для десанта и не вышел рожей.
Каждый промолчавший -- мелкое )(уйло,
Каждый не кричавший -- мировое зло.
Жарьте же котлеты и варите кашу,
Мир же в это время проклинает Рашу.
Жить вам, как изгоям, в нищете и боли.
Слышите, матрёшки, кати, маши, оли?
На ресницах ваших засыхает соль...
По весне, под Киевом, прорастёт фасоль.
kievljanochka 4 марта 2022, 09:20
kievljanochka 5 марта 2022, 14:56 2
kievljanochka 6 марта 2022, 14:29
Лелеки в дорозі,
Під крилами – море…
Чи знаєте, рідні,
Яке у нас горе?
Замість підсніжників -
Кров і сльоза.
Чи чуєте в небі? -
Іде в нас війна.
Хоч не говорите,
Скажіть що умієте.
Може по-своєму,
Молитися вмієте.
Скажіть разом в вирії:
«Кру», ще раз «кру».
Забери з України,
Боже, війну.
Лелеки рідненькі,
Ми сумом сповиті.
А гнізда по селах
Ваші розбиті.
Скажіть нам, лелеки,
Що нам робити? -
Боротись, молитись
І край боронити.
Ми з вами, вкраїнці, -
Кажуть лелеки.
Ще трошки летіти,
Вже не далеко.
Дивіться на крила -
Долаємо море.
В молитві є сила -
Здолаєте горе.
Вам з неба видніше,
Хлопці як б‘ються.
Ідуть всі до бою,
Не плачуть, - сміються.
Весна на порозі,
У лузі – калина.
Збираймося, друзі,
Не вмре Україна!
Автор о. Петро Половко
Ta_ta 7 марта 2022, 00:41 1
Мы не забудем и нам будет сниться,
Как из-под бомб убегает столица,
Как мать с ребенком одна на вокзале:
"Папа, прости, что с собой мы не взяли..."
Мы не забудем, что плакали души
После того, как их город разрушен,
Как мы в подвалах с соседями вместе
Слали куда-то корабль, без лести.
Мы не забудем, как страшно нам было,
Нам нужно время, чтоб сердце зажило.
Мы стали силой, в которой нет мести,
Мы точно знаем, что мир - дело чести!
Jovany 05.03.22
kievljanochka 27 марта 2022, 09:36 1
І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!".
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою.
Підніме очі закривавлений Ірпінь,
Йому плече підставить сива Буча.
А Бородянка і Гостомель-побратим
Порушать тишу стогоном болючим.
Демидів враз прокинеться від сну,
Від болю ран ворожих окупантів.
На повні груди крикне: "Я живу!!! Я витримав оцих потвор-мутантів".
Козаровичі, пошматовані вогнем,
Потоптані, знесилені і босі.
Тавровані ординським тим мечем
Піднімуть хвилю в морі стоголоссям.
І Димер, Катюжанка, і Синяк
Сплюндровані поганською рукою ката
Без сліз, бо їх давно уже нема
З колін устануть, бо прийшла розплата.
Почує це Іванків - сивий дід.
Вони його живого розпинали,
Він навіть не стогнав, він гордо переніс.
Його тортури дикі не зламали.
Чоло насупить древній наш Лютіж
Поранений, обстріляний, побитий.
Тримав він оборону, як справжній захисник,
Сміливістю своїх людей прикритий.
А Вишгород, наш славний волонтер!
І день, і ніч збирає поміч всім нужденним.
Ви очі бачили, отих святих людей,
У них вогонь добра горить священний.
Засяє сонцем Вишгородський край.
Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м'ята.
І мама заспіває "Котика-котка",
І принесе "від зайчика" гостинця тато.
kievljanochka 28 марта 2022, 19:16
kievljanochka 3 апреля 2022, 13:35
Теперь у нас в приоритете - жизнь,
Не новенький ремонт и не айфоны...
Мне Ангел шепчет: Ты, не плачь, держись…
И рады мы звонку по телефону...
Теперь у нас в приоритете - день,
Проснуться, по утру, вот, это - счастье...
Теперь звонить семье уже не лень...
Не огорчает за окном ненастье...
Теперь у нас в приоритете - час,
Спокойный, тихий, тот, что без обстрелов...
События войны всех изменили нас,
Забыли все, что раньше мы хотели...
Теперь у нас в приоритете - ночь,
Без выстрелов, без пушек и без градов,
Друг другу все стараются помочь...
Нам поступать всегда так было надо...
Теперь у нас в приоритете - Бог,
И день, и ночь во тьме к Нему взываем...
Не раз Он человечеству помог,
И только на Него мы уповаем.