Девочки, попрошу совет. Ситуация следующая. Наша семья с Луганска, убегали мы с под обстрелов в 2014 году, я беременная была. Тяжело было на новом месте, но вроде все потихоньку образовываться стало, и вот в феврале 2022 рожаю я второго сыночка, бац и война нас уже тут догоняет. На руках новорожденный, всё по новому. Проходит ещё месяц, слег муж, туберкулёз, мы в шоке, от куда...как...война, двое детей в доме, младшему месяц...И вот это всё как навалилось, выпутаться не можем. Реально не на что жить, муж до этого неофициально работал, поэтому выплат оформить не каких не смогли, пробовала и на малообеспеченных, отказ пришел. Только по программе Турбота нам помощь 500 грн дали. Новые все выплаты для новых ВПО. Из за того что реально нечего есть было, не за что смесь покупать, не за что за жильё платить и плюс состояние шока влезла я ещё и в кредиты МФО, думала выкарабкаемся, мужу легче станет. А стало всё ещё хуже. На фоне всего этого молоко у меня сразу пропало, кстати читала что от стресса не пропадает, пропало прям внезапно, даже б/у электро молокоотсос купила, думала хоть так раскачаю, а нет...Мама с нами моя живёт, ей 68 лет, но от этого всего, и второй раз войну пережить, тоже почти слягла, она у меня и была из тех людей что за все переживают, а тут такое. Лежу плачу, не пойму как дальше жить, очень нужен совет, потому что выхода я просто не вижу. Ситуация, больная мама, больной муж, сыночки 8 лет и 11 месяцев, долги, денег нет и не намечается. Жить вообще не на что. Ребенок говорит, мама надо ручек закупить, уже не пишут, а у меня мелочь в кармане. В фонды за это время обращалась, несколько высылали/давали подгузники, смесь, немного еды, это я им очень благодарна. Может со стороны видно какой то выход, потому что я сейчас не живу, а просто существую. Есть мысль вернуться в Луганск, там хоть дом свой, земля, боже как я хочу домой. Там у меня живёт родная сестра, она не смогла уехать в 2014, не могли с мужем бросить его мать, а та категорически в отказ шла. Потом мать его умерла и они развелись, но дело не в этом, так она и привыкла уже там. Но конечно, я понимаю что там не спокойно, там война в разгаре, да и люди там поменялись, уже как раньше не будет. И морально там как жить, мне Россия жизнь сломала, и вернуться в окупацию к ним. Что же мне делать, как выкарабкаться из этого всего.
Zlykabobrik 23 января, 02:50 12
Ви в якому місті зараз живете? Дуже вам співчуваю, до душі дістали ваше звернення. Вихід є завжди, нема тільки коли у труні. У вас діточки підростають ,треба триматися заради них. Напевно звучить дуже безглуздо, але все буде гаразд, треба пройти цей складний етап. Я дуже хочу вірити що ви не здастесь, все буде добре. Ви не одна, нас багато і з миру по ниточці допоможемо. Вибачте що ось так сумбурно,без особливого виходу з ситуації, але справді до душі дістали. Якщо можно,напишу в лс.
Lydmila408 23 января, 10:25 6
В Луганське вилікують туберкульоз?
Дуже сумніваюсь.
Його довго лікувати треба.
Чому туберкульоз?
1)заразився
2)слабкий імунітет
3) схильність по роду
samsanty 23 января, 11:25
Кілька років тому захворіла знайома моєї мами. Взагалі без симптомів, і то виявили лише тому, що вона по роботі мала кожного року медогляд проходити. Всі щеплення, регулярна флюорографія, нормальне оточення, в сім'ї більше ніхто не заразився. А ось так буває.
Lydmila408 23 января, 11:32
Палички Коха- це легеневий туберкульоз..
BMW2022 23 января, 12:40
а що це вам дасть , ыф це ви ныяк не визначите
Lydmila408 23 января, 10:31 9
У Вас маленька дитина..це вже вразлива категорія.
То що Ви пишите ,що тільки новим ВПО помощь надають международні організації.
Ні..це неправда.
Не тільки новим...вразливим категоріям реально допомогають:пенсіонерам ,багатодітним і т.д.
В Вас грудна дитина..
Повинні надати Вам допомогу..
Шукайте.
Marinka 23 января, 16:37 1
Nata40 24 января, 20:44 2
На жаль зараз призупинили видачу допомоги від міжнародних організацій. Я ще восени 2022 року подавала заявку за 80-річного тата, але й досі виплат не було. Перевіряєм статус, пише, що заявка прийнята і все.
Lydmila408 24 января, 20:54
То таке.
Є другі грошові допомоги від международних організацій.
Kowwka 23 января, 10:56
А чоловік що каже?
Kowwka 23 января, 12:46 1
Julette 23 января, 22:37 2
Ahava 23 января, 23:58 3
neSanta 23 января, 10:58 20
Эвакуируйтесь заграницу. Свои 1500 евро сможете получать. Старшего в школу, младший пока при Вас будет.
Да, там тоже не сахар, но дети не будут голодать и под бомбежками жить.
Babyshka_v_teme 23 января, 11:00
Де Ви зараз знаходитесь?
Oliviy777 23 января, 11:25
Киевская область город Березань
Комментарий удалён
Tanyas 23 января, 11:05 1
Во первых взять себя в руки, пропить успокаивающие. Во вторых вы впо, значит идти ко всем волонтёрам, смеси, подгузники одежду можно взять у них. Продуктовые наборы тоже должна давать местная власть
Oliviy777 23 января, 20:08
natashap 28 января, 19:30
Oliviy777 28 января, 19:54
ViktoriaC 23 января, 11:09 8
А якщо залишати дітей з мамою і знайти якусь роботу, на неповний день?
Oliviy777 23 января, 12:43
maksim 23 января, 22:06
maksim 23 января, 22:12
samsanty 23 января, 11:20 3
Ніякої поради не дам, співчуваю Вам, але кілька гривень на ручки дитині перечислити можу. Зкиньте карту.
Ahava 24 января, 00:00 2
Danulia 28 января, 10:21
akneri 29 января, 22:59
І мені
Natali_911 23 января, 11:20 1
Помощь Впо получаете?
Lacrimozam 23 января, 11:35 18
1. У мужа туберкулез, но он же не инвалид. Он может (и должен) работать! Пусть ищет работу! Работает и лечится - это нормально. Туберкулез уже много лет не приговор. Так что можно нормально жить!
2. Детей оставить с матерью - и вам тоже искать работу. Хотя бы на неполный день. Сидеть с внуком под свою ответственность - и ваша мама поднимется, поверьте, мобилизируется, когда вы ей доверите маленькое чудо.
3. Не раскисать! И не вздумать все взваливать на себя! Мужа пихайте!!!
Nata40 24 января, 21:18 1
Torri 24 января, 22:06
Nata40 24 января, 22:22 3
Katusha 23 января, 11:36 1
Нічого не зрозуміло, Ви не отримуєте кошти, як ВПО?
Iriska177 23 января, 14:36 1
Oliviy777 23 января, 14:39 1
Iriska177 23 января, 14:42
Katusha 23 января, 12:00 2
У мужа открытая форма?
Ksanna 23 января, 12:05
За виплати ВПО дивно, як так зупинили? Про інвалідність чоловіку зараз там якась спрощення система, треба чоловіку піднапрячця і зробити. З інвалідністю потім можна і за кордон спробувати всією сім'єю. Може таки там таким категоріям краще допомогають. Йти до депутатів, нехай якусь соц допомогу щомісячну дають .
Iriska177 23 января, 14:38
Oliviy777 23 января, 15:34
Marinka 23 января, 15:43
Chuchasonya 23 января, 12:19 3
чи не розглядали ви варіант виїзду закордон?
Nika_147 23 января, 19:46 3
Я за последние 2 года с этим очень плотно столкнулась на собственном опыте.
BigGranny 23 января, 20:11 1
Iriska177 24 января, 19:43 1
ulvina 23 января, 12:28
А меме вы оформляли выплаты по 2200 грн как пенсионеру ? Киевская область кажется входила в этот перечень.Я тете оформила ,она получала 3 месяца
Oliviy777 23 января, 12:46
Как лотерея, мы оформили, давно, и е допомогу и всё под что подходим, а пока нет. Знаю в сети читала что и по два раза некоторым дали
ulvina 23 января, 12:30
Решайте мужу с инвалидностью ,тогда будет вариант выехать со страны или здесь получать выплаты ,я знаю это сейчас сложно,но у вас выхода нет,поэтому ищите пути
Комментарий удалён
Zhmenka 23 января, 13:03
Действительно, подумайте про заграницу.
Туберкулёз лечится, и лечится совершенно бесплатно. Человека с туберкулёзом могут взять и на работу, и жить с другими людьми он так же может. Но нужно лечиться.
Наша история: заграницей нас поселили в один дом: три семьи. Меня с детьми, свекровь с внуками и маму с тремя детьми. Она вдова, летом 2021 умер муж от рака. Поселились в марте, а в апреле все поехали на флюорографию. У нее оказалось туберкулёз. На тот момент мы уже работали. Конечно шок был у всех. Один дом, одна посуда.
Ее сразу забрали в госпиталь, и детей тоже. Дети здоровы, но они пол года принимали терапию все равно. Через две недели она уже вернулась, дети чуть раньше. Она до сих пор принимает терапию, раз в месяц делает КТ, и сдает кровь. Но она живёт абсолютно обычной жизнью.
Нам в сентябре сделали повторную флюорографию только, и на этом все. Все здоровы.
Я понимаю что вы в отчаянии сейчас. Но так случилось, что все на вас, и вам нужно принять трезвое, взвешенное решение за всю вашу семью.
Zhmenka 24 января, 13:00 1
Свекровь тоже в ауте была, у нее диабет и возраст. Но на самом деле и правда все хорошо. Хотя изначально казалось что жесть.
Она не должна была с нами жить, просто так совпало, что мы одновременно приехали на регистрацию. Она расплакалась, и попросилась жить с нами. Но тогда все это было в каматозе, и мы ехали на месяц максимум, мы согласились.
Потом много всякого было. Но сейчас все хорошо. Мы здоровы, она выздоравливает. Даже замуж собирается, но это совсем другая история.
Nana8 24 января, 13:45
Nana8 24 января, 13:46
Anna_25 23 января, 13:20 2
В нас прибиральниці ( обидві мами з двома маленькими дітьми) приходять вранці чи ввечері, за годину помили, сміття винести і пішли. Знаю що ще десь по офісах прибирать, отримають непогано. Ви б спробували гуляючи пройтися по місту, позапитувати, після школи я думаю старша дитина може погуляти з меншим якусь годинку
Oliviy777 23 января, 13:47
К сожалению у нас такого нет, и офисов нет, я работы не боюсь, работала и на заводе и где только. Но даже до войны приходилось ездить в Киев на работу, два часа дороги в одну сторону. Если б было, такое чтоб поубирать и пошел, это был бы реально выход для меня, я уже спрашивала и в школе и комунгосп у нас есть, в комунгоспе только дворники на целый день
Oliviy777 23 января, 13:47 1
Establishment 24 января, 01:28