Дурепа

"Мааам!"

В відповідь тиша.

"Маааамоооо!" - аж взверескнула семирічна Ніна.

"Що?! Що трапилось? Чого галасуєш? Ти впала? Вдарилась? " - і злякана мати, покинула мити посуд і почала пильно  оглядати дівча.

"Мамо, а чому ви мене Ніною назвали?"

 "Тю! Це тому ти галасувала? Просто спитати? Ох налякала ти мене! Я думала, трапилось щось ." - і мати глянула на  свою похнюплену донечку  -" Ну добре, розкажу  :твоя старша сестра захотіла назвати тебе Ніною   , в честь своєї кращої подруги."

Почувши це, дівчинка  ще дужче нахмурилась.

" Ну чого ти? Не злись! Ти  в мене  така славна! "-лагідно промовила мати.

Трішки посопівши, маленька Ніна повернула кирпате личко до мами. Її біле волоссячко мало рудоватий відблиск. В маленьких, блакитних оченятах бриніли сльози.

"Золотце! Ти чого?Що, знову дразниться?". Дівчинка закивала.

" Вона не  хоче дружити зі мною , через моє потворне ім'я! Каже, що моє ім'я не пасує до її імені."

"Ну ти подивись ! Ну хіба так можна говорити, що тебе не гарне ім'я! І до того ж, ваші імена схожі. Інна і Ніна, чуєш, як звучать? Так їй завтра і  скажи.  І, взагалі, не хоче товаришувати - не треба. Іншу подругу знайдеш. Хіба ж друзі так можуть, кепкувати? Хіба можна не дружити через ім' я? Не слухай ти її! ".

"  Всі хочуть бути її подругами. В неї гарна рожева кофта з квітами, дівчата просили її, щоб дала кофту, в потім по черзі її одягали. А мені вона не дозволила одягати. Каже що я опудало і мені не можна.  Всі дівчата мінялись з нею кофтами, а зі мною вона не захотіла мінятись, каже, що моя кофта з козячої шерсті, смердить і колеться! І взагалі, вона каже, якби мене звали Ліза, то ми були б подругами, а Ніна не підходить. Не гарно! І ще, вона  дурепою  назвала мене! І всі сміялись! " - і дівчинка заридала.

" Так, пора цьому покласти край!  Не ходи за нею  і не слухай того, що вона каже. Я  тебе прошу! Ну Ніночка, ну дівчинко моя, як мені тебе розрадити? "- стурбована мати, не знала, як  допомогти. 

Вже сутеніло. Після вечері, сім'я вкладалась спати. Мати поцілувала старшу сестричку Ніни, і присіла  поруч з ліжечком  молодшої. Вона гладила маленьку Ніну по голівці і наспівувала колискову. 

Минуло кілька днів. Одного вечора, поки мама готувала  вечерю, а тато дивився новини, Ніна з сестрою  робила уроки. Закінчивши писати прописи, дівчинка взялась допомагати мамі.

" Завтра візьми бутерброди до школи, а то вчора і позавчора забула. Мабуть, голодна сиділа?"

"А от і ні! - гордо промовила дівчинка - Я тепер, не братиму бутерброди з дому, мені Інна щодня  дає пів пиріжка!."

"Що значить, дає?Вона ж з тобою дружити не хотіла. " - мама стала уважно слухати дівчинку.

" А ми з нею  знову подруги. Вона позавчора покликала мене на перерві, дала гроші і попросила побігти їй купити пиріжка. Я побігла, принесла, а вона половинку дала мені, і сказала, що буде щодня так давати, якщо я бігатиму за неї до магазину . Чудово ж, правда? Тепер я не братиму з дому їжу! "-радісно розповідала  дівчинка. Але мамі не було весело. 

" Оце ти  мала  дурепа - промовила сестра - вона ж тебе використовує! Вона що сама не може побігти до магазину?І взагалі, я бачила, коли ви грали  "в коровай" ти два рази її обрала, а вона обирала Маринку. Не схоже, що вона дружить з тобою." - і старша сестра хмикнула. 

" Неправда! "-закричала Ніна -" ми подруги! Вона мені дозволила нести свою сумку. А ти бачила який там гарний котик намальований?? Вона дозволила його торкнутися! Раніше не дозволяла, а зараз дозволяє, це значить, що я заслужила! Їй того портфеля мама з Італії привезла! З-за кордону, це  дуже модно! "

В сеперечку сестричок вмішалась мати. Вона забрала меншу донечку в іншу кімнату і продовжила розмову.

" Донечко, хіба ж ми голодуємо, щоб працювати за їжу?Навіщо ти брала  той пиріжок? Я розумію, що ти хочеш дружити з нею, але вона тобою користується. Не ходи за нею, не бігай їй по пиріжки, ти ж не прислуга для неї?" 

 

Після того як Ніна заснула, мати  думала над тим , що вона робить не так у вихованні? Як важко, бути добрим і довірливим в цьому світі. І думала за Інну та її батьків.

Інна була єдиною дитиною, розбещеною, невихованою.  Її гарне личко було неначе перекривлене від капризів. Вона ніколи не здоровкалась до інших, і зневажала однолітків. Інші діти так і липли до неї, через те що вона мала все, що може бажати дитина в її віці. Діти хотіли дружити не  з нею, а з її дорогими речами. Щоразу ,Інна приносила щось нове до школи. Однокласники їй заздрили, а вона цим маніпулювала.

Чи знала любов ця дівчинка? Хіба що любов бабусі, яка здебільшого займалась її вихованням, адже батьки Інни, було весь час зайняті, як не роботою, то поїздками за кордон, на відпочинок, залишивши дівчинку в селі, з бабусею. Потім, приїхавши з відпочинку, задаровували дівчинку дорогими подарунками, компенсуючи  брак уваги. 

"Бідна дівчинка, ще маленька, а вже скільки натерпілась, може, як виросте, врозуміє?" - думала мати Ніни  за її однокласницю. 

 

Одного разу, після батьківських зборів, до мами Ніни підійшла вчитель музики. "В нас відкрилась музична школа , заняття після уроків, чи не хотіли б ви віддати Ніночку на фортепіано?".

"Дякую, та, мабуть, ні, її це не зацікавить." - відмахнулась мама.

"Дивно, адже ваша Ніна приходить після уроків і слухає, як грає її однокласниця Інна. "

 

" Ти віриш, я "скипіла", як почула, що наша дитина "заглядає", як грають інші діти. "- жалілась мама татові вечері.

" Хіба наша дитина гірша за інших? Нехай ходить на фортепіано! "- погодився батько. 

 

Через тиждень батьки Ніни купили фортепіано і віддали дівчинку в музичну школу. Радості не було меж, адже тепер Ніна частіше бачила свою подругу .Та Інні , здавалось , було всеодно  . Ніна   намагалась різними способами зацікавити  однокласницю. Навіть вчитель музики ,побачивши прагнення  дівчинки, спробувала допомогти  зародження дружби, проводивши  парні заняття для дівчаток. 

Якось, після заняття в музичній школі, Інна  запропонувала Ніні повеселитись . "Он ,глянь, наші однокласники грають в футбол після уроків. Дівчат  з нашого класу немає, отже вони не будуть знати , що це ми . "

" Ми , що?"- не зрозуміла Ніна.

"Давай  намовимо хлопців, щоб ті,  завтра на перерві ,покрали шапки дівчат і кинули в цю калюжу. Ото буде смішно!" - і Інна хижо посміхнулась.

Ніна почала тривожитись . Вона не хотіла псувати шапки дівчаткам. Та і намовляти хлопців теж не хотіла . Її б , всеодно , ніхто не послухав, та й річ не в тому. Вона не хотіла робити зла іншим .

" Яка ти мені подруга , після цього . Друзі все мають робити разом!"- люто промовила Інна . Її обличчя було перекошене від  злості.Вона дивилась на Ніну зверхньо  та з огидою .  

" Я не буду тобі допомагати. І дружити з тобою більше не буду .І зла іншим теж не робитиму . Ти не добра , ти зла ! "- сказала Ніна  .

" А ти дурепа ! Я завтра всім розкажу яка ти дурепа ! Я набрешу і всі мені повірять " - кричала Інна вслід однокласниці.

 

"Мамо- мамо! Я посварилась з нею! Вона сказала що набреше всім завтра щось про мене ! Зі мною ніхто не буде дружити! Всі її послухають!"- Ніна почала плакати.

"Моє ти миле серденько! Не плач, все буде добре ! Не будуть їй вірити! Хочеш, я піду завтра до школи? "

Ніна втерла сльози і знизала плечима. 

" Донечко, як тільки вона почне щось погане говорити , ти заперечуй! Кажи що це  не правда ! Захищай себе ! Вона свариться до тебе - сварись до неї !Не мовчи ! От же ш дитина . Хіба може бути так багато ненависті в дитині? "-бідкалась мати .-" Якщо всі почнуть сміятись над тобою , я піду в школу і поговорю з вчителем та батьками Інни . Не бійся, щось вирішимо !" - заспокоювала дівчинку мати.

" Як мені тепер гратись на перервах?  "- думала маленька дівчинка перед сном. Мати читала казку. Ніна лежала, і все думала. Вирішила наступного дня, на перервах,  сховатись в бібліотеці. Заодно книжку нову взяти, хорошу, з казками, де добро перемагає зло. 

 

З того часу Ніна вирішила для себе , що кращим другом для неї буде книга. На перервах вона ходила до бібліотеки та бродила між  полицями, повними чудових книг . Брала книги додому, і вечорами, забувши про всі тривоги, читаючи чергову книгу, поринала в нові, незначні світи. 

Одного разу Ніна , зайшовши до класу потрапила в неприємну ситуацію. На неї напали однокласниці з кулаками та докорами .

" Це ти , дурепа , хлопців намовила  щоб наші шапки покрали і кинули в велику калюжу? " Ніна не одразу зрозуміла в чому справа. А потім побачила насмішкуватий погляд Інни , яка стояла в стороні і спостерігала  за сутичкою .  Дівчатка їй повірили. "Добро має перемогти зло" - думала Ніна  зціпивши зуби, та стримуючи сльози." Хто вам сказав що це я? Я була в бібліотеці! Не вірите? Запитайте Валентину Іванівну,бібліотекаря. Я всі перерви  була там, коли  б я  намовляла? А хлопців намовила Інна! Запитайте хлопців! "

Дівчатка   припинили сварку і рушили на двір, на стадіон, до однокласників. Хлопці признались в тому, хто їх намовив. Дівчатка не знали як їм діяти далі  - Інну вони боялись, адже хотіли бавитись з її гарними речами.  Але і Ніну не хотіли більше сварити, адже вона казала правду. Маринка вибачилась перед Ніною і запросила разом пограти в" скакалки".  Діти побігли гратися . Інна пішла до  класу. Вона заплакала. Почався урок, а Інна  не заспокоювалась. Вчитель зателефонувала батькам  і через пів години Інну забрала бабуся. Весь наступний тиждень дівчинка не приходила до школи - хворіла. 

 

В кінці навчального року  Інна з батьками переїхала до міста.  На початку наступного навчального року вже мало хто згадував колишню однокласницю.

 

 

 

Минуло десять років.  В школі був випускний вечір. Серед  одинадцятикласниць важко було не помітити Ніну.  Довге плаття, смарагдового кольору  неймовірно пасувало під її  рудовате волосся та блакитні очі . Зачіска вигравала  хвилями  стильних кучерів. На грудях виблискувала золота медаль, яка ідеально пасувала до образу випускниці. Всі присутні  милувались чарівністю юної дівчини - відмінниця та скромниця приголомшила  своїм чарівним виглядом. Сама Ніна,  ловлячи  захоплені погляди, сором'язливо посміхалась, і  червоніла. Їй здавалось, що щось не так з її платтям, зачіскою. Тремтячими руками, вона перевіряла плаття та волосся.  Не вистачало впевненості. 

З натовпу визирала старша сестра  яка підморгувала меншій , підбадьорюючи :"ти найкраща" . Батьки  не стримували сліз радості  та гордості за  доньку. 

"Нінка,  ти зірка  сьогодні!"- захоплено кликнула дівчину знайома - "Чесно кажучи, я думала, що модниця  Олька буде королевою балу, але ти всіх переплюнула. І плаття і зачіска  неймовірні - в тебе гарний смак!" 

Ніна посміхнулась. Скільки часу та сил пішло на це плаття! Довелося весь район облітати, аби знайти  потрібний колір, який ідеально пасував до  рудого волосся. Та і плаття" далось" не одразу. Лише тканину знайшли, а вже згодом і швею, якій вдалося зшити просте і водночас елегантне плаття, яке ідеально огорнуло тендітну фігуру випускниці, підкресливши витончені форми. 

Згадуючи всю метушню, дівчина  полегшено  видихнула.

Вечір продовжувався, випускники веселились, танцювали. Серед натовпу Ніна виглядала Сашка  - старшого від неї на кілька років. Він їй дуже подобався.Вона вгледіла його, на секції волейболу. Він був одним з кращих гравців, та відрізнявся від інших спокійним характером  з нотками справедливості. Їй  хотілось, аби Сашко побачив, яка вона гарна сьогодні. "Може він помітить мене , нарешті?" - думала  закохана дівчина. 

Хлопці наперебій запрошували її на танці. Ніна крадькома поглядала в натовп, виглядаючи Сашка. Але його не було. 

"Нінка, дивись хто до нас завітав, пам'ятаєш?" - жваво покликали Ніну однокласниці. Ніна повернулась і побачила перед собою  милу дівчину, в яскраво жовтому  спортивному костюмі.Серед святково вдягнених випускників, ця дівчина виділялася своїм не формальним виглядом.    Вона мала чорняве волосся, миловидне обличчя.Ніна зловила на  собі зверхній  погляд, який змусив її  пам' ять повернутись десять років тому.Сумнівів не було - навпроти стояла  Інна .За десять років, її зовнішність  не дуже  змінилась. Але погляд!В тому погляді було щось єхидне та зверхнє, як і тоді, давно. 

"О, медаль, вітаю! Ти така сьогодні " ділова". І де знайшла таке  плаття?" - єхидно запитала Інна . 

"Шили на замовлення"... 

"З занавісок, мабуть" - закихкотіла  Інна. 

Ніхто з присутніх не підтримав її прагненгя принизити однокласницю.

Ніна пішла далі танцювати. " Сьогодні  немає причин для суму" - думала випускниця-"  ніхто мені не зіпсує вечора!" 

 

Через кілька днів, в соціальній мережі  Інна додалась в друзі   до Ніни та інших однокласників. Ніна прийняла заявку. Почала роздивлятись сторінку, фото колишньої однокласниці.Побачила статус" заміжня за Григором Кльовим. " Заглянула на сторінку обранця. Сторінка фейкова як і  ім'я. "Дивно, але село  вказане  наше... Хм, сама, мабуть, створила собі кавалера"-думала Ніна і почала розглядати фото, на яких відмічений , начебто, кавалер Інни. Наткнулась на фото того самого Сашка. Оторопіла. "Та ні, це якийсь жарт. Не може він з нею зустрічатись, він хороший,а вона он яка, ну не можуть вони бути разом.Та і на випускний вона була одна... Хоча..."- схвильовано думала Ніна. Почала розглядати фото Інни. На одному з фото вона була з сестрою Сашка... "Невже це правда" - розчаровано думала дівчина. Поки розглядала, прийшло повідомлення від Інни:"Вітаю в друзях"." Для чого пише?. Що їй відповісти?  "- розгублено думала Ніна. "Взаємно! Ти, бачу, дівчина заміжня! А твій чоловік реальний чи вигаданий? "- одразу почала виводити на "чисту воду" Інну".

"Реальний і я кохаю його дуже! "

" Хм, вона вміє кохати? Невже?" - роздратовано думала Ніна, продовжуючи переписку" Ну і хто це такий?" 

"Сашко Пилипенко"  - прийшла відповідь від Інни. 

"Ясно" - все, що змогла відписати Ніна. Вона впала в розпач. Невже такий чудовий, добрий, справедливий хлопець як Сашко, може покохати  таку ненависну, зверхню , як Інна? Невже?  

Минав час. Періодично Ніна заходила на сторінку Інни, дивлячись,  чи є щось нове. Читала її дописи про кохання, різні цитати. Заздрила. Вперше в житті  вона комусь заздрила .   Намагалась змиритися зі своїм нерозділеним коханням.

Минув місяць. Ніна пішла з друзями на дискотеку, щоб розвіятись. 

Перед танцями вони вирішили випити вина. Продавщиця Оксана, віддавши вино повнолітньому другові Ніни, пригрозила  пальцем , раптом, побачить, що  менші питимуть, розкаже їх батькам.  Та погроза була забавною для  компанії, адже погрози від Оксани були щоразу, як купувався алкоголь .

Передразнивши продавця, молодь рушила на стадіон, де було повно лавок, щоб зручно примоститись . Всівшись, молоді люди почали розмови про вступ до навчальних закладів. 

Недалеко від  компанії  Ніни, примостось кілька інших групок. Стадіон великий, місць всім вистачить. Через сутінки, Ніна розгледіла постать  Сашка-  його компанія була неподалік . "Дивно, де ж його обраниця?" подумала Ніна, слідкуючи за хлопцем не зняходячи Інни. "Невже розійшлися?" - тішила себе надіями  Ніна, дивлячись в сторону сусідньої компанії. Аж раптом Сашко,  розгледівши Ніну попрямував прямо до неї . Спочатку, дівчині здалося що то вино вдарило в голову. Потім думала що він пройде мимо, але ні, він прямував  прямо до неї .

"Я тебе маю дещо спитати" - різко почав Сашко, навіть не поздоровкавшись з Ніною та її друзями - "Ти якого біса, пишеш  різну дурню, моїй малій? Що тобі треба від неї? Для чого  ти питаєш її за мене ? Тобі що, немає чим зайнятись? Сумно живеться? Залиш в спокої мою кохану,  бо матимеш діло зі мною!" - різко випалив Сашко. 

Ніна стояла ні жива, ні мертва. 

" Але ж я нічого поганого їй не писала, я лише запитала чи її кавалер реальний, я навіть не знала що то ти"-розгублено бурмотіла Ніна. Їй хотілось втікти від цього всього. 

" Слухай сюди, Інка казала  що їй пишуть анонімні повідомлення і вона вичислила що це ти! Вона казала що ти ще та  дурепа, і в тебе вистачить розуму писати різне лайно   бо  заздриш їй! Залиш  її в спокої! Ще раз їй напишеш  щось погане! - і Сашко махнув кулаком перед обличчям Ніни. 

 Друзі Ніни стоялі мов вкопані. Все сталось так швидко, що ніхто не встиг  зреагувати. Ніні хотілось плакати. Вона  зненавиділа Інну і Сашка, та згорала від несправедливості і хотіла помститись брехливій потворі.  Біль, розчарування, лють, ненависть - всі ці почуттявирували в Ніні. Вона закрила очі, стримуючи сльози.Глибоко вдихнувши,дівчина  попрямувала додому. 

 

"Ану стій! Куди зібралась? Якщо підеш геть, то це виглядатиме, наче ти дійсно винна. Навіть не думай втікати. Залишайся з нами. І вежи себе гідно, тому що ти не винна! Не дай себе зламати!  Підеш, рахуй, Інка переможе! Вони не гідні, навіть того, щоб ти дивилась в їх сторону" - підтримала дівчину  Наталя, близька подруга. Вона знала про почуття Ніни і  всю  ситуацію.  -" Від Сашка, я не очікувала! Змінився він і не в кращу сторону. Брехлива стерва його змінила. А знаєш, він тебе не гідний. Вони один одному підходять. Забудь! Пішли танцювати!" 

Ніна послухала подругу, і вони рушили на танці. Танцюючи, вона ловила на собі погляд Сашка, але  робила вигляд, що не помічає його. В один момент, всі її ілюзії рухнули. Вона зненавиділа того, кого покохала. Їй було байдуже що він про неї думає, і була готова до того, що він підійде на розборки. Ніна не боялась нікого і нічого. Так впадають в відчай ті, чиє серце розбите. 

Минув місяць. На диво, для Ніни, наступило полегшення.  Їй стало всеодно, як там Сашко,чи  він дзустрічається з Інною, і, взагалі, що коїться навкруги. Ніна "вдарилась" в науку, і успішно склала вступні іспити в омріяний ВУЗ.Дівчина з нетерпінням чекала початку навчання. Наступила нова сторінка її життя. 

Згодом, в селі, пролетіло 2 звістки , що Інна вагітна  та  вони  з Сашком  одружуються. Почувши новину, Ніна, якось дивно відреагувала. Їй було байдуже. Та досі вона ненавиділа Інну за ту наглу брехню. 

Було пишне весілля, батьки Інни подарували молодятам нову квартиру в центрі міста, неподалік від села. 

Ніна вже давно забула про ту ситуацію і її мало цікавило як поживає колишня  подруга. Життя Ніни завирувало цікавими подіями:в університеті, вона знайшла багато друзів. Її начитаність не пройшла безслідно - окрім основної  освіти, вона відвідувала кілька гуртків ерудиторів, а в кінці року очолила один з них. Через рік,  Ніна  вступила в ще один ВУЗ і паралельно здобувала дві вищі освіти. Таке  навчальне навантаження їй дуже подобалось. 

Одного вечора, на день студента , Ніна та її подруги зустрілись  в нічному клубі. Для того щоб  гарно провести час з друзями не потрібно багато, достатньо зібратися разом.  Дівчата жартували, танцювали. Раптом, краща подруга Наталя, штурхнула Ніну в бік, вказуючи на сусідній столик - там сиділа Інна, з незнайомим хлопцем. Вони  палко цілувались, не приховуючи своїх почуттів та  демонстрували їх  всім присутнім в клубі. 

Побачивши ту комедію, Ніна іронічно скривилась, та повернулась в іншу сторону. Найменше вона хотіла дивитись на ті "прояви" кохання. 

Повернувшись додому, Ніна зайшла в соціальну мережу і почала шукати сторінку колишньої однокласниці. Її розбирала цікавість і відчуття справедливості : як так сталось, що "вічне кохання" прожило трішки більше року? А скільки всього було! Он, навіть, Нінка, мало не  отримала,  (не по заслузі) через ті "великі почуття". І що, виходить - все марно? 

Переглядаючи фото Інни, Ніна була приголомшена: за останні пів року в Інни було кілька кавалерів. Судячи з усіх  фото на  сторінці Інни,(які вона не видаляла, після невдалих відносин) кавалери мінялись регулярно. Де дівся Сашко, Ніна  дізналась згодом: він виїхав на заробітки, так як його доходи не влаштовували молоду дружину, яка звикла жити гарно. Дитину Інна  віддавала своїм батькам , а сама йшла  до клубу відпочивати. В решті решт, маленька донечка Інни, залишилась жити в дідуся  та бабусі, так як мама не мала на неї часу. 

"Ну хіба  можна  хизуватись таким фото?" - думала Ніна, дивлячись як новий кавалер Інни, цілує в губи її маленьку донечку. Під фото був підпис "Тато, це не той хто народив, а той хто виховав!". 

"Як шкода дитину!" - думала Ніна заносячи сторінку Інни до чорного списку. -"  Ну і хто з нас дурепа?"... 

Темы: рассказы

2 комментария

  • OLGADIDI 22 марта, 16:21

    Класс! Спасибо, что поделились. Очень интересно закрутили сюжет. У меня ваша страница несколько дней висела открыта — все хотела прочитать, но паника брала свое, нужно было вчера еды подкупить )

  • Divashka 23 марта, 08:12

    Дякую. Я теж вчора перебіжками закуплялась.

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб