Не відредаговано,чекаю критики

Який несправедливий час!Летить кометою швидкоюЛиш спогади лишаються у нас,Солодкою, щасливою струною

Бо все життя ми прагнемо чогось:Багатства , щастя, розкошів, коханняІ ось настав момент коли оглянутись прийшлосьІ маєш радощі, або ж розчарування.

Мені ж судилось народитись так що з першої секунди я була багата-Бо маю маму з серцем золотим І з серцем золотим я маю тата

І спогади мої дорожчі всіх скарбівНіколи й ні на що  я їх не проміняюУ пам*яті пливуть дитинства наших дніЙ моя душа щодня в місцях тих пролітає

Коли буває важко в серці й на душіЯк бути далі я неуявляюЯ загортаюсь в спогади своїПро все на світі в ті моменти забуваю

Я відчуваю запах рідної земліщо п*янко пахне ранньою весноюя чую як співають солов*ї у вербах, що схилились над водою

Я бачу ніби ластівка летитьТоркаючись крилом земної скроніІ щебіт у вухах моїй звенитьВід нього я в солодкому полоні.

Я знову лину в безтурботні дніДе мрії гріли душу , серце звеселявшиДе ми маленькі, тато й мама молодіІ ми вп*ятьох йдемо за руки взявшись

І що б я не робила, де б я не булаЯ найдорожче у душі буду оберігатиБо маю маму з серцем золотимІ з серцем золотим я маю тата.

Темы: стихи - любой вид лиетратурного творчества

2 комментария

  • natysya77 28 декабря 2019, 15:12

    гарно)

  • Divashka 6 января, 23:46

    Дякую :kissing_heart:

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб