Дурепа

"Мааам!". В відповідь тиша. "Маааамоооо!" - аж взверескнула семирічна Ніна. "Що?! Що трапилось? Чого галасуєш?" - і злякана мати, покинула мити посуд і почала пильно  оглядати дівча. "Мамо, а чому ви мене Ніною назвали?" - "Тю! Це тому ти галасувала? Просто спитати? Ох налякала ти мене! Я думала, трапилось щось страшне." - і мати глянула на  свою маленьку похнюплену дівчинку -" Ну добре, розкажу чому :сестра старша твоя, назвала тебе  , в честь своєї кращої подруги." Почувши це, дівчинка  ще дужче нахмурилась." Ну чого ти? Не сердись! Он диви, яка ти в мене славна! "-лагідно промовила мати.

Трішки посопівши, маленька Ніна повернула кирпате личко до мами. Її біле волоссячко мало рудоватий відблиск. В маленьких, блакитних оченятах бриніли сльози. "Золотце! Не засмучуйся! Що, знову дразниться?". Дівчинка закивала." Вона не  хоче дружити зі мною , через моє повторне ім'я! Каже, що моє ім'я не пасує до її імені." "Ну ти подивись на неї! Ну хіба так можна говорити, що тебе не гарне ім'я! І до того ж, ваші імена схожі. Інна і Ніна, чуєш, як звучать? Так їй завтра і  скажи.  І, взагалі, не хоче товаришувати - не треба. Іншу подругу знайдеш. Хіба ж друзі так можуть, кепкувати? Хіба можна не дружити через ім' я? Не слухай ти її! " "  Всі хочуть бути її подругами. В неї гарна рожева кофта з квітами, дівчата просили її, щоб дала кофту, в потім по черзі її одягали. А мені вона не дозволила одягати. Каже що я опудало і мені не можна.  Всі дівчата мінялись з нею кофтами, а зі мною вона не захотіла мінятись, каже шо моя кофта з козячої шерсті, смердить і колеться! І взагалі, вона каже, якби мене звали Ліза, то ми були б подругами, а Ніна не підходить. Не гарно! І ще, вона  дурепою  назвала мене! І всі сміялись! " - і дівчинка заридала." Так, пора цьому покласти край!  Не ходи за нею  і не слухай того, що вона тобі каже. Я скільки тебе прошу! Ну Ніночка, ну дівчинко моя, як мені тебе розвеселити? "- стурбована мати, не знала, як зарадити засмученій донечці. 

Вже сутеніло. Після вечері, сім'я вкладалась спати. Мати гладила маленьку Ніну по голівці і наспівувала колискову.

Минуло кілька днів. Одного вечора, поки мама готувала  вечерю, а тато дивився новини, Ніна з сестрою  робила уроки. Закінчивши писати прописи, дівчинка взялась допомагати мамі." Завтра візьми бутерброди до школи, а то вчора і позавчора забула. Мабуть, голодна сиділа?" "А от і ні! - гордо промовила дівчинка - Я тепер, не братиму бутерброди з дому, мені Інна щодня  дає пів пиріжка!." "Що значить, дає?Вона ж з тобою дружити не хотіла. " - покинула готувати вечерю мама і стала уважно слухати дівчинку." А ми з нею  знову подруги. Вона позавчора покликала мене на перерві, дала гроші і попросила побігти їй купити пиріжка. Я побігла, принесла, а вона половинку дала мені, і сказала, що буде щодня так давати, якщо я бігатиму за неї до магазину . Чудово ж, правда? Тепер я не братиму з дому їжу, а зможу самостійно заробити.Мені до вподоби! "-радісно розповідала  дівчинка. Але мамі не було весело, і тато, чомусь покинув новини дивитись.

" Оце ти  мала  дурепа - промовила сестра - вона ж тебе використовує! Вона що сама не може побігти до магазину?І взагалі, я бачила, коли ви грали  "в коровай" ти два рази її обрала, а вона обирала Маринку. Не схоже, що вона дружить з тобою." - і старша сестра хмикнула. 

" Неправда! "-закричала Ніна -" ми подруги! Вона мені дозволила нести свою сумку. А ти бачила який там гарний котик намальований?? Вона дозволила його торкнутися! "

В сеперечку сестричок вмішалась мати. Вона забрала меншу донечку в іншу кімнату і продовжила розмову." Донечко, хіба ж ми голодуємо, щоб працювати за їжу?Навіщо ти брала  той пиріжок? Я розумію, що ти хочеш дружити з нею, але вона тобою користується. Не ходи за нею, не бігай їй по пиріжки, ти ж не прислуга для неї?" 

"Мамо, я хочу новий портфелик, такий фіолетовий і там кошеня намальоване, а цей що в мене пора на смітник, він нікуди не годиться! . "-якось сказала маленька Ніна." Ти  ж хотіла цей портфель, чим він тобі не подобається? Знову хочеш все як в Інни? Донечко, зрозумій, вона погано впливає на тебе, портфель чудовий, і ти ж сама його обирала! Згадай, як ти раділа? Не слухай однокласницю, я тебе скільки прошу, ти ж чудова дитина, і маєш власну думку, чи не так??? Ти - сильна, красива! "- і мати цілий вечір розмовляла з Ніною. Після того як дитя заснуло, мати все думала, що вона робить не так? Як важко, бути добрим і довірливим в цьому світі.. І думала за Інну та її батьків. Інна була єдиною дитиною, розбещеною, невихованою. Вона ніколи не здоровкалась до інших, і зневажала однолітків. Інші діти так і липли до неї, через те що вона мала все, що може бажати дитина в її віці. Діти хотіли дружити не  з нею, а з її дорогими речами. Щоразу Інна приносила щось нове до школи. Однокласники їй заздрили, а вона цим маніпулювала. Чи знала любов ця дівчинка? Хіба що любов бабусі, яка здебільшого займалась її вихованням, адже батьки Інни, було весь час зайняті, як не роботою, то поїздками за кордон, на відпочинок, залишивши дівчинку в селі, з бабусею. Потім, приїхавши з відпочинку, задаровували дівчинку дорогими подарунками. 

 

Після батьківських зборів, до мами Ніни підійшла вчитель музики. "В нас відкрилась музична школа , заняття після уроків, чи не хотіли б ви віддати Ніночку на фортепіано?". "Дякую, та, мабуть, ні, її це не зацікавить." - відмахнулась мама. "Якраз ваша Ніна приходить після уроків і слухає, як грає її однокласниця Інна. "

 

" Ти віриш, я "скипіла", як почула, що наша дитина "заглядає", як грають інші діти. "- жалілась мама татові після вечері. " Хіба наша дитина гірша за інших? Нехай ходить на фортепіано! "- погодився батько. 

 

Через тиждень батьки Ніни купили фортепіано і віддали дівчинку в музичну школу. 

Минув рік. Інна з батьками переїхала до міста. 

 

 

 

 

 

Далі буде...Допишу завтра. Сюди ж. А зараз засинаю, тому даруйте, дівчатка! . 

Темы: рассказы

10 комментариев

  • Kowwka 13 сентября 2019, 21:58

    Жду продолжения!)

  • Saro4ka 13 сентября 2019, 22:10

    И я)

  • Antyk 26 сентября 2019, 20:51

    Теж цікаво як історія закінчилась))

  • Saro4ka 2 октября 2019, 16:11

    Жду окончания

  • para_solka 17 октября 2019, 08:09

    Продолжение было ?)

  • para_solka 17 октября 2019, 08:11

    Divashka, Вы публикуетесь в изданиях или, возможно, есть в интернете сборник?)

  • 2 комментария
  • Divashka 17 октября 2019, 23:04

    @para_solka Мука це одне. Але я пробувала писати, заставляючи себе. Виходить чортішо.... :rolling_eyes: А коли я реально переживаю те чи інше і виливаю на папір - виходить дещо цікаве. Ай. Коротше, дитячі балачки))

  • Комментарий удален

  • para_solka 18 октября 2019, 07:27

    @Divashka Я понимаю о чем Вы. Тоже приходится иногда писать из-под палки самой себе. Разница очевидна и по тексту, и по времени.

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб