Фрагмент із книги "Прогулянки з привидами"

Пропоную вашій увазі фрагмент моєї науково-популярної книги "Прогулянки з привидами" про Ніжинських примар. На фото Один із ніжинських будинків з привидами

НІЖИНСЬКІ ПРИВИДИ

Мешканці старовинного Ніжина – „повітового містечка N” – впевнені, що їхнє місто незвичайне. Не дарма ще Миколу Гоголя воно надихало на оповіді про різну нечисть, така вже тут аура  – містична. Тож можете бути впевнені – десь на старовинних ніжинських вуличках обов’язково знайдеться будинок із привидами. І його навіть не треба довго шукати, адже стоїть він у самому центрі й зовні ніякого містичного жаху не викликає. Але це тільки на перший погляд...

Якщо пройтися колишньою Ліцейською вулицею  від будівлі Педагогічного університету, то можна дістатися до проклятого дому. Кажуть, що й зараз його мешканцям живеться не дуже спокійно. І навіть пильна увага преси нечисть аж ніяк не лякає.

Прокляття старого ігумена

Старовинний будинок дев’ятнадцятого століття поряд із Благовіщенським чоловічим монастирем колись належав настоятелю обителі, відомому церковному діячу Віктору Черняєву. Саме з його ім’ям пов’язують розквіт та відродження монастиря після страшної пожежі кінця вісімнадцятого століття. Віктор Черняєв народився у  Чорногорії, в родині купців, батьки бажали, щоб син продовжив навчання у Відні, але по дорозі туди майбутній архімандрит зупинився в Києві і вступив до духовної академії. Стрімкий злет кар’єрною драбиною – і в 1803 році Віктора Черняєва призначають настоятелем чоловічого монастиря у Ніжині. Оскільки влада не поспішала виділяти кошти на відновлення обителі, то відбудова йшла, головним чином, за власні гроші Віктора Черняєва та частково на пожертви благодійників.

Але незабаром у житті працьовитого ігумена настала „чорна смуга”. Конфлікт із новим чернігівським архієпископом, немилість у вищого церковного керівництва – і, як результат, зміщення з посади настоятеля.

У місті подейкували, що будинок Черняєва дуже впав в око новому монастирському начальству, тож колишнього ігумена викинули з власної оселі, збудованої повністю його коштом. І, напевне, від такої образи, забувши про заповідь прощення ворогів, Черняєв прокляв будинок і всіх його мешканців, аби не зазіхали нові господарі на чуже і не плели підлих інтриг. З того часу в домі почали коїтися дивні речі – ті, що сучасні вчені зараз називають іноземним словом „полтергейст”, а наші предки колись – просто нечистю.

У будинку посеред  ночі почали самі собою відчинятися вікна і скрипіти підлога. Коротше кажучи, жити тут стало невесело. Мабуть господарі не раз пошкодували, що зачепили ігумена. Сам він виїхав на батьківщину, до Чорногорії, проклявши „на прощання”, не лише будинок, а й саму обитель. Мовляв, не проіснує монастир більше ста років. Так і сталося  – розпочалася Жовтнева революція і Благовіщенський монастир закрили, ченці повернулися сюди лише в 1999 році. Але спокійне життя ніяк не розпочнеться – то раптом якісь чвари, то ще щось – і знову монастир занепадає, розбігаються ченці. Невже і справді ніяк не оговтається обитель від прокляття старого ігумена?

 

„Кікімора” в домі

Дім поблизу Благовіщенського монастиря знаменитий ще одним прокляттям. Друга його частина, прибудована пізніше, колись належала заможним ніжинським грекам. Найняли вони місцевих майстрів, ті, як належить, виконали всю роботу, а коли дійшла черга до розрахунків, господарі обіцяних майстрам грошей пошкодували. І заплатили так мало, що будівельники образилися й вирішили помститися жадібним господарям. А треба сказати, що будівничі в усі часи вважалися досить сильними чаклунами. Вони могли не лише дім звести, а й помститися його господарю за неповагу до себе. І до того ж у досить оригінальний спосіб – підсадивши в оселю кікімору, злого духа. Місцеві поговорювали, що в ніжинських будівельників і без усякого чаклунства на скупих господарів знаходилася зброя – достатньо було вмурувати в стіну горлечко від пляшки, і страшні потойбічні завивання вітряними ночами забезпечені.

Що там вигадали будівельники цього разу – нам не відомо, але „барабашка”, що з’явився в будинку завдяки ображеним робітникам, не давав мешканцям ніякого спокою. Грюкав вікнами і бігав по даху зі страшним гуркотом. А найгірше те, що прокляття зачепило самого господаря дому, він так і залишився бездітним.

Нинішні власники будинку теж потерпають від витівок „барабашки”, не одноразово до проклятої оселі приїжджали телевізійники – відзняти дивний феномен. Але от дивина – весь час якісь негаразди з технікою. Напевне, привиди публічності не прагнуть і журналістів чомусь не долюблюють.

Розповідають також, що в проклятому будинку ніяк не приживаються чоловіки – хворіють і швидко помирають. А от жінки – навпаки, почувають себе пречудово, особливо представниці творчих професій. Може, не дарма кажуть, що всі жінки – таки трішечки відьми, тож із нечистю вони на „ти”.

 

СКЕЛЕТИ... У ПІДВАЛІ

Англійці говорять, що кожна родина має свій „скелет у шафі”, тобто не дуже приємну таємницю, яку в жодному разі не слід виставляти на загальний огляд. Із цим твердженням цілком міг би погодитися колишній власник старовинного будинку на вулиці Глібова у Ніжині. От тільки скелети він тримав не в шафі, а в підвалі. Втім, про все по порядку.

Місцеві старожили розповідають, що колись будинок, споруджений ще у вісімнадцятому столітті, належав заможному поляку, пану Шаулі, і мав той пан красуню-дружину. Чи то згодом чоловік став цій чарівній пані таким осоружним, чи не встояла перед палким і щирим коханням, але незабаром пан Шаула зрозумів, що став рогоносцем. А загуляла його люба дружина з юним вродливим слугою. Як стерпіти таку образу?

Незабаром сусіди помітили, що пані кудись зникла. Шаула пояснив – мовляв, втекла, така-сяка, з отим самим слугою. Знати її не бажаю, і чути про неї нічого не хочу. На тому все й скінчилося.

А вже через багато десятиліть у старовинному будинку вирішили зробити ремонт. І саме тоді у підвалі знайшли два замурованих скелети – чоловіка й жінки. Тоді стало зрозумілим, куди зникли вродлива пані та її коханець, і яку страшну помсту вчинив пан Шаула...

Звісно, після такої страшної знахідки, нові господарі будинку почувалися не дуже спокійно. Говорять, що і зараз тут мешкають привиди, адже неприкаяні душі загиблих після смерті ще довго не можуть заспокоїтися.

 

 

Темы: эссе

9 комментариев

  • Freekee 8 января 2019, 14:21

    Напомнило сериал Чи боїшся ти темряви
    )))

  • Lapshakova 8 января 2019, 14:29 2

    Оооо блиин. Я его обожала.

  • Leonella7 8 января 2019, 14:24

    Хорошие люди жили в этих домах))

  • Lorelea 8 января 2019, 14:26 1

    милейшие. Там и сейчас спокойненько живут. В центре города, хорошее местечко. Я б стреманулась сама там жить

  • Leonella7 8 января 2019, 14:30

    А куда деваться. Дома, наверное, в революцию конфисковали и раздали на квартиры. Для меня рассказ интересный, я люблю такие городские легенды

  • Lapshakova 8 января 2019, 14:34

    Вот это соседи! Вот это я понимаю! А то «пьют. Дети громкие. Собака лает..»

  • Lorelea 8 января 2019, 14:46

    :)

  • Allohka 8 января 2019, 14:35

    Вчилася в Ніжені у свій час, нічого такого не чула, будинки дуже відрізняються від наших. Загалом непогане місто.

  • Hungry_GalMary 8 января 2019, 14:36 1

    У меня там корни. Всегда нравились дома, такие оригинальные.

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб