Моя Соломія Павличко...роздум пам'яті та вдячності

Вже багато років на моєму письмовому столі стоїть фото однієї з найважливіших вчителів мого життя  - Соломії Дмитрівни Павличко, доньки Дмитра Павличко. Вже 18 років як Солі...Сонечка, як її називали друзі, не має на цій землі. І всі ці роки я носила в собі бажання і борг написати про цю неймовірну жінку, якій українська сучасна (та й не тільки) література багато чим завдячує. І я впевнена, що допоки ми пам"ятаємо, ті люди, яких ми любимо, живуть...І я знаю, Соломія Дмитрівно, що Ви мене чуєте, і усміхаєтесь там...з далекого обрію... своєю тихою, трохи смутною посмішкою.

Цей роздум буде трохи радісний, трохи наповнений тихим сумом, і крапульку літературознавчим.

 

Почну з далеку...Жила собі дівчинка Юля, яка любила лазити по деревах, грати у футбол, хлопчакові компанії і бити неслухів, зазвичай хлопців, портфелем по голові. Кожний тиждень вона приносила в щоденнику поведінку неуд, і батьки вже не вірили, що з цієї розбишаки виросте щось путнє...але було одне АЛЕ...дівчинка Юля дуже...ні, не так, ШАЛЕЗНО любила читати, вона читала все: і книгу - карікатури на німців, так, улюблена книга мого дитинства, і якісь напівкнижки з подертими сторінками, і, навіть, дорожні знаки СРСР, все видавалось цікавим та захоплевим.

І оце постійне ман'ячне читання таки далося взнаки,  розбишака з вічно подертими колінцятами, перемазаними зеленкою, виросла в улюбленицю всіх вчителів літератури в усіх 6-ти школах такого великого СРСР (привіт папі-військовому). Я любила літературу несамовитою, болючою любов"ю і вона мені віддячувала тим самим. Особливо я любила писати твори, я їх строчила з усім шалом підліткового максималізму, тобто коли моїм однокласникам було в лом видавити пів сторінки роздумів на тему прочитаного твору, то в моєму випадку головне було видрати у мене з рук зошит на 25-ій сторінці моїх опусів.

Але так було тільки з російською літературою, українська пробігала повз мене як цнотливе дівча, не даючи можливості притулитися і закохатися. Якось взагалі не складалось любови з українською літературою, а особливо з вчителями. Це завжди були якісь жахливо одягнені тьотки зі страшними спідницями під коліно ( така у них фешн-уява про стиль вчительки), з якимись дурнуватими гулями, замість зачісок, в стоптаному нечищенному взутті, і головне - текст світоча науки...він міг відлякати навіть таку всечитайку, як я. Естет в мені гинув завжди, коли я переступала поріг кабінета укр.літератури. І треба сказати, вчителі укр. літератури мені також відплачували неприязню. 

В інституті нічого не змінилось, тільки замість нудних неохайних тіток, з"явились старі, підтоптані міллю дідугани, які, не те що, вірш Шевченка не пам"ятали, їм би хоч своє ім"я виговорити, не пускаючи слину і бульки з носа...і так би все це нецікаве існування тяглось...коли одного разу, на третьому курсі, в авдиторію не зайшла Вона, ні.. не Соломія Дмитрівна, про неї пізніше, а мій провідник, Мій Світоч у світі цікавезної, захоплюючої, бентежної УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, вона мала дивне і гарне ім"я Ванда, була витончена, інтелігентна, розумна до стобіса, іронічна жінка років так 50, з тонкою талією, в якомусь неймовірно артистичному вбранні.

Сказати, що я закохалась, це нічого не сказати, я сиділа на її парах, на ПЕРШІЙ парті з роззявленим ротом. Нарешті я зрозуміла, про що здогадувалась давно, що українська література вона не така, як її викладають у школі, де роблять все для того, щоб навіки вбити цікавість до неї, ні,  вона жива, вібруюча, детективна якщо хочете. І Шевченко - це не дядько в дурнуватій шапці, а один з найосвітченіших митців того часу, чого б тоді  він був таким бажаним гостем у всіх салонах Петербургу, на секундочку - Імперії, і Леся Українка, не сіра хвороблива тітка, забальзамована в своїй хворобі, а племінниця Драгоманова, мислителя европейського рівня, людина, яка знала з десяток мов, і жила в абсолютно патріархальній Дворянській сім"ї  громадянським!!!  шлюбом, на той час це було ще "похлеще" ніж якби в нашому фашиському суспільстві дозволили нарешті одностатеві шлюби.

В мій лексикон ввійли слова модернізм, фемінізм, лінгвістичний аналіз...о Боги, я просто сходила з розуму від тієї кількості інформації, яку мені надавала МОЯ ВЧИТЕЛЬКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Я читала літературні дослідження, критичні статті, монографії, есеї, і якось нам дали завдання зробити доклад на задану тему, я вибрала...тему фемінізму в українській літературі.

Почала рити, а нуль...українська література не знала, що таке фемінізм:joy: а фемінізм не знав, що є українська література:joy:, і моя Вчитель підказала мені....Соломія Павличко.

Я пірнула...і ось вже 18 років мене надихає Соломія Дмитрівна.

Спочатку я прочитала ось цю книгу:

Не буду намагатись Вам її переказати:grin:, хай вже це залишиться в моєму філологічному минулому, хоча я її періодично перечитую, але ця книга абсолютно перевернула моє уявлення про нашу літературу, хоч  як її намагались репрезентувати , як хуторянську і друговартісну.

 Потім була от ця: 

Там про фемінізм мало, там про життя, як я люблю казати, про відсутність скляної стелі у жінок, про відносини з батьком - Дмитром Павличко, про виховання дітей, про багато вартісних речей. Це моя настільна книга, я там шукаю відповіді на багато своїх питань.

Соломії Павличко я вдячна за докорінну перебудову свого мислення стосовно літератури, донька Поета національного значення (хоча я особисто Дмитра Павличко не люблю читати), вона мала неосяжні простому пересічнику можливості, вчилась в Інституті Т. Шевченка, мала все, була перекладачем, багато провчилась і викладала за кордоном, але вибрала українську літературу, на той час абсолютно безперспективний напрямок у стосунку до російської.

І почала провадити титанічну роботу, показуючи своїми дослідженнями, що українська література не хуторянська, а модернова, цікава, вводячи нашу рідненьку у світовий контекст;  вона піднімала наших письменників "из забвения" совєцької пропаганди як селянських і нецікавих, і показувала, що це живі, цікавезні, неоднозначні  у гарному сенсі цього слова, митці, з бурхливим життям, н-д Коцюбинський з його дружиною і коханкою.

У 90, буремні часи,  заснувала видавництво "Основи", яким зараз керує її донька - Богдана Павличко. "Основи" почали тоді, та й зараз, робити справді для наших реалій фантастичну роботу, вони почали друкувати переклади професійної, в багатьох галузях, літератури, тобто відроджувати український термінологічний "словник", який було спочатку розстріляно, а потім, за роки колосальних утисків української мови і зближення з російською, знищено.

Вона об'єднувала багатьох письменників між собою, знайомила, допомагала,  і Андрухович, і Винничук, і Забужко, і Покальчук, н-д Аскольд Мельничук, який зараз друкується в ВСЛ і Коморі, це саме Соломія перша з ним зазнайомилась, і він особисто допомагав багатьом нашим письменникам і поетам друкуватись в  перекладах в Америці.

Можна багато ще розказати про цю неймовірну жінку, і якби вона була жива, скільки б вона зробила для нашої літератури....але 31 грудня 1999 року її не стало, і ця невимовна втрата вже 18 років пече мені серце.

Нещодавно, на цьогорічному Книжковому  Арсеналі, я зустріла її батька, Дмитра Павличко, і розповіла, як мені страшенно боляче за його доньку, що я кожен рік 15 грудня - День Нарождення Соломії, приходжу на її могилу на Байковому кладовищі, щоб посидіти, побалакати, запитати поради, і він потис мені руку, такий міцненький ще Поет:blush: і сказав, що в нього є цикл віршів про Соломію і.....правнучка, малесенька донечка Богдани Павличко - Солечка, Сонечко...

І ще в мене є борг...я мрію, що одна маленька дівчинка, на йменя Соломійка, у майбутньому і в цьому житті:blush: вибере мене своєю мамою, дуже хочеться обіймати своє улюблене Сонечко.

...Після того, як Соломія  Дмитрівна пішла від нас, я чекала на Книгу, я не знала, якою вона буде, але я знала що вона буде неодмінно, про Неї...і книга з'явилась... 

Видавництво (її:blush:) "Основи", книга спогадів про Соломію Павличко. Це моя настільна книга, і я приєднуюсь до всіх, хто згадав в книзі про цю світлу, щедру, прекрасну людину...Я ПАМ'ЯТАЮ...

Тысячи вещей от 10 грн на аукционе прямо сейчас.

Аукцион
Туніка для дівчинки,просто супер!!!

15 минут

Аукцион
Красивые Деми кроссовки-ботинки.

8 минут

Аукцион
Шорты бриджи для похудения!!!

11 минут

→ Смотреть все предложения

104 комментария

  • miros_ya 5 декабря 2018, 07:42 1

    Дякую, дякую...
    Про Соломію я дізналась аж... цього літа; читаючи книгу ВСЛ “RECвізити». Там зустрілась фраза Павличка про доньку зі словом «була» і я пішла гуглити. Вражена. Але почитати щось іі, не зважилась: слово «фемінізм» мені такий далекий, а місцями навіть відразливий (думаю, через асоціації з гологрудими дівками на акціях протесту), що я побоялась зіпсувати отримане враження від Соломії, прочитавши в її книгах щось... ну, щось таке. Але Ваша фраза «Там про фемінізм мало, там про життя...». Обов`язково тепер читатиму.

  • 7 комментариев
  • miros_ya 5 декабря 2018, 14:56

    Я хотіла написати, що ті голі цицьки точно не можуть мати нічого спільного з фемінізмом, але то вже було б багато букафф :) Взяла на себе сміливість, виглядати повним невігласом в очах прогресивного жиноцтва КК. Просто, щиро написала свої відчуття

  • Profesora 5 декабря 2018, 15:26 1

    Мирославо, і Вам за це від мого щирого серця щире дякую. І щоб закрити тему фемінізму, скажу про себе, я фемінізм вивчала, скажімо, як літературне явище у письмениць та поеток укр.літератури, і як інструмент аналізу художнього твору. І на той час в нашому університеті, на ФІЛОЛОГІЧНОМУ факультеті, це було як матюк, хоча весь провідний світ уже років так 50 як жив по цих правилах. І Соломія була по суті, абстрагуємось від вже надоїлого фемінізму:grin:, преша жінка-літературознавець, яка привнесла у нашу критику західні, прогресивні методи прочитання і аналізу худ.творів, без совка, вона з ним все життя боролась. В реальному світі, все трохи по іншому, багато жінок все своє життя самі вирішують свої питання, заробляють на себе, вигризають собі рівний з чоловіком рівень оплати праці і т.д., я не кажу про загальний стан в Україні з рівноправ'ям, там мрак, і не знають матюкливого слова фемінізм:grin:, а просто живуть по цій схемі. Просто якщо брати у загальному сенсі, то є така закономірність, що чим більше жінок при владі ( а це якраз до цієї теми, рівні права жінок і чоловіків), то більше уваги приділяється соц програмам, таким як захист дітей, жінок, материнства, інвалідність і т.д, де у нас кінь не валявся. Або як в Швеціїї обов'язкова дикретна відпустка для чоловіка, бо ж рівне навантаження що матері, що батька, бо інакше не буде соц допомоги, або тема насилля для жінок, то взагалі жах, живем по каратєльних совкових методах, коли жертва в момент слідства проходить жах насилля ще неодноразово, хоча в цивілізованих країнах, де при владі жінки в рівних пропорціях з чоловіками, це вже прописано як максимально пом'якшити посттравматичний синдром, і т.д., тому в моєму розумінні зараз фемінізм це вже просто архаїзм як поняття, це вже так би мовити маст хев у поведінці і стилю життя, в цивілізованому світі, якщо ти не живеш по поняттях рівноправності, ти неондерталець. І особливо мене бісять оці реклами палива чи інструментів з напівголими тітками, абсолютно сексиські реклами, пам'ятаю скандал в одному голандському кафе, коли чоловічі пісуари були у вигляді жіночого рота, так вони такий штраф заплатили, що які там пісуари... от вам уже наслідки роботи фемінізму, жінка це не тіло, жінка це особистість, і головне, це захищено законом. Бо чоловіки дуже возбухають, коли зачіпають їх за святе - їх член:joy: а з жінками можна все. Ну це так, роздуми на тему. А взагалі про Україну, вона завжди була абсолютно матріархальною країною, де в основному жінки вирішували багато питань в колі сім'ї, так що ми, українки, матері фемінізму:joy: я колись вивчала цю тему, в соціальному аспекті.

  • Profesora 5 декабря 2018, 15:27

    *перша жінка-літературознавець

  • Yetti 5 декабря 2018, 08:01 1

    Огромное спасибо за пост. Я не знала о Соломие, а Вы так интересно, вдохновляюще рассказали. Хочется читать и узнавать. Большое спасибо!

  • Profesora 5 декабря 2018, 09:49

    Дякую, дуже приємно.

  • Irina_ilovebooks 5 декабря 2018, 08:27

    Я про Соломію дізналась на презентації Золоторогого оленя. Дмитро Павличко згадував про неї. І перше що я зробила коли повернулась додому - пішла читати інформацію з гуглу про неї та її доньку. Але Ви так написали, що тепер, певно, і спогади прочитаю. Це неймовірно - бути настільки спорідненими з людиною ..але і чудово. Щастя, що пощастило мати такого вчителя а потім і наставника! Яка у вас професія? Чим зараз займаєтесь? Талант....

  • 4 комментария
  • miros_ya 5 декабря 2018, 14:57

    Хотіла запитати, як раз: Це викладачка з університету вплинула на ваш фах? ))

  • Profesora 5 декабря 2018, 15:31

    Дякую велике!

  • Profesora 5 декабря 2018, 15:33

    Ні, це фах вплинув на викладачку:grin: бо філологічна освіта, і там був цей викладач, інші просто були порохами притрушені:grin: завдяки мої геніальній, не побоюсь цього слова, викладавчині (о як), я почала вже серйозно займатись літературою, але працюю в іншій сфері, це т.м. моє хобі, літературознавче. Якось так.

  • Mrinskaya_Mariia 5 декабря 2018, 08:31 1

    А я все думаю про Богдану Павличко , такие корни .... не могли пройти мимо .

  • 1 комментарий
  • Mrinskaya_Mariia 5 декабря 2018, 10:21

    Так и я про отца . Она большая молодчина !

  • Profesora 5 декабря 2018, 10:33

    О...дякую:grinning:

  • Profesora 5 декабря 2018, 10:33

    Приємно, що Ви знаєте:blush:

  • NathaliaYa 5 декабря 2018, 08:44

    Дякую, із задоволенням прочитала, буду шукати і читати. Ви наш провідник)

  • Profesora 5 декабря 2018, 09:52

    Дякую велике. Який там провідник:blush: просто віддаю борги.

  • Rosya 5 декабря 2018, 09:02 1

    Дуже Вам дякую.пишете неймовірно.

  • Profesora 5 декабря 2018, 09:53

    Дякую, дуже приємно.

  • R9bina 5 декабря 2018, 09:57

    Дуже сердечно написали. Дякую)

  • Profesora 5 декабря 2018, 09:59

    Дякую велике Вам, що завітали і прочитали. Для мене це дуже важливо, щоб люди знали.

  • Agness 5 декабря 2018, 10:27 2

    Я ще не можу зібрати думки до купки)) я дуже дякую за цей допис,з якого я вперше чую про Соломію!!! І дуже дякую,Вам за те що там любите українську літературу!!!
    В мене зараз таке в середині вирує,такі почуття, Ви щось зачепили....

  • Profesora 5 декабря 2018, 10:34

    Дякую, Іннусю, от дуже рада Вас бачити☺

  • tsariktanya 5 декабря 2018, 10:36

    Спасибі Вам за чудовий пост та неймовірне знайомство з Соломією Павличко!!! Приємно усвідомлювати, що Україна багата такими Талантами, Світочами та Провідниками...
    Обов'язково прочитаю книгу "Соломія":)

  • Profesora 5 декабря 2018, 11:24

    Дякую велике! Книга дуже сильна.

  • tsariktanya 5 декабря 2018, 10:39 3

    Пишіть, будь-ласка, частіше огляди такого плану:) завдяки Вам і Вашим статтям і ми познайомимось зі світом "цікавезної, захоплюючої, бентежної УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ":)

  • Profesora 5 декабря 2018, 11:24

    Дякую велике, Ви не уявляєте, як це важливо чути таку думку. Бо я ці спогади писала більше як боргові, не могла уявити, що це може бути цікаво, ну принаймні думала, що буквально кільком людям. Дякую ще раз.

  • umberto 5 декабря 2018, 10:50

    Дуже гарно написали. Досі пам'ятаю смерть Соломії в ту новорічну ніч. І те як я крадькома читала в журналі Всесвіт "Коханця..." в її перекладі частинами. Неймовірна жінка, та й взагалі люблю їхню сім'ю)

  • Profesora 5 декабря 2018, 10:57

    Так, я, чесно, до сих пір, не можу прийти в себе. Така втрата... а у Забужко в Музеї, є образ Соломії, там чітко прописано про втому, шалений ритм, все тягнула на собі, і серце не витримало, ніякої конспірології. Я на зустрічі з Забужко, спитала про образ:grinning: вона подякувала, таки так.

  • valusenka 5 декабря 2018, 11:01

    Дякую! Мені треба ще спокійна вільна година (без щосекундного мама), щоб дочитати, відчути і збагнути. Бо незнайома, тільки ім'я чула. А тепер стільки емоцій, що треба все впорядкувати

  • Profesora 5 декабря 2018, 11:25

    Дякую, Валюшу. Дуже рада Вас бачити!!!!!

  • Naomy 5 декабря 2018, 11:27

    Спасибо Вам, Юля, за такой замечательный рассказ!
    У меня тоже было все точно так же: любовь к украинской литературе напрочь, накорню была уничтожена советским образованием. В глубине души я знаю и понимаю, что так не может быть, но изменить что-то сложно.
    Буду, хоть, с Вашей помощью менять свое представление об украинской литературе. Спасибо!

  • Profesora 5 декабря 2018, 11:35 1

    Дякую, Вам, Маріанно! Дуже рада Вас бачити! Шалено хочеться Ваших роздумів і оглядів! Совєцька освіта і в мені багато чого знищила, не тільки укр. літературу, тепер от намагаюсь дитині цього не передати. Дякую ще раз, що написали Ваше враження, воно для мене дуже важливе:blush:

  • de_la_Fere 5 декабря 2018, 11:33

    Вы невероятная женщина,Юля! Девиз Марион де Лорм очень бы подошел Вам " Гореть,что бы зажигать других".
    В моей юности ,так же как и в Вашей ,украинская литература прошла не только мимо моего сердца,а и моего сознания ,устало шелестя пожелтевшими страницами грустных учебников ,со скушной биографией черно-белых сидельцев ( так по крайней мере мне запомнилось). Мой первый ,он же последний учитель украинской литературы ,был молод,прогресивен,умен ,лбил и уважал мову и боролся с нами,больными ,взбесившимися детьми 90-х ,так как мог и наверное даже больше чем мог на тот момент любой учитель. В моем случае он проиграл.
    В те времена,когда юная душа ,подобная мягкой глине ,мне не встретился мой гончар ,способный вылепить из моих чувст любовь к родному. Все растрачено,роздано ,подарено французам,америкосам и прочим народностям.
    Но если не полюбить,то хоть УЗНАТЬ! о НАШИХ,пусть не известных мне ,но Гениев ,
    Вы ,Юленька даете мне шанс! А если хоть один человек пустит себе в черствую ,взрослую ,окостеневшую душу ,разорванную нынешними политиканами ,что-то светлое,родное,исконное ,то можете считать,что жизнь Вы свою живете не зря!
    Я обнимаю Вас и шепчу во вселенную ,пусть Соломия спуститься к Вам самой яркой звездой, ведь такой матерью можно только Гордиться!

  • 4 комментария
  • Комментарий удалён

  • Profesora 5 декабря 2018, 16:27

    А ще стосовно імені, Наташа, хоч Вам і не подобається саме таке Ваше ім'я, це, без перебільшення, саме надійне ім'я людей, яких я зустрічала, а подружок - приятелів у мене було...чоловік сміється, що знову подружка, про якусь випадкову подружайку, з якою типу прогулялась по парку. І єдина подруга, за якою я жалкую, що нас розвело життя - це моя університетська подруга Наташа. Оце людина! Наташа - це ім'я надійної, спокійної, у сенсі "не бздеть":joy: людини, з якою, як я кажу, можна в бій. Не має трепа, безалаберності, дебільнуватого філосовствування, все по суті і по ділу. Єдине, де попадалово, це емоції, якщо Наталі закохується або щось треба - все, всім хана. Як казала одна моя подруга, до речі Валентина:grinning: "Если я захочу мужика, живым он не уйдет":joy: от так і Наташі, краще зразу капітулювати. От такий мій "сказ" на Ваше ім'я, Наташа - це абсолютна надійність для близьких. Тому дуже люблю це ім'я.

  • de_la_Fere 5 декабря 2018, 18:32

    Готова любить всех Наташ вселенной ,кроме одной :joy:

  • nastojashaja 5 декабря 2018, 11:42

    Настільки світло та проникливо написано, що пробрало до мурашок та я розчулилася... Дуже велике щастя коли в житті трапляються люди та вчителі з великої букви! Незважаючи на те, що їх давно немає вони продовжують надихати.
    Мені соромно дізнатися, що я раніше незнала про Соломію Павличко. Проте, я дуже вам вдячна Юля, що ви про неї розповіли та я про неї дізналася.

  • Profesora 5 декабря 2018, 15:35

    Дякую велике! Завжди радію Вашим нетривіальним думкам, можу Вам сказати, що я багато інформаціїї підкреслюю з Ваших дописі, за це великі спасибі:grinning:

  • LenaPPP 5 декабря 2018, 12:12

    Дякую Вам!!! Сльози разом із щирими оплесками.... . Неможливо було краще сказати про українську літературу. Саме сказати, бо я не читала, а чула кожне слово, яке звучало із любов'ю, сумом,надією. Цей текст у підручники б, щоб діти наші відчули те саме. Дякую!

  • Agness 5 декабря 2018, 14:28

    " цей текст у підручники!!?" Я підписуюся!!!!

  • Profesora 5 декабря 2018, 15:37

    Ой захвалили! Дякую за компліменти, але я наааабагато скромніше оцінюю себе, і тим паче коли любиш, слова самі складаються у речення. Але все одно, дуже вдячна за Вашу, дівчата, приємність у мій бік.

  • Agness 5 декабря 2018, 16:14

    Та це неприємність,це серйозно!!!зі свого досвіду --- дуже важливо який буде вчитель,який наставник!!! Я би ще провчилася 10 років школи але виключно з предметами української і зарубіжної літератури!!! І щоб ми спілкувалися, спілкувалися...

  • nastya2078 5 декабря 2018, 12:26

    дуже цікаво написано, я , як ходила до школи, полюбляла багато читати, це було щось))) а що з нею сталося?? від чого померла? чула про цю жінку, от тепер цікаво

  • st_vira 5 декабря 2018, 13:06

    http://uahistory.com/topics/famous_people/3358

  • Profesora 5 декабря 2018, 15:39 1

    Не можу Вам сказати, в чому реальна причина, що її не стало. Мабуть просто перенавантаження, серце не витримало, Соломія зі спогадів її друзів була шаленим трудоголіком, а про чадний газ і отруєння, це таки вигадки.

  • galaxy_ 6 декабря 2018, 09:51

    Бачила скан газети, в якій говорилось, що вона готувалась до Нового року, пішла ввечері в ванну митись, поки рідні помітили, поки виламали двері, а вона вже в ванній потонула. Мабуть, знепритомніла ((

  • Lemurchik 5 декабря 2018, 15:05

    Неймовірно написано, прочитала на одному подиху. Дякую вам!!!

  • 18 комментариев
  • Profesora 6 декабря 2018, 03:09

    Ви знаєте, колись Забужко, написала, що людей, які люблять поезію, всього 1-2% від загальної кількості людей, тобто мізер. І те, що Ви ЗНАЄТЕ вірші Тичини, одного з наших найгеніальніших поетів, якби не червоний молот, ми б мали зовсім іншу історію нашої поезії, і Тичини в тому числі, те, що Ви знаєте....Інно, я оце перший раз бачу людину, яка цитує раннього Тичину .... це щось нереальне. Я пам'ятаю " ми дзвіночки, лісові дзвіночки славим день". А я фанат Миколи Вороного, і колись Ліни Костенко, навіть не так її, як її вірші у виконанні Ольги Богомолець, буде хвилинка, подивіться в ютюбі ...я коли слухаю "Погадай мені на каві моїх очей", або Айстри, або щось інше... завджи ридаю, як школярка. Тичина у нас, як і Шевченко, і Леся Українка, забетоновані, щоб були не цікаві, бо інакше...а у нас же є огого література, бо якби не совєти, Тичина по таланту і геніяльності був би провідним европейським поетом, це не я видумала, багато читала на цю тему.

  • Profesora 6 декабря 2018, 03:10

    Здоров'я манюній, це жахливо, коли мале хворіє. А що у Вас?

  • Agness 7 декабря 2018, 03:55

    Еее,ні! Забужко права, не знаємо ми поезії ( особисто я) хіба знаю " ви знаєте як липа шелестить" " о пано Інно..."
    Це зі статті вирвала цитату....

  • Julka 5 декабря 2018, 20:39

    Ви так зворушливо написали....

  • Profesora 6 декабря 2018, 02:43

    Дякую велике!

  • Fomka 5 декабря 2018, 21:26

    Така несподівана тема для цього майданчика. Схоже, ми з вами близькі за віком, але вчилися в різних вишах. У мене викладала п. Агеєєва, вона ж багато розповідала про Соломію. Я бачила її лише здалеку, в мене, на превеликий жаль, не викладала.

  • 1 комментарий
  • Profesora 5 декабря 2018, 22:09

    Чи Шевченка?

  • Fomka 5 декабря 2018, 22:59

    Могилянка

  • Profesora 5 декабря 2018, 23:24

    Люблю читати Віру Агеєву, маю декілька її книг, було на її відкритих лекціях у Могилянці, вже не в роки студенства, а також на презентаціях в книгарні Є, також люблю читати і слухати Тамару Гундорову, маю її Післячорнобильську бібліотеку і Феміна Меланхоліка. Дуже рада Вас вітати, колего:blush:

1 2
Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб